Важливо
Новини

Кошти від опонента та “реклама Шредінгера”: що не так із видатками “Команди Дніпра”

FacebookTwitterTelegram

Політична партія “Команда Дніпра” заявила про себе напередодні місцевих виборів у 2020 році. Тоді нова політсила позиціонувала себе як “союз містян”, який втомився від популізму місцевої влади і в якості альтернативи пропонує своїх кандидатів. На пост очільника Дніпра від партії висувався підприємець та альпініст (перший дніпрянин, який підкорив Еверест) Дмитро Семеренко, лідеркою партії стала психологиня обласного клінічного центру Олександра Климова, а співзасновником партії – гендиректор місцевого “9 каналу” Влад Малько. 

При цьому, юридично “Команду Дніпра” новою назвати складно, адже юрособа була зареєстрована ще у 2016-му. За роки існування політсила змінювала адреси, керівників та назви. Спочатку партія називалася “Союз українських демократів”, потім – “За рідне місто”, пізніше – “Громадська позиція”, і у липні 2020 врешті стала “Командою Дніпра”. Найімовірніше, партійці пішли класичним і найпростішим шляхом – вирішили не створювати і реєструвати нову силу, а просто придбати існуючу.

Попри потужну медійну піар кампанію – реклама у соцмережах, телеканалах та зовнішня реклама – “Команда Дніпра” набрала менше 1% голосів та не змогла пройти у місцева раду.  Вже після виборів “Команда Дніпра” зникла з поля зору містян.

Аналіз звітності партії за виборчий рік нині показує нам цікаві деталі та яскраво демонструє класичні партійні проблеми. 

“Нові-старі” методи

Почнемо з фінансування партії. Офіційно єдиним донором політсили став місцевий бізнесмен Юрій Сімонов. Протягом 2020 року – з вересня по жовтень – він задонатив “Команді Дніпра” 354,8 тисяч гривень. Цікаво, що окрім підприємницької діяльності Сімонов наразі є депутатом Дніпропетровської обласної ради від…партії “Блок Вілкула “Українська перспектива”. Тобто, фінансуючи партію “Команда Дніпра”, чоловік балотувався до обласної ради від зовсім іншої політсили.

Цікавим також є той факт, що Юрій Сімонов є співзасновником однойменної громадської організації “Команда Дніпра”, яка зареєстрована за однією адресою з партією. Створення “клона” у вигляді громадської організації і використання ідентичних назви та айдентики стало вже якоюсь новою традицією для Дніпропетровщини, так вже зробило одразу декілька місцевих політичних сил. Сам Юрій Сімонов в цьому нічого дивного не бачить і запевняє, що політпартія “Українська перспектива” до “Команди Дніпра” жодного стосунку немає.

“Це була громадська організація. А потім молоді і активні створили партію. Молоді, активні, їм потрібні були гроші. Це мої особисті гроші. Я не питаю у Вілкула чи “слуг” кого мені фінансувати. Це ж не заборонено законодавством, вони мені подобаються. Я хотів, щоб вони зайшли до міської ради. І повірте, 354 тисячі це зовсім невелика сума для партії”, – каже Сімонов. 

Так, сума дійсно не дуже велика, але ми маємо підозру, що “Команда Дніпра” прозвітувала далеко не про всі витрачені кошти протягом 2020 року. Так, наприклад, у Фейсбуці публічна сторінка “Команди Дніпра” маркована як сторінка “громадської організації”.  

І саме з цієї сторінки влітку-восени 2020 року запускалася реклама із закликами підтримати “Команду Дніпра” на виборах. Тоді на рекламу витратили більше 19 тисяч доларів, але хто конкретно проплачував рекламу – сказати неможливо. В “Бібліотеці реклами Фейсбук”, у графі “ким оплачено” зазначається, очевидно, псевдонім платника – “Кристофер Нолан”. 

Чи є ці витрати у звітності партії? Ні, вони відсутні. Офіційно партія витрачала кошти лише на застави кандидатів, банківські комісії та судові збори (“Команда Дніпра” подавала до суду на членів ДВК за нібито ухилення від виконання обов’язків). 

Яких витрат ще немає у звітності? Наприклад, за друк агітаційних матеріалів, мерчу та зовнішньої реклами, яку партія розміщувала на вулицях міста. 

На сторінці організації також зазначається, що “Команда Дніпра” реалізувала низку медіапроєктів. Серед них серіал – експериментальний соціальний проект, де двоє людей намагаються прожити на 5000 гривень на місяць; фільм “Сіра зона Covid19”, який знімали у квітні – травні, та презентували у грудні 2020 року; документальний фільм “Загадки Олександра Поля”. У фінансовому звіті про витрати на ці проєкти – жодного слова. 

Окрім того, в місцевих медіа публікувалися матеріали про “Команду Дніпра” і ці матеріали були позначені, як рекламні. Наприклад, стаття із назвою “Феномен Команди Дніпра” та “Місцеві вибори 2020: Команда Дніпра заявила про свою участь у виборчій гонці”. Про витрати на ці статті партія також не звітувала.

На “Команду Дніпра” звернуло увагу й ​​Національне агентство з питань запобігання корупції. Зокрема, у висновку про результати аналізу Звіту партії повідомила про порушення – політсила не відобразила у звітності оплату за обслуговування сайту партії. 

Ми намагалися поспілкуватися із лідеркою партії Олександрою Климовою, але жінка не відповіла. 

Цікаво, що юрособа, яка називалася “Командою Дніпра”, тепер знову змінила і керівників, і неймінг. Нині це “Україна без олігархів”. 

Все це вкотре підтверджує дві вже доволі звичні тези. Перша: в Україні досі не користується популярністю процес побудови політичних сил, а натомість же створюються партії-одноденки. Друга: навіть нові українські політпартії виглядають не готовими до прозорості і відкритості. Вони калькують фінансові моделі і схеми більш досвідчених, парламентських колег, часто приховуючи реальні джерела фінансування і не показуючи справжніх витрат.

Дар’я Твердохліб

Ця аналітика створена завдяки підтримці американського народу через Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID) у рамках проєкту, який реалізовується ГО «Канцелярська Сотня» за підтримки проєкту USAID «ВзаємоДія». Зміст є виключною відповідальністю авторів і необов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів.

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      Росіяни цілеспрямовано обстріляли колону мирних мешканців поблизу Давидового Броду: розповідь свідка

      З початку повномасштабної війни Росії проти українців, окупанти на Херсонщині не пропускали українських волонтерів з гуманітарною допомогою, а грабували гуманітарні вантажі. Не випускали людей з області, а розстрілювали їх. Розстрілювали навіть тих, хто намагався повернутись на Херсонщину, бо розмовляють без поваги.

      Новини

      “П’яна солдатня ходила купою на неї дивитися”: історія вчительки з Балаклії, чия родина пройшла крізь окупацію і тюрму

      “23 лютого у нас був захід для 6-го класу “Україна – це моя Батьківщина”, проводили патріотичні уроки. Після цього я пішла додому готуватися до занять на наступний день. А вранці прокинулися від сирени”, - пригадує початок повномасштабного вторгнення Вікторія Щербак, вчителька з Балаклії. Разом з іншими населеними пунктами Харківщини, українські збройні сили звільнили її від ворога на початку вересня. Нині тут працюють правоохоронці, ледь не щодня знаходячи свідчення масових злочинів росіян, вчинених за півроку окупації. Вже відомо і про сотні загиблих з ознаками знущань та насильницької смерті, і про існування спеціально облаштованих катівень, де людей утримували в жахливих умовах.