ВРАЖА ТЕХНІКА #6: як розпізнати окупантські ППО і АРТУ

Bihus.Info продовжує серію оглядів ворожої військової техніки, в якій розповідаємо, як розрізнити російські танки, БТР, БМП, бронемашини та інше залізяччя. В новому випуску – про ППО і арту, які стоять на озброєнні армії РФ.

Станом на 26 квітня, за даними Генштабу, вже знищено 22 100  ворожого особового складу, 918 танків,  2 308  бойових броньованих машин, 416 артсистем і 149 РСЗВ, 1184 63 літаків і 154 гелікоптери, 1 443 автомобіля, а також 69 засобів ППО. Окрім того, багато ворожої техніки захоплено в працездатному стані, вона може працювати на користь української армії. 

Для того щоб процес знищення та захоплення техніки окупантів йшов активніше та ефективніше, українські військові та спецслужби просять повідомляти їм інформацію про місцезнаходження та переміщення ворожої техніки. Це можна зробити різними способами:

• Telegram-бот СБУ “STOP Russian War” @stop_russian_war_bot (без авторизації)
• Telegram-бот Мінцифри “єВорог” https://t.me/evorog_bot (авторизація через Дію)
• Telegram-чат небайдужих активних громадян, які передають інформацію до спецслужб “Переміщення Окупантів ЧАТ” @vseodnoikhnesadyat (без авторизації)

Для того, аби допомогти цивільним навчитися розрізняти окупантську техніку, і щоб інформація, яку українці надають нашим захисникам, була більш точною і повною, Bihus.Info публікує серію оглядів ворожої техніки. 

Оскільки на озброєнні як України, так і Росії лишилося багато совкового спадку, то огляди будуть зосереджені на тій російській техніці, яка є суто російською, і на озброєнні у ЗСУ відсутня. Тобто: нові зразки російського військово-промислового комплексу і модернізовані радянські зразки на озброєнні армії РФ та/або Росгвардії. 

У попередніх оглядах ми вже розповіли, як розрізнити танки, РСЗО, броньовані машини, БТРи та БМП.

Цього разу розповімо про засоби протиповітряної оборони + бонус короткий огляд артилерії.

За ці два місяці ми звикли говорити “ППО” в позитивному ключі. Наше ППО збило російський літак. Наше ППО захистило місто від російських ракет. Але російської армії теж є ППО – і це загроза для наших літаків і перешкода для наших ракет. А тому ворожі комплекси протиповітряної оборони мають бути знайдені і знешкоджені, так само як танки, бтри/, РЗСО та решта техніки окупанта.

Зенітна самохідна установка “Шилка-М4”

Це радянська зенітна самохідна установка, призначена для прикриття наземних військ і знищення повітряних цілей, що працюють на невеликій висоті. Простими словами – збиває літаки, вертушки, БПЛА, та крилаті ракети на відстані у 2,5 км та на висоті 1,5. 

В Афгані Шилку використовували також для прикриття колон техніки – завдяки широкому куту наведення по вертикалі й темпу стрільби у майже 3.5 тис. пострілів на хвилину Шилка виявилася ефективною навіть в умовах гірської місцевості.

Наразі в армії РФ є щонайменше 270 таких установок. Декілька більш старих моделей у нас вже стигли затрофеїти. Але є проблема – такі старі Шилки є і в нас. А от чого в нас немає – так це російської модифікації М4.

ЯК РОЗПІЗНАТИ: 

Із загального. Виглядає Шилка – як гусеничне шасі, на якому встановлено велику і пласку башту, яка крутиться на всі 360град. 

На башті є гармати і РЛС. 

Гармати – 23-міліметрові і їх 4. Власне, звідси й пішла технічна назва установки – “23-4”. 

РЛС, тобто радіолокаційна станція, це кругла штука позаду.

Модифікацію М4 відрізняє коплекс “Стрілець”. Два таких комплекси стоять позаду на башті. Кожен комплекс – це пара ПЗРК “Игла”. Тобто загалом – чотири їх у задній частині. Завдяки ним, модифікована “Шилка” цілить на 5 км та на висоті 3,5 км.

Зенітний ракетно-гарматний комплекс “Тунгуска-М1”

Тунгуски з’явилися в 70х через те, що потужності “Шилки” вже не вистачало. Треба було щось більш ефективне для ППО ближнього радіусу дії. Наразі ці установки є на озброєнні у десятка країн, конкретно в РФ їх понад 250, і це тільки офіційно в строю, що там по консервах – неясно. 

Раніше Росія активно використовувала їх в Чечні, тепер притягла і до нас. Більш старі версії уже успішно палять і трофеять. Але проблема ідентифікації така ж як і з Шилкою – старі версії у нас теж є. 

Чого в нас точно немає – так це модернізованої версії Тунгуска М1. Вона може ракетими вражати повітряні цілі на відстані близько 10 км. М1 поставлена на озброєння РФ в нульових, багато йшла на експорт, але не до нас.

ЯК РОЗПІЗНАТИ:  

Із загального. Тунгуска, як і шилка – це гусеничне шасі + башта, з озброєнням, яка крутиться на всі боки. Її в принципі навіть на фото рідко можна побачити в так би мовити стаціонарній позі, тому краще продивіться побільше фото в різних ракурсах – вживу це не буде як в музеї.

Башта довга, але вузька. Попереду неї стоїть велика кругла РЛС, а по обидва її боки – по парі спарених 30-мм зенітних гармат. І ще по чотири труби – це пускові установки зенітних ракет. 

Позаду знаходиться антена. Ось так вона стирчить, коли активна. 

Ось так висить, коли складена. Саме антена станції виявлення та цілевказання – допоможе відрізнити старі версії Тунгуски від М1.

Російська М1 має антену еліпсоподібної форми. Наші “Тунгуски” та старіші за “М1” російські модифікації мають антени прямокутної увігнутої форми. 

Також важливо розуміти, що Тунгуска-М1 – це не одна машина, це комплекс. До основної установки ще додається машина ремонту й техобслуговування і ранспортно-заряджальна машина (ТЗМ).

Зенітний ракетно-гарматний комплекс “Панцирь”

Російський ЗРГК ближнього радіусу дії. Ну як ближнього – заявлено дальність 20км, у деяких версій до 40, і висоту 15 км. Розроблявся ще з 90х, прийнятий на озброєння в РФ у 2012 році. Коштує від 15 млн дол. Якщо вірити відкритим джерелам, у російських збройних сил загалом було до початку вторгнення щонайменше 68 таких комплексів.  

Буквально за перші два тижні війни українські захисники знищили один “Панцирь” і щонайменше два затрофеїли. Власне після цих відео “Панцирь” і запам’ятався більшості, як велика вантажівка з бойовим модулем. Але це тільки один з видів “Панцира”. Установка може виглядати дуже по різному, адже бойовий модуль може стояти на різній базі:на колесах,на гусеницях, на тягачі, на кораблі і взагалі сам по собі стаціонарно, куди хочеш туди й ліпи. Тому в принципі можете просто вивчити саму головешку, а на чому там воно вже стоїть – без різниці.

ЯК РОЗПІЗНАТИ:  

Бойовий модуль це довгі труби (транспортно-пускові контейнери) – два блоки по 6 зенітних ракет у кожному, які розгортаються в так би мовити віяло. Поміж якими – кругла РЛС та дві спарені гармати, але гармати так заховані, що в складеному вигляді їх не дуже помітно, тільки у зведеному.

Версії С1/С1-О/С2/СМ – ставлять на колісне шасі, в основному це КаМАЗи. Особливо зовні не відрізняються і виглядають, як 8-колісна вантажівка, за кабіною якої стирчить платформа з бойовим модулем. 

Шасі, на які ці “Панцирі” встановлюють, звісно ж броньовані: є два варіанти КАМАЗА і ще був помічений БАЗ, не в серійному виробництві, але майте на увазі. 

Версія “Панцирь-СМ-СВ”. Більше вам нагадає “Тунгуску”, бо встановлюється на  гусеничне шасі. Але ви дивіться на бойовий модуль: 6 пускових установок, кругла РЛС, антена прямокутної форми. База – інша, але зовні це той же бойовий модуль, що і на Камазі.

Версія “Панцирь-СА”. Має білий камуфляж – бо це так звана арктична версія, але чим шойгу не шуткує. Бойове відділення доповнили – замість 6 ракет – тут кожному блоці їх по 9. А стоїть воно на шасі дволанкових транспортерів ДТ-30. Такого типу Панцирі у нас поки не були помічені. Але  тягач ДТ-30 уже попадався. Тому варто мати на увазі, бо перефарбувати, знаєте, діло нехитре.

Зенітний ракетний комплекс “БУК”

Навіть якщо ви ніколи не цікавилися системами ППО – ви точно знаєте про Буки. Хоча б завдяки катастрофі МН17, коли влітку 14го, саме з російського Бука, на Донбасі збили пасажирський боїнг. 

Є багато модифікацій цього комплексу, загалом у орків на озброєнні щонайменше 430 одиниць різних Буків. Скільки ще може бути розконсервовано – невідомо.

Оскільки розробка ще радянська, деякі версії мають і їхня і наша армії: наприклад “Бук” та “Бук-М1”, що можуть відпрацьовувати по цілям на відстані до 25 і 30 км відповідно. Але є пост-совкові модифікації, яких до нас не імпортували.

Наприкладд БУК-М1-2. Ця установка цілить на відстань 45 км та на висоті 25 км. Їх в російської армії щонайменше 200 одиниць.

ЯК РОЗПІЗНАТИ:  

База – 6-каткове гусеничне шасі. На ньому модуль – з радіолокаційною станцією та пусковою установкою.

В установці 4 оголені ракети, а сам модуль здатний обертатися на 360 градусів.  

Ракети під БУК бувають різні, і саме по них можна відрізнити окремі модифікації. З довгим стабілізатором (крильця) є і в нас, і в орків. А з короткими крильцями – тільки в рашки.

Як і у випадку з Тунгускою – Бук-М1-2 – це комплекс. Окрім основної самохідної установки, туди ще входить  пуско-заряджальна. Вона не обладнана РЛС – на місці станції тут 4 додаткові ракети – відтак на горбу вона їх тягне аж 8. Вона їх, до речі, може ще й сама запускати, але для цього має працювати в парі з  станцією виявлення та цілевказання. Тому запам’ятайте і такий варіант.

Ще одна суто москальська модифікація – Бук-М2, на озброєнні в РФ із нульових, наразі російська армія має щонайменше 90 таких. Заявлена дальність – до 50 км та на висоті до 25. 

М2 можна відрізнити від старіших “Буків”, що є і в нас, по трьох характеристиках:

• уже знайомі вам ракети з короткими крильцями
• “плита” на кінці РЛС у вигляді своєрідного восьмикутника
• а ще катки – на “М2” вони без малюнку

Якщо раптом спаде на думку питання “де тут зад , а аде перед?” – Люки для екіпажу знаходяться під хвостами ракет.

Ну і найновійший БУК-М3. На озброєнні сухопутних орків із 2016го року, щонайменше 60 одиниць. Б’є на 70 км вдалечінь і до 35 км в висоту. Відрізнити від старіших “Буків” – легко

Замість оголених ракет – стоять вже шість труб – тобто ракети у транспортних контейнерах. 

Окрім цього, є версія без РЛС, кількість ракет у контейнерах якої зросла до 12 одиниць.

У ранніх версій – шасі на 6 катків, у свіжіших – на 7.

Окрім власне вогневої установки в комплексі є 

• командний пункт – гусенична машина, з великою головою і виїмкою позаду, як сходинка
• РЛС – точно запам’ятаєте завдяки величезній антені
• станція виявлення і цілевказівки – може дуже високо висунути радар
• пускова установка, яка везе ще 12 ракет.

Не ігноруйте цей список. Ми не просто так навалюємо вам побільше картинок. Складові частини комплексів часто знаходять окремо. 

Зенітний ракетний комплекс “ТОР”

ТОР – це ЗРК, який прийняли на озброєння ще при совку у 80-х. Зокрема в російської армії їх налічується 130 з гаком, різних модифікацій., їх уже немало ліквідували наші військові.

ЯК РОЗПІЗНАТИ: 

Загалом комплекс виглядає, як великий жук. Гусеничне шасі, на якому стоїть горб, в якому власне й заховані ракети. 

“Дах” цієї надбудови складається з чотирьох блоків з кожного боку. 

Попереду стоїть РЛС, схоже на квадратну плиту з круглою випуклістю.

А позаду розмашиста антена.

Перші генерації цієї техніки є й в нас. А от “Тор-М1” та “Тор-М2” з їх різновидами, у нас вже не було.  Відрізнити російські комплекси можна по катках і по люках.

У наших “Торів” (на фото – знизу) по 6 катків з кожного боку, у нових  рашистських модифікацій (на фото – згори) по 7. 

Люки на боках по різному скомпоновані. У старих ТОРів, які є і в нас і в Рашки, вони заокруглені і розташовані одним чином (блакитним кольором). А в нових рашистських “М1” та “М2” – вони гострі, їх з обох боків більше і згруповані вони інакше (червоним кольором). 

Самі москальські ТОРи теж між собою різняться. Наприклад “М1” та “М2” можна відрізнити ззаду. У “М2” праворуч на дупі стоїть короб, схожий на блок від кондиціонера. 

До того ж доволі просто запам’ятати та  ідентифікувати москальські ТОРи , встановлені на “не класичну” базу. Наприклад, у ТОРа теж є арктична модифікація –  Тор-М2ДТ – на вже знайомому вам тягачі ДТ-30. Таких у орків, згідно з відкритими даними, десь дюжина.

А ще є на колісній основі Тор-М2К, його возить білоруський тягач МЗКТ-6922. Це експортна версія, але ми тут теж експортними Стугнами по танках фігачимо, тому краще запам’ятайте і такий варіант.

Зенітний ракетний комплекс С-350 “Витязь”

Новий зенітно-ракетний комплекс, який став на озброєння російської армії буквально два роки тому. Розроблявся він на зміну старим букам і ЗРК С-300. Заявлено, що “Витязь” збиває літаки – на відстані 60км та на висоті 30, а також ракети – на дальності 30км і на 25 вгору. Скільки таких комплексів вже склепав москальський ВПК – неясно. Але заявлено було, що до 27-го року збираються поставити в армію 12 комплексів. Звертаємо увагу, знову ж так, що “Витязь” – це комплекс.

ЯК РОЗПІЗНАТИ: 

В комплекс входить: власне пускова установка. На 4-вісному шасі БАЗ встановлено блок з 12-ма трубами – транспортно-пускові контейнери, у яких знаходяться ракети, 2 ряди по 6 штук.

Ще є пункт бойового управління.  Зовні просто вантажівка.

І ще одна вантажівка з величезним прямокутним блоком – це РЛС.

Ще на рекламному відео можна побачити одну машинку, про яку вам не розкаже Вікіпедія, але яка допоможе ідентифікувати і знешкодити Витязь. Щось на зразок крану, який піднімає в повітря восьмикутний блок. Якщо вірити москальським мілітарним сайтам – це якась нова орківська антена пасивної радіолокації, яка ідентифікує джерела перешкод і допомагає пробитися крізь РЕБи. Виходить, якщо хочете стриножити Витязь – першим ділом варто грохнути оту тарілку. Ну якщо вірити самим москалям, знову ж таки.

Зенітний ракетний комплекс С-400 “Тріумф”

Зенітна ракетна система великого і середнього радіуса дії. Створена для ураження літаків, ракет, РЕБ і т.і.  Начебто здатна збивати їх на відстані 250 км. А з новими ракетами, прийнятими на озброєння в 2018у –  навіть на 400 км удалечінь та висоту 185 км. На озброєнні армії РФ – 560 пусковых установок Тріумфа, до слова вартість одного комплексу – 500 млн долл.

ЯК РОЗПІЗНАТИ: 

Базується на колісному шасі. Виглядає, як чотири величезні труби – це транспортно-пускові контейнери, в яких знаходяться ракети. 

Проблема з ідентифікацією полягає у тому, що їх майже неможливо відрізнити від радянських С-300, які є на озброєнні нашої армії. 

Що той комплекс, що той, можуть стояти на МАЗах. Але є вірогідність зустріти С-400 на шасі БАЗ, або навіть МЗКТ – і от таких у нас немає.

Окрім того, оскільки “Тріумф” це також комплекс – варто запам’ятати, як виглядають РЛС і ТЗМ, які можуть іти “до пари”.

А тепер обіцяний бонус – російська арта. З одного боку, це важлива техніка, про яку ми не можемо не розповісти – з іншого боку суто москальської арти не так уже й багато, щоб робити про це окремий випуск, тому коротко і по суті.

САУ “Хоста”

Таких у армії РФ понад 50. В основі лежить радянська “Гвоздика”, яка є й у ЗСУ. 

Як вiдрiзнити: ствол гармати – абсолютно рівна труба, на кінці котрої – дульне гальмо у формі метелика. 

У Гвоздики натомість на стволі є потовщення, це ежектор, пристрій для продувки від порохових газів. А от метелика на краю немає.

Самохідна гаубиця “МСТА-С М1”

“Мста-С”. Самохідна гаубиця. У орків понад 800 таких установок на озброєнні і ще є купа на зберіганні, за даними ГУР МО росія зараз розконсервовує ще десятки таких.

МСТА-С виглядає як гусеничне шасі з величезним горбом. У горба є гармата на скажімо так підставці, по три димовушки обабіч неї і ще кулемет.

Мста – радянська, тому старі версії є і в нас, але в москалів є дві нові. 

М1 – відрізняється наявністю супутникової антени.

М2 – має зубчаті бортові екрани, а ще маленькі ручки на противідкатних пристроях гармати

Артилерійський комплекс “Коалиция-СВ”

Коаліція СВ. Шасі сходе на Мста версіїМ2 – через зубчаті екрани, але інша гармата.

Дульне гальмо – видовжене, має 5 прорізей.

Противідкатні пристрої утворюють єдиний блок біля основи гармати. 

Башта схожа на Мста-С, але димовушки ніби як збоку – і ще по три на даху.

Самохідний міномет “Нона-СВК”

Є така і у нас, але згідно з відкритими джерелами, аж одна штука – ну і ще тепер плюс одна трофейна. Побудований на базі БТР-80 – тільки верхню частину бічних люків заварили – а згори поставили ось таку величезну башту. Бачите БТР з не-БТРівською баштою – це воно.

Самохідний міномет “Тюльпан”

Радянська техніка, але у нас на озброєнні відсутня. Відрізнити можна по гігантській опорній плиті позаду та величезній трубі зверху якщо дивитиметеся боком

САУ Спрут-СД

Призначена для того, щоб скидати разом з десантурою. В основі установки подовжене шасі БМД-3/4 – на 7 катків – на яке поставили башту з по суті переробленою танковою 125-мм гарматою.