Важливо
Новини

Оріхів під постійними атаками: фосфор, “Гради” і терор цивільних

FacebookTwitterTelegram

Місто Оріхів, що на Запоріжчині, зазнає чи не найбільших руйнувань від обстрілів окупантів в області. Росіяни намагалися зайти сюди двічі, але обидва рази атаки відбивали українські військові. Відтак, ворог застосовує улюблену тактику – артилерійський терор. Ті місцеві, які залишилися в Оріхові, живуть під постійними обстрілами у розбитих будинках, де замість дахів та вікон тепер лише поліетилен і фанера. 

Під час однієї з останніх атак у самому Оріхові зафіксували близько 200 “прильотів” за 6 годин. В сусідньому ж селі окупанти вдарили “Градами” по натовпу цивільних, які в той момент отримували гуманітарну допомогу. Тоді загинуло 3 місцевих мешканців, 7 зазнали тяжких травм. 

Олександр залишався в Оріхові до останнього, аж доки вогонь окупантів не дістався до його будинку і кав’ярні. Нині він переконаний – росіяни роблять все можливе, щоб вижити людей з міста у будь-який спосіб. А “палітра” цих способів, за словами Олександра, дуже широка – від збільшення інтенсивності обстрілів до використання заборонених снарядів.

“Їй дуже пощастило, що пролетіло трохи вище над головою”

Росіяни не зуміли отримати контроль над містом, але окупували сусідні села – Нестерянку, Копані та Мирне. І зараз це дозволяє їм бити по населеному пункту чи не з усього, що мають під рукою. Атак зазнають в основному цивільні об’єкти: будинки, школи, садки, парки, стадіони, магазини та навіть кладовище.

“Першою постраждала школа, вона знаходиться в 100 метрах від мого дому. А через дорогу від неї – стадіон та парк, за парком відразу кладовище. Я поруч вже 17 років собак вигулюю. У стадіон поцілили, у парк поцілили, у кладовище поцілили. Я з собаками гуляю, дивлюсь, а там стирчать снаряди – половина розірвалася, половина – ні” – каже Олександр. 

За словами чоловіка, окупанти атакують Оріхів в тому числі і забороненими снарядами, які спричиняють пожежі:

“Однієї ночі як жахнуло, обстрілювали фосфором. Ми виходимо з домівок, а воно все летить над головою. Ми на той час ще навіть не розуміли, що то по нас, по мирних жителях. Фосфорні падали і ми дивилися що горить – спереду, збоку і позаду. У сусіда загорілося сміття, ми стояли і думали, як гасити пожежу”.

Інтенсивність обстрілів росіяни збільшили 28 серпня, коли за 6 годин в місті нарахували аж 200 “прильотів”. Росіяни били по домівках, садочках, магазинах. Тоді серед постраждалих опинилися двоє дітей – трирічний Ярослав та шестирічна Олександра, які отримали контузію, а також їхня мама, у якої діагностували закриту черепно-мозкову травму.

“До цього багато людей тут залишалися до останнього, бо росіяни центр не особливо чіпали, а гатили по околицях” – каже Олександр. 

Одна з російських атак фактично знищила бізнес родини Олександра – кав’ярню. Заклад чоловік відкрив після повномасштабного вторгнення, відклавши заняття адвокатською діяльністю. 

Ми з сім’єю ще 2,5 місяці працювали в кав’ярні, каву варили для військових. Вони казали: “Будемо зустрічатися в Парижі”. Так вони і прозвали заклад. Хлопці навіть допомогли переналаштували кавомашину, щоб автономна була” – згадує Олександр

Втім, після чергового “прильоту” заклад довелося закрити. Так він виглядав “до”:

Джерело: архів Олександра

А так вже “після”:

“Ціллю” стала і оселя родини – осколками “прошило” весь будинок.

“Коли в будинок, де ми проживали, поцілили, то ми виїхали. У мене вікно, от рама – скло ціле, а в раму прилетіло і через весь дім. Особливо над диванчиком, де моя дружина полюбляє сидіти і читати – прямо над ним. Їй дуже пощастило, що пролетіло трохи вище над головою” – розповідає чоловік.

Тож нині Олександр з сім’єю та двома собаками у Запоріжжі, куди довелося виїжджати вимушено. Попри це родина не втрачає надії. Чоловік каже, що вони навіть нічого не вивозили з дому й закладу – чекають, коли ситуація налагодиться, щоб повернутися в рідне місто і продовжити свою справу.

“Ми нічого не вивозили, принципово. Як ситуація покращиться, то приїдемо, все полагодимо, вікна вставимо, ліхтарики ввімкнемо, щоб було видно – тут є життя! І не важливо, що там все навколо побите. Все запрацює і люди побачать і почнуть повертатися”

Вероніка Хорольська

 

«Цей матеріал було створено Bihus.Info у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст статті є виключною відповідальністю Bihus.Info і не обов`язково відображає позицію Європейського Союзу»

Ті, хто їздив з Миколаєва в напрямку Херсонщини, точно проїжджали традиційний для півдня ринок біля Шевченкового, де продавали фрукти та овочі. Найпопулярнішою ця точка ставала якраз під кінець літа, коли ятки заповнювалися кавунами і динями. Цьогоріч тут їздять лишень військові - Шевченкове знаходиться в якихось 10-15 кілометрах від окупантів. У березні цією трасою росіяни, захопивши Херсон, йшли на Миколаїв. План їхнього “південного бліцкригу” зламала в тому числі і місцева громада, показавши, що танки загарбників дуже непогано горять.

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      Юридична допомога для журналістів: куди і як повідомляти про воєнні злочини окупантів та порушення чиновників

      Юридичний проект “Свої Люди” від Bihus.Info відновлює роботу. Журналісти та громадські активісти зі всіх регіонів України можуть звернутися по допомогу з написанням заяв та скарг, допублікаційною експертизою та правовими консультаціями, а також за супроводом у судових справах.

      Новини

      Касація скасувала рішення судів, які змушували журналістів спростовувати розслідування про Семочка

      14 грудня 2022 року Верховний суд (Касаційний цивільний суд) скасував усі рішення попередніх інстанцій по справі “Семочко проти журналістів”, якими телевізійне розслідування про Сергія Семочка було визнане недостовірним та підлягало спростуванню, і скерував справу на повторний розгляд в першу інстанцію, тобто “з нуля”.

      Новини

      “Аби вивезти друга, ми перевдягли його у священника”: розповідь залізничника, який пережив окупацію Херсона та виходив на проукраїнські мітинги

      Херсон пробув в окупації вісім місяців. Після того, як Збройні Сили України вибили росіян з міста, світ дізнався про чергові воєнні злочини окупантів. Гуманітарна криза, грабежі, залякування, зникнення або вбивства людей ─ це те, що пережили херсонці, які, попри присутність російських військових в місті, в перші тижні окупації масово виходили на проукраїнські мітинги ─ аж поки по них не відкрили вогонь. Як росіяни захоплювали місто, грабували його та залякували мешканців ─  у розповіді залізничника, який в окупації провів два місяці.