“Поліетилен – це дах, а фанера – це вікна”: як окупанти знищують містечко біля Запоріжжя

Місто Оріхів або ж “міцний горішок”, як його прозвали росіяни, щодня потерпає від обстрілів окупантів. Тут скрізь видно зруйновані будинки і квартири, спалені машини і гаражі, понівечені подвір’я і городи – картина, яка за п’ять останніх місяців, на жаль, вже стала ледь не звичною для українців.

Bihus.Info поспілкувалися з оріхівцями, які живуть на лінії фронту під постійними обстрілами.

Оріхів в оточенні і під обстрілами

Спроби “взяти” містечко в Запорізькій області почалися на другий день повномасштабного вторгнення. 26 лютого керівник Запорізької ОВА Олександр Старух повідомив, що Оріхів є однією з “точок напруги”. 

За декілька днів, на початку березня, Оріхів став одним з напрямків, на якому ворог зосередив свої сили. Росіяни стягнули техніку і робили спроби просунутися далі. Містяни в цей час намагалися зрозуміти що ж на них чекає далі. 

“Для Оріхова все починалося схоже, як і для інших міст. Всі містяни слідкували за новинами про захоплений Мелітополь, Токмак тощо. І тоді ми вже зрозуміли, що це недалеко від нас. Уночі було чутно, як пересувалася техніка, відчувалися вибухи, почалися “прильоти”. Потім почалися і проблеми – зі світлом, з товарами в магазинах, з інтернетом” – пригадує журналіст Ігор Гур’єв.

Чоловік додає, що люди ховалися вдома. Сирен, що сповіщали про повітряну тривогу, було майже не чути, тож, за словами Ігоря, їхню роль почали виконувати церковні дзвони. 

Місто залишилося під контролем українських захисників, але села навколо – Нестерянка, Копані, Мирне – опинилися під тимчасовою окупацією. Не маючи змоги захопити Оріхів, окупанти взялися його хаотично обстрілювати. Оскільки стратегічних військових об’єктів на території населеного пункту немає, росіяни “зосередилися” на житлових будинках, школах і цивільному населенню.

“Обстріли майже не припиняються – з мінометів, зі ствольної артилерії всіх калібрів, “Градів”, “Ураганів”. Час від часу наносять і авіаудари”  – розповідає український військовослужбовець (ім’я та позивний не називаємо з міркувань безпеки), підрозділ якого боронить місто від ворога.

Ці слова підтверджуються численними фотографіями. Так, наприклад, виглядали житлові будинки Оріхова після того як у серпні росіяни завдали по ним ударів з реактивних систем залпового вогню. Після обстрілу тут виникли пожежі.

Джерело: Офiцiйний канал Запорізької обласної військової адміністрації

Без даху та вікон

Відповідно до офіційної статистики, станом на середину липня у Запорізькій області було відомо про руйнування 1 624 будинків. Найбільша кількість з них розташована саме в Оріхові, де пошкоджень зазнали 214 домівок. Ця цифра постійно зростає – тільки протягом однієї доби (28 липня) у Оріхові поліція зафіксувала понад два десятки зруйнованих внаслідок ворожих обстрілів житлових будинків.

Джерело: Офiцiйний канал Запорізької обласної військової адміністрації

Джерело: Національна поліція в Запорізькій області

Кожна з цих цифр – це чиясь доля. В одному з розбитих будинків живе пенсіонерка пані Надія, яка залишилися у місті через відсутність можливості переїхати в інше місце. Від одного з “прильотів” у її оселі сильно постраждали дах, вікна і подвір’я.

“Тепер тільки стіни й тримають, поліетилен – це дах, а фанера – це вікна. Господарські приміщення згоріли, машина згоріла. Нічого не залишилося” – каже жінка. 

Волонтери, намагаючись допомогти місцевим зберегти напівзруйновані будівлі, локалізують пошкодження – дірки в дахах та стелях прикривають поліетиленом, вікна закривають плівкою чи фанерою. Зараз це єдиний спосіб хоч якось захиститися від негоди та продовжувати жити в будинку.

“По ситуації в місті – все нестабільно, накривають періодично артою, “Градами”, “Ураганами”. По місту багато пошкоджених будівель. Також досі залишаються тимчасово окупованими села Оріхівської громади – село Нестерянка, село Копані, село Мирне. Залишаються проблеми зі світлом, газом, водою, продуктами харчування, ліками” – розповідає волонтер і депутат міськради Олександр Середа. 

Пані Надія додає, що проблеми зі світлом та водою вирішують швидко, бо бригади одразу ж виїжджають на пошкоджені обстрілами ділянки. Але вже зараз з’являється чимало питань про те як пережити осінню негоду і зиму. “Тут залишилося багато пенсіонерів і тих, хто доглядає за лежачими батьками. Нам ніде подітися. Деякі тут все життя прожили, працювали, садили городину. А тепер наше життя – це купа брухту” – каже пенсіонерка.

Втім, місцеві не втрачають надії. За словами Ігоря Гур’єва, до міста вже почали повертатися ті місцеві, які раніше виїхали. 

Вероніка Хорольська

Цей матеріал було створено Bihus.Info в рамках програми «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Європейського Союзу та МЗС Королівства Норвегії. Зміст статті є винятковою відповідальністю Bihus.Info i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війни та миру.