Журналістські посвідчення на продаж: 3 000 грн – і “корочка” в кишені

Журналістські “корочки” на продаж рекламують і в інтернеті, і офлайн. Я перевірила кілька таких пропозицій – там готові продати документ не журналісту. Продають посвідчення і деякі зареєстровані ЗМІ, і немедійні організації. Чому це можливо?

Нелегальний ринок мeдійних документів породжує одразу дві проблеми. Продаж редакційних посвідчень, які не призначені для продажу. І продаж їх будь-кому. Справжнім представникам професії посвідчення купувати не потрібно – його безкоштовно видає редакція.

Про нелегальний ринок таких документів говорять давно, але навіть окремі зареєстровані ЗМІ продовжують ними торгувати. Чому так відбувається, з’ясовувала Мая Голуб.

Дозвіл на травмат та інші мотиви

Якщо за журналістські посвідчення платять, значить, від них має бути практична користь. І вона є. Найочевидніший мотив – оформлення дозволу на травматичну зброю.

Журналісти – одна з кількох категорій громадян, які мають право на придбання і носіння таких пристроїв. Про це зазначено в наказі N 379 Міністерства внутрішніх справ України від 13 червня 2000 року.

Якщо ви не журналіст (а також не працівник суду, правоохоронець, військовослужбовець, нардеп, держслужбовець чи не берете участь в кримінальному судочинстві), можете отримати лише дозвіл на мисливську зброю відповідно до загального наказу 622. Однак мисливську зброю не можна носити з собою. На відміну від травматичної зброї.

У 2020 році Національна поліція України видала 15 210 дозволів на придбання травматичної зброї і 16 522 дозволи на її зберігання та носіння. Такі дані повідомили авторці в департаменті превентивної діяльності Національної поліції України.

Однак, скільки з цих дозволів оформили за журналістськими “корочками”, в поліції не відповіли. Сказали, не мають такої статистики. Разом з тим наш подальший експеримент показав, що саме дозвіл на травматичну зброю продавці посвідчень часто називають перевагою купівлі “корочок”.

У деяких оголошеннях пишуть, що журналістське посвідчення допоможе вирішувати різноманітні конфлікти та відвідувати заходи, закриті для не журналістів. От тільки серед тих, хто справді працює в професії, використовувати посвідчення заради вирішення власних, неробочих питань, вважається неетичним.

Торговці “корочками”

Продаж журналістських посвідчень в Україні, за моїми спостереженнями, рекламує з десяток структур. Роблять це медійні та немедійні організації. Оголошення публікують прямо на власних сайтах або ж на порталах оголошень, на кшталт Olx, Kidstaff чи Obyava. У Києві навіть на асфальті з’явилася реклама журналістських посвідчень на продаж.

Авторка анонімно звернулась за кількома оголошеннями для експерименту. Спілкування підтвердило: деякі співрозмовники реально готові продавати журналістські “корочки” людям, які жодного дня не працювали журналістом.

Найчастіше можна купити посвідчення позаштатного кореспондента. Інколи, окрім продажу “папірця”, пропонують підписати договір, нібито людина буде працювати для редакції. Хоча в більшості випадків визнають: працювати не обов’язково.

Ціни – від 1000 до 5000 грн за посвідчення. Залежать, зокрема, від строку, на яке виписують “лівий” документ. 

Серед тих, хто розміщує оголошення з розцінками на посвідчення – сайт видавничого дому “Business Компаньон”. 

Чоловік, що відповів за номером з оголошення, відправив у месенджері зразки посвідчення журналіста, яке можна в них придбати. На “корочках” – печатка ВД “Business Компаньон”.

На сайті “Business Компаньон” пише про переваги посвідчення преси. Одна з них – дозвіл на травматичну зброю.

Мене попросили надіслати 300 грн авансу, свої паспортні дані та ідентифікаційний код, якщо вже вирішила зробити посвідчення в них. Загалом таке посвідчення на 2 роки коштує 3200 грн.

Судячи із запропонованого зразка посвідчення, мені готові продати не просто фейковий папірець неіснуючої редакції. А документ з назвою зареєстрованого видання. Журнал “Business Компаньон” є в держреєстрі друкованих ЗМІ та інформагентств. Його засновник – Ігор Бразовський. Підпис людини з таким прізвищем стоїть і на “зразку посвідчення”. 

Співрозмовник пропонує мені підписати договір, мовляв, оформлять на роботу, як журналіста, але можна у них і не працювати.

Я звернулася за офіційним коментарем до Ігоря Бразовського. Запитала, чи не вважає він торгівлю журналістськими посвідченнями незаконною. Натомість, він запитав, який номер статті Кримінального Кодексу передбачає покарання за торгівлю посвідченнями. І заявив, що вони не продають посвідчення, а “надають послугу”. З його слів, на сайті нема такого поняття, як продаж.

“Там написано (на сайті – авт.), що приймаємо на вільні вакансії, і якщо людина бажає, робить добровільну фондову пожертву”, – заявив Ігор Бразовський, хоча це твердження суперечить інформації на сайті видавничого дому. Насамкінець співрозмовник пригрозив авторці судом.

Це не єдине зареєстроване медіа, що торгує посвідченнями. Ось таке оголошення на Olx розмістили від Всеукраїнської суспільно-політичної газети “Медіа простір”:  “Будет полезно водителям. Удостоверение журналиста очень эффективно при общении с полицией. Цена 1000 грн”. Така газета теж є в реєстрі друкованих ЗМІ. Засновник – Руслан Гуськов.

Спершу авторка зателефонувала Руслану Гуськову, не представляючись журналістом. Він підтвердив, що через нього можна замовити собі посвідчення і воно буде готове всього за день.

Далі авторка зателефонувала Руслану Гуськову вже за офіційним коментарем. Цього разу Гуськов відповів, що продажем посвідчень не займається. Сказав, що люди платять за навчання, а не за посвідчення. З його слів, навчання відбувається онлайн, а після цього він видає посвідчення позаштатних кореспондентів, і дехто потім працює у нього по два-три роки. 

Зазначу, що невдовзі після першого, анонімного, дзвінка оголошення про продаж посвідчень видалили. А після офіційного коментаря Гуськов надіслав мені оголошення про послугу онлайн-навчання, з сертифікатом і посвідченням журналіста. Вартість та ж – 1000 грн. У новому оголошенні є цікаве речення: “По вашему желанию, вы можете получить травматическое оружие (как представитель нашего СМИ)”. 

Послуга з онлайн-навчання виглядає легальніше, ніж торгівля посвідченнями. Але в мене залишився і запис першої телефонної розмови, де Гуськов обіцяє всього за день і тисячу гривень зробити “корочку” та надіслати поштою – і нічого не говорить про послугу з навчання. 

Продають журналістські посвідчення і з назвою сайту Ligainform.net. Таке видання теж зареєстроване в реєстрі. Тільки не плутайте цей сайт з відомим всеукраїнським медіа Liga.net – це зовсім інше видання, яке свої посвідчення не продає. 

Я знайшла три різних оголошення, які вивели мене на пропозицію посвідчень від Ligainform, причому – за різною ціною. В усіх випадках в оголошеннях не вказували назву видання, яким маркуватимуть посвідчення – його повідомляли вже в особистому листуванні.

В одному випадку “корочку” сайту пропонували за 3200 грн. В інших – за  2500 грн. А ще за 300 грн пропонують додатково купити клопотання на отримання дозволу на травматичну зброю. 

Статус журналіста “в обмін на фінансову підтримку” пропонують і на Facebook-сторінці громадської організації, засновник якої Олександр Кулік одночасно є засновником сайту Ligainform.

Авторка дзвонила за телефоном редакції і надіслала на ім’я засновника сайту Ligainform.net Олександра Куліка питання для коментаря. Однак до виходу матеріалу отримати відповідь по телефону та на е-mail не вдалося.

Відповідальність за продаж посвідчень

У січні цього року Рада зі свободи слова при Президентові закликала Нацполіцію вжити заходів для припинення продажу посвідчень журналіста.

На мій запит про те, чи притягували когось цього чи минулого року до відповідальності за продаж посвідчення не журналістам у Національній поліції України не відповіли. Запит на отримання інформації просто проігнорували.

Але нещодавно на Хмельниччині викрили підпільну друкарню, яка виготовляла журналістські посвідчення. Як пише “Детектор медіа”, окрім журналістських посвідчень, там друкували COVID-сертифікати, довідки про негативні результати ПЛР-тестів, дипломи, свідоцтва, атестати та інші підроблені документи.

Чи можна притягнути до відповідальності тих, хто торгує посвідченнями журналіста, виписуючи їх не журналістам?  Юрист Інституту масової інформації Роман Головенко вважає, що з цією проблемою можна боротися за допомогою статті 366  Кримінального кодексу України “Службове підроблення”.

“Ст. 366 ККУ передбачає відповідальність за внесення до офіційних документів свідомо неправдивих відомостей. Коли особа не працює журналістом насправді, але в її посвідчення внесено свідомо неправдиву інформацію [про факт її робити нібито журналістом], на мою думку, можна застосувати цю статтю”, – аналізує юрист.

Звісно, не всі випадки  роздачі посвідчень ідентичні – ми не описували тут тих, хто видає “корочки” за членські внески, але все ж ставить умовою подальші публікації. Медіа-юристка Інституту розвитку регіональної преси Людмила Панкратова зазначає: у кожному конкретному випадку щодо продажу посвідчень належить розбиратися окремо.

Юрист проєкту “Свої Люди” від Bihus.info Віталій Гусак зауважив: якщо зловживання правами журналіста (використання журналістського посвідчення в неробочих ситуаціях) не має ознак кримінального чи адміністративного правопорушення, то варто звертатися до Комісії з журналістської етики.

Виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк пояснює, що у світі є кілька моделей видачі журналістських посвідчень. 

Наприклад, в Британії журналістські посвідчення видаються спільно групою організацій, які мають право їх відкликати, якщо людина порушує кодекс етики чи більше не працює журналістом.

У Німеччині журналісти раз на рік мають доводити, що понад 50% свого прибутку отримують саме від журналістської діяльності. Тобто виходом могло би стати посилення саморегуляції журналістської спільноти.

“Якщо ж є випадки коли шахраї, прикриваючись посвідченнями, торгують травматами або наймають тітушок, то такі випадки мала би розслідувати поліція”, – зазначила Оксана Романюк.

Мая Голуб 

Матеріал створено в рамках проєкту «Лабораторія викриттів 3.0». Проєкт реалізується спільно Bihus.Info та Interlink Academy за підтримки German Foreign Ministry.