Новини

Росіяни цілеспрямовано обстріляли колону мирних мешканців поблизу Давидового Броду: розповідь свідка

FacebookTwitterTelegram

З початку повномасштабної війни Росії проти українців, окупанти на Херсонщині не пропускали українських волонтерів з гуманітарною допомогою, а грабували гуманітарні вантажі. Не випускали людей з області, а розстрілювали їх. Розстрілювали навіть тих, хто намагався повернутись на Херсонщину, бо розмовляють без поваги.

В травні 2022 року херсонець Руслан повертався додому після того, як відправив якомога далі від “російського міру” свою родину – дружину й доньку.

“З Херсону ми виїхали 24 лютого – розуміли, що буде гаряче. Спочатку перебували у родичів в області – адже наші експерти запевняли, що все це на день-два. Потім, коли зрозуміли, що це надовго, поїхали на захід країни до інших родичів. Там перебували деякий час, а згодом вирішили, що вони – дружина з донькою – поїдуть до мого батька в Чехію (він ще до війни був там на роботі). Коли мої поїхали, я вирішив повернутись у Херсон – так окупація, ворог, але там наш будинок, який не який бізнес”, – розповідає чоловік.

До пропускного пункту біля Давидового Броду Руслан приїхав 14 травня. Однак росіяни людей не пропускали, тож йому довелось кілька днів чекати в черзі.

“Коли ми приїхали колона на в’їзд була близько 120 автомобілів, а на виїзд стояло понад 1000 машин. До цього дня пропускний пункт працював туди й назад. Рух був постійно. Але нас вже не пускали – ні туди, ні звідти”, – згадує Руслан.

Цей блокпост був біля населеного пункту, тож хоч ночувати люди могли не просто неба чи в автівках.

“Село, біля якого ми стояли, було майже порожнім – більшість мешканців поїхали, залишилося кілька місцевих. Жінки нам допомагали: показували де вода, де можна переночувати. Люди, особливо з дітьми, ночували в тих покинутих будинках, а я спав у своєму мікроавтобусі”, – каже чоловік.

У колоні були люди, які як і Руслан просто їхали додому, відповідно їжі у них особливо не було. Але були ті, хто віз продукти – підприємці, постачальники, волонтери.

“Коли вони зрозуміли, що стоять будемо довго, то деякі з них ділились з тими хто був в колоні, а деякі продавали їжу”, – зазначає чоловік.

Росіяни ж кожен день рахували людей в колоні.

“Постійно вигадували якісь умови: то сформуйте колону з жінок й дітей, потім колону з пенсіонерів, колону з хворих. Вранці, в обід й на вечір робили переклик й знов перераховували”, – розповідає Руслан.


Ілюстративне фото з відкритих джерел

Були випадки, ще до обстрілу з “Граду”, коли по людях стріляли з автоматів – лякали. 

“Зв’язок в тому місці був дуже поганий. Люди підіймались на пагорб, щоб зловити українських операторів (зв’язок там періодично проскакував), щоб повідомити рідних. Сказати хоча б: “Живі”. А росіяни не дозволяли відходити від колони, особливо в комендантську годину. Ось по тим, хто ввечері пішов на пагорб і відкрили вогонь”, – згадує чоловік

Каже, що за три метри від нього кулі свистіли:

“Чому ж не давали проїхати й тримали кілька днів на блокпості? Причини називали якісь дивні: то ротація, то керівництво зелене світло не дає. Справжню причину ніхто не казав”.

Напередодні ж масованого обстрілу, за словами чоловіка, між російським військовим, який не пускав людей через блокпост і волонтером виник конфлікт. 

“Цей чоловік казав російським військовим, які написи мають бути на блокпосту, які документи вони мають перевірять. Казав, що вони повинні його пропустити. Вони так посварилися, що нам довелося цього хлопця заспокоювати, щоб не накоїв біди. Наприкінці конфлікту військовий запитав, на чому цей волонтер приїхав, той показав на свій мікроавтобус  Мерседес”, – розповідає Руслан.

За його словами, ця суперечка виникла 17 травня близько 14 години, а десь після 18:00 прилетіло, й саме в те місце, де стояла автівка волонтера.

“Залп був, як вихід ”Граду”: касета, умовно, має 12 зарядів. Ось спочатку перші 12 набоїв прилетіли, потім другі 12, потім треті. Це не одна ракета прилетіла і десь поряд впало. Їх було багато. Я звісно можу помилятись, що це був “Град”, я не військовий експерт, але дуже схоже, що стріляли саме з нього”, – каже чоловік.

На той момент в колоні було 65 машин, понад 100 людей. 

Ілюстративне фото з відкритих джерел

“Після першого залпу люди попадали на землю, ховалися за машини. Хтось побіг ховатись в підвали покинутих будинків. За 5 метрів від мене чоловік помер, ще одна людина, знаю, загинула. Було багато поранених, контужених. Тим, хто був поранений, між залпами, ми допомагали спускатися в цей підвал. Було дуже страшно”, – згадує Руслан.

Він впевнений, що то були російські військові.

“Знов таки, я не військовий експерт, але летіло, саме з тієї сторони, де базувались російські воєнні”, – каже Руслан.

Пізніше підозри чоловіка, щодо тих, хто обстрілював й з чого стріляли, підтвердили у Херсонській обласній прокуратурі. 

17 травня 2022 року російські війська поблизу села Давидів Брід обстріляли із системи залпового вогню «Град» колону цивільних автомобілів із людьми, які намагались проїхати до Бериславського району Херсонської області. Внаслідок відкриття вогню окупантами щонайменше троє людей загинуло, ще 6 осіб отримали різного характеру та ступеню тяжкості тілесні ушкодження”, – зазначили у відомстві.

Після того, як обстріл закінчився, люди з колони на своїх автівках повезли поранених до Кривого Рогу:

“Коли ми заїжджали у Кривий Ріг, нас вже зустрічали волонтери та медики”.

Після пережитого чоловік довго не міг отямитись. Так, він вижив й не зазнав поранень, але він бачив смерть, смерть від ворожих ракет. Він бачив поранених – посічених уламками людей. Мирних людей. Він бачив контужених. Йому довелось заспокоювати доньку, мати якої вижила, однак, через поранення її забрали до реанімації. Й все це залишилось в пам’яті Руслана. 

У мене десь місяць був шоковий стан, я вже думав звертатися до лікарів, оскільки було складно й емоційно, й психічно. Цю ситуацію треба було пережити, переварити, ну, не знаю, може військові більш стресостійкі, а у мене немає такої підготовки”, – каже чоловік. 

Херсонський юрист Костянтин Капошилін, який допомагає людям, притягти до відповідальності росіян, через дії яких постраждали вони або їхні близькі, вважає, що обстріл колони – звичайний тероризм: 

“Обстріл цивільних біля Давидового Броду, внаслідок якого загинули люди й відмова російської сторони створити, так звані, “зелені коридори”  для безпечного перетину, стали причиною загибелі мирного населення. Це справжній терористичний акт росіян проти українців”.

На думку прокурорів Херсонської обласної прокуратури, дії росіян під Давидовом Броді суперечать нормам міжнародного гуманітарного права (МГП).

“МГП прямо забороняє напади на цивільне населення та цивільні об’єкти”, – йдеться в офіційному повідомленні прокуратури.

Наразі правоохоронці здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднаних з умисним вбивством.

Олеся Ланцман

Цей матеріал було створено Bihus.Info у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст статті є виключною відповідальністю Bihus.Info і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

“23 лютого у нас був захід для 6-го класу “Україна – це моя Батьківщина”, проводили патріотичні уроки. Після цього я пішла додому готуватися до занять на наступний день. А вранці прокинулися від сирени”, - пригадує початок повномасштабного вторгнення Вікторія Щербак, вчителька з Балаклії. Разом з іншими населеними пунктами Харківщини, українські збройні сили звільнили її від ворога на початку вересня. Нині тут працюють правоохоронці, ледь не щодня знаходячи свідчення масових злочинів росіян, вчинених за півроку окупації. Вже відомо і про сотні загиблих з ознаками знущань та насильницької смерті, і про існування спеціально облаштованих катівень, де людей утримували в жахливих умовах.

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      “Я ще не готова побачити цю братню могилу під тим, що було моїм будинком”: історія мешканок Ізюма, які вибралися з пекла

      “24 лютого, коли почали стріляти, ми були у Харкові. Вранці почалися вибухи, потім нам сказали, що на роботу не потрібно йти до окремого розпорядження. Ми вагалися - їхати в Ізюм чи залишатися в Харкові. Потім вирішили поїхати в Ізюм. По-перше, там своя квартира. По-друге, там батьки наші. Ми думали, що там нас омине. Ця квартира в Ізюмі… Це була наша віддушина. Ми жили цією квартирою, в нас там такий чудовий краєвид, хотіли в ній на пенсії жити”, - розповідає Анна (на її прохання ми змінили ім’я). Жінка каже, що ввечері 24 лютого в Ізюмі було набагато тихіше, ніж у Харкові. Тож родина вирішила залишитися тут, а Анна навіть почала кликати до себе колег. Але на початку березня ситуація різко змінилася.

      Новини

      “На службі пропаганди”: як церковники з Харківщини допомагали окупантам

      На початку вересня Збройні сили України звільнили майже всю Харківську область, частина якої півроку перебувала під російською окупацією. З моменту звільнення пройшло декілька тижнів, але досі чи не кожен день українці дізнаються про нові подробиці звірств окупантів. Окремі населені пункти Харківщини зараз знищені майже повністю. Серед них і Ізюм, де після деокупації було знайдено масові поховання вбитих росіянами цивільних. Ворог також "лишив в спадок" місту розбиті мости і будинки, де немає світла, газу і зв'язку. Росіяни старанно приховували злочини всі місяці окупації, прикриваючись пропагандистськими роликами про "визволителів" і створюючи ілюзію турботи про місцевих. 

      Новини

      Журналісти Стремоусова, прихильниця Шарія та учасник “Безсмертного полку”: хто з Енергодару підіграє пропагандистам, звинувачуючи ЗСУ в ударах по ЗАЕС

      Запорізька атомна електростанція, розташована в тимчасово окупованому Енергодарі, за півроку пережила дуже багато. Тут росіяни катували та вбивали працівників, розміщували свою техніку прямо в машинній залі, а ракетні комплекси - на території. Але найстрашнішим є той факт, що окупанти перетворили станцію на центр ядерного шантажу чи не усього світу, регулярно б’ючи по АЕС і звинувачуючи при цьому ЗСУ.