Підсумки дна: тяжкі журналістські

Коли нашого оператора придушив зять Аваківського зама - там не було ушкоджень. Коли Крисін з тітушками забили насмерть журналіста Веремія - там було просто хуліганство. А коли Шабунін вдарив провокатора Філімоненка - ото вже і тілесні, і перешкоджання журналістський діяльності.

В ефірі підсумки дна. Мене звуть Денис Бігус. Сьогодні поговоримо про творчий підхід правоохоронців до різних інцидентів. Коротше, про вибіркове правосуддя.

Почну з практично персональної історії. В 2015 році напали на знімальну групу програми розслідувань «Наші гроші», ведучим якої я є, коли не влаштовую тут веселі пантоміми.

Тоді, у 2015 році “Наші гроші” фільмували здоровезний маєток на двох гектарах вирубаного заради цього маєтку реліктового лісу. Це були абсолютно робочі зйомки для програми, поблизу Києва. Ліс під маєток вирубали за сприяння Сергія Чеботаря. На момент зйомок він був заступником міністра внутрішніх справ Авакова. І були всі підстави вважати, що той комплекс його.

Він у фіналі виявився записаний на доньку Чеботаря. Але головне – про напад.

Під час зйомок з маєтку вийшов зять заступника міністра. Поганявся за оператором. Пішов. Потім повернувся з друзями і відверто пограбував знімальну групу. Вони вдерлись до машини, відібрали відеореєстратор, витягли оператора, побили його, придушили, відібрали камеру. Все це заради відео, але комплект техніки ми тоді втратили повністю.

І ось в той момент з одного боку ми мали величезну проблему. А з іншого – величезну надію. Адже в Україні практика покарань за перешкоджання журналістській діяльності була тоді на рівні 20 вироків за 20 років. І з них 19 штрафи. А тут по-перше, активні післяреволюційні очікування на справедливість. По-друге, зміни в кримінальний кодекс де з»явилась стаття за побиття журналістів.

А в нас же і перешкоджання, і побиття, і пограбування. І купа доказів. Навіть частина відео дивом збереглась. І ми можемо бути першими, хто через суд офіційно і серйозно покарає нападника.

Міліція, покази, слідство. І тиша.

Два тижні тиші. Окей, надій трохи поменшало. Але ми розуміємо, міліція заклопотана тим що нападник родич їхнього начальника. Нуу, ми самі встановлюємо особи всіх. Витратили на це 3 днів.

Потім виявилось, що синці побитого оператора – то взагалі не вважається шкодою.

Потім прокуратура повідомила, що для того, щоб провести експертизу вкраденої камери, їм потрібно забрати нашу другу камеру. Я досі не розумію навіть – що вони мали на увазі.

Потім справа переїхала з однієї прокуратури до іншої. Потім до іншої. Потім її закрили. Потім відкрили. І закрили знову. І знову відкрили.

Щоб ви розуміли до вручення офіційної підозри людині, яка влаштувала пограбування, скоєне групою осіб, знадобилось два роки. І коли це трапилось нарешті – всі надії на те що наша справа буде першою де…– вже розвіялись. Зять Чеботаря приходив на судові засідання і просто говорив – мене там не було.

Користуйтесь методою, реально працює, особливо коли ви родич високопосадовця.

З того часу кількість вироків за перешкоджання і ушкодження журналістам м»яко кажучи не надто зросла.

І ось раптом, ми маємо всі шанси отримати перше реальне покарання за тілесні ушкодження завдані журналісту під час його професійної діяльності. Щоправда в кращих традиціях в цій справі не буде ані ушкоджень, ані журналіста, ані професійної діяльності. Зате приклад суворого покарання нам продемонструють на глибокому антипатику і прокуратури, і адміністрації Президента.

Йдеться про пана Шабуніна і його недолугий удар по пиці пану Філімоненко.

Спочатку давайте констатуємо, з паном Шабуніним в мене доволі приязні стосунки. А пана Філімоненка я вважаю тим ще мудлом. Попри це, коли Шабунін навесні з’їздив по пиці Філімоненку за знущання того над колегою Шабуніна, я визнавав і визнаю це досі, що Шабунін неправий.

Я розумію, за що Філімоненко отримав того стусана. Але засуджую це, тому що не можна бити людей по пиці. Навіть коли вони мудло. І Шабунін мав би отримати свою хуліганку, мабуть.

Але.

Прокуратура побачила там не хуліганство, а нанесення ушкоджень журналісту, щоб перешкодити його діяльності. Причому серйозних ушкоджень. І якось перетворила процес у неадекватний. Ну те що вони виділили декілька слідчих на розслідування і провели його у рекордні строки – за півроку вже вручили підозру – це спишемо на… Не знаю. Раптом з»явиась купа часу.

Але те, що побутовий штурхан тролю перетворили на перешкоджання професійній журналістській діяльності – ну вибачайте трохи принижує тих, хто займається журналістською діяльністю.

Звісно, в пана Філімоненка є посвідчення. Воно в нього з»явилось раптово. І я навіть не буду акцентувати на … ммм.. рівні видання. Всі медіа є медіа. Але оу, у ЗМІ на яке професійно працює Філімоненко немає його статей. За поясненнями пана філімоненка є такі форми співпраці, коли журналіст є, змі є, а статті відсутні.

Це я не надто зупиняюсь на тому факті, що після удару у Філімоненка не знайшли жодних ушкоджень – удар був так собі. І у лікарні потім їх теж не знайшли. А через два тижні – знайшли перелом.

І хіба б вже в Україні було прецедентне право. Щоб цілком імовірне засудження Шабуніна ще можна було якось використати для ситуацій, коли перешкоджають журналістам. А то ж відсидить зовсім надурно.

Насправді я знаю, чому Шабуніну інкримінують не хуліганство. Як ми пам’ятаємо, хуліганство для прокуратури і суду – це вбивство групою тітушок журналіста Веремія. Крисін, ватажок цієї групи, отримав 4 роки умовно саме за цією статтею.

Такі справи. Кримінальні.