Важливо
Новини

«Пекло у раю»: Як окупанти знищували Кінбурнську косу, вбиваючи природу і тероризуючи місцевих

FacebookTwitterTelegram

Одне з найулюбленіших місць українських тревел-блогерів, фанатів «дикого відпочинку» і бердвотчерів зараз більше схоже на локацію для зйомок постапокаліптичного фільму, ніж на туристичну принаду. Кінбурнська коса або ж “українські Мальдіви”, як називали це місце раніше, з самого початку російського вторгнення стала для окупантів плацдармом для артилерійських атак півдня Миколаївщини. 


Фото з Фейсбук Ксенії Омельченко

В подальшому Кінбурнська коса перетворилася на суцільну пожежу, у якій гинуло унікальне – вже навіть не в туристичному, а у природоохоронному значенні – місце. 

Нині оперативне командування «Південь» повідомляє, що операція з деокупації Кінбурну триває. В очікуванні хороших новин звідти ми вирішили зібрати інформацію про те, чим жило це місце останні дев’ять місяців. Вийшла історія про знищення природи, про три сотні місцевих мешканців, які, координуючись самотужки, намагалися ледь не голіруч протистояти вогню, що поширювався на десятки кілометрів, про нерозірвані снаряди і про російські напади на природоохоронців.

Фото надала Дара Шполянська

«Тієї коси, як раніше, ми вже не побачимо ніколи»

«Я тушил в кроксах, поплавились. Когда наступаешь на золу, в некоторых местах проваливаешься в кипяток по щиколотки, ноги нормально поджарил», «Воду попить, лопату схватил и вперед», «В мого Вадима кросівки, прогоріла підошва».

Десь так виглядав чат місцевих мешканців в період наймасштабніших пожеж на Кінбурнській косі. Із 215,6 квадратних кілометрів, які займає півострів, майже 70% площі – це заповідні об’єкти. Населені пункти належать до Миколаївської області – села Покровка, Василівка, Покровське і Херсонської області – село Геройське.

«Десь у трьох тисяч людей там майно і вони приїжджають у літній період. Але загалом на три села близько восьмиста людей, які проживали на півострові від дев’яти до дванадцяти місяців. Вони займаються сільським господарством і здають в оренду житло під час туристичного сезону. Хтось ще працював на базах відпочинку чи у сільраді. На момент початку війни у Покровському було близько 250 жителів, на Покровських хуторах – 180, Василівці – 400», – розповідає Дара Шполянська, координаторка руху «КінбурнLife», діяльність якого направлена на збереження довкілля півострова та висвітлення його життя.

Дівчина щорічно приїздила у весняно-літній період на Кінбурн, координувала дотримання пожежної безпеки, намагалася відбити чиновницькі зазіхання на забудову цих місць. З початком російського вторгнення на плечі природозахисників лягла проблема боротьби з масовими пожежами.

«Тієї коси, яку ми спостерігали у 2021 році, вже не побачимо ніколи, бо висадка різних видів сосни проводилася протягом десятиліть. Та головне – знищено багато унікальних природних реліктових насаджень, які неможливо відновити», – розповідає Павло Холодняк, заступник директора національного природного парку «Білобережжя Святослава», до складу якого входить ландшафтний парк «Кінбурнська коса».

Масштаб пожеж можна переглянути на інтерактивній карті

За його інформацією, відбулась низка масштабних пожеж в природних комплексах національного природного парку «Білобережжя Святослава», регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» та Чорноморського біосферного заповідника і на територіях сіл, що розташовані в межах півострова.

«Першу пожежу ми зафіксували у проміжок між 13 та 15 березня, яка у порівнянні з наступними ураженнями була незначна – близько 5 га. Далі все йшло по наростаючій – вже наприкінці березня вогонь вразив більше 200 га, а з 2-10 травня почалося майже пекло, коли в умовах тиску з боку окупантів горів майже весь Кінбурн від Рибальчого до Василівки. Вогонь почався одразу з декількох осередків, які злились в потужні вогняні вали. Так, на херсонській частині півострова найбільше згарище цього періоду сягнуло 5600 га! У нас в парку найбільша пожежа була наприкінці серпня та була значно меншою – 1062 га. Але вона вразила дуже цінні ділянки – заповідну зону Бієнкові плавні, реліктові урочища Комендантське та Волижин ліс», – пригадує хронологію пожеж Павло Холодняк.


Фото надала Дара Шполянська

За даними Павла Холодняка, вигоріли масиви плавнів та природних і штучних лісів, степових і лучних ділянок. Знищено місця гніздування понад сотні видів птахів, чимало із них занесені до Червоної книги України. Близько 700 га давніх насаджень сосни не підлягають самовідновленню.

Техніки на той момент на півострові залишилося обмаль, але окупанти вивезли і те, що було. Як розповіла Дара Шполянська, коли розпочалися пожежі, із засобів пожежогасіння був лише трактор з водокачкою. Завдяки небайдужим людям, за пожертви вдалося купити автомобіль-донор та відремонтувати дві машини для гасіння пожеж.

«Люди об’єдналися, позбирали по хатах у кого що було: насоси, бочки, генератори, шланги. Робили саморобні агрегати: просто на пікапи чи причепи ставили бочку а поряд генератор, який все це приводив у роботу. Вогонь гасили буквально усі: вибігали у чому було, практично босі, без будь-яких засобів захисту», – пригадує координацію цього процесу дівчина.

Були й непоправні втрати. Одного разу автівка з людьми, які їхали на ліквідацію займання, підірвалася на вибуховому пристрої. За підрахунками екоактивістки, за час повномасштабної війни на Кінбурні було загалом близько десяти випадків, коли люди підривалися на мінах та нерозірваних снарядах. 

Атаки на природоохоронців

Ті, хто намагався боротися з пожежами, потерпали не лише від вогню і снарядів, але й від окупантів, які, судячи з пропагандистських сюжетів, базувалися тут. Зокрема, тут «засвітилася» казача бригада «Дон», яку, схоже, і варто вважати причетними до атак Миколаївщини, знищення природи на косі, терору місцевих і викрадень працівників заповідників. 

Так, у березні між Василівкою і Геройським, окупанти затримали Сергія Лейбака. Чоловік раніше служив у 36-й бригаді морської піхоти у Миколаєві, був учасником АТО, а на момент повномасштабного вторгнення працював інспектором з охорони природи парку «Білобережжя Святослава». 

«У липні зателефонували з Червоного Хреста. Представник з Женеви сказав, що мій чоловік у тюрмі. Але місце утримання вони не повідомили», – розповіла дружина Сергія Христина.

Від колишніх товаришів по службі, яких було звільнено з полону, жінка дізналася, що Сергій перебуває у Таганрозі. Але коли його звільнять чи обміняють не знає, адже на момент затримання Сергій був цивільною особою, а не військовим.

«Медійна ініціатива за права людини» – організація, яка займається моніторингом і розслідуванням порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях – з’ясувала, що також окупанти затримали Олександра Боровця, який працював на місцевому фермерському господарстві та Анатолія Ізбаша, який раніше був співробітником національного парку.

У вересні на пропагандистських сайтах з’явилося відео, на якому допитують Віктора Таранова – заступника директора Чорноморського заповідника. На відео чоловік, судячи з усього під примусом, заявляє про те, що він, разом із єгерями Олександром Ликовим та Сергієм Лобачуком, котрих також затримали росіяни, нібито був навідником для ЗСУ. 

Якими є збитки і що можна відновити?

З початку повномасштабного російського вторгнення управління екології та природних ресурсів Миколаївської області зафіксувало загалом понад 400 випадків агресії, які заподіяли шкоди довкіллю. За інформацією керівника управління Дмитра Маца, йдеться про численні пошкодження ґрунтів, ландшафту, знищення рослинного і тваринного світу заказників та парків Миколаївщини та шкідливі викиди в атмосферу від пожеж через обстріли. Окремою проблемою є ліквідація наслідків руйнувань, адже в області понад 12 500 будівель зруйновані чи пошкоджені.

Остаточні збитки суто по Кінбурнській косі можна буде підрахувати лише після деокупації. За інформацією заступника керівника парку «Білобережжя Святослава» Павла Холодняка, орієнтовні збитки, завдані природним системам Кінбурнського півострова, можуть сягати 100 мільярдів гривень. Але ключовими наслідками для природних ресурсів коси є неможливість їх самостійного відновлення до первозданного виду. Тобто, якісь види самовідновляться, якісь – із допомогою працівників парку та жителів громади, але реліктові насадження відновити вже неможливо.

Нині керівництво парку «Білобережжя Святослава» підписало низку угод про співробітництво із закордонними науковими установами та організаціями для подальшої роботи із відновлення довкілля коси. Також, за поданнями адміністрації парку, правоохоронці відкрили два провадження за фактами заподіяння шкоди довкіллю Кінбурнської коси.

Як розповіли у профільній громадській організації «Екологія. Право. Людина», подібні дії росіян кваліфікуються як екоцид – масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу.

Дара Шполянська каже, що вже не може дочекатися моменту, коли зможе приїхати додому, на косу і вже мало не почала збирати речі після новин про звільнення Миколаївщини та Херсону. Там на неї вже чекає купа роботи, а також дбайливо схований український прапор.

Фото на ілюстрації з сайту nashemisto.dp.ua

Анастасія Зубова

Автор цієї статті є учасником програми Interlink Academy Fellowship, що фінансується урядом Німеччини.

Черги за продуктами та готівкою, “віджим” бізнесу, схиляння до “співпраці” і постійний пошук проукраїнсько налаштованих громадян. Все це — “атрибути” восьми місяців окупації Херсону — першого і єдиного з 24 лютого обласного центру, який вдалося захопити росіянам. Олені Грушці, працівниці місцевого онкодиспансеру, вдалося протриматися в окупованому місті майже п’ять місяців. Нині жінка мешкає в Одесі, каже, що “клімат тут схожий на херсонський, та й близько до дому”, і чекає на можливість повернутися у вже звільнене Збройними силами, але ще дуже вразливе місто.

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      Юридична допомога для журналістів: куди і як повідомляти про воєнні злочини окупантів та порушення чиновників

      Юридичний проект “Свої Люди” від Bihus.Info відновлює роботу. Журналісти та громадські активісти зі всіх регіонів України можуть звернутися по допомогу з написанням заяв та скарг, допублікаційною експертизою та правовими консультаціями, а також за супроводом у судових справах.

      Новини

      Касація скасувала рішення судів, які змушували журналістів спростовувати розслідування про Семочка

      14 грудня 2022 року Верховний суд (Касаційний цивільний суд) скасував усі рішення попередніх інстанцій по справі “Семочко проти журналістів”, якими телевізійне розслідування про Сергія Семочка було визнане недостовірним та підлягало спростуванню, і скерував справу на повторний розгляд в першу інстанцію, тобто “з нуля”.

      Новини

      “Аби вивезти друга, ми перевдягли його у священника”: розповідь залізничника, який пережив окупацію Херсона та виходив на проукраїнські мітинги

      Херсон пробув в окупації вісім місяців. Після того, як Збройні Сили України вибили росіян з міста, світ дізнався про чергові воєнні злочини окупантів. Гуманітарна криза, грабежі, залякування, зникнення або вбивства людей ─ це те, що пережили херсонці, які, попри присутність російських військових в місті, в перші тижні окупації масово виходили на проукраїнські мітинги ─ аж поки по них не відкрили вогонь. Як росіяни захоплювали місто, грабували його та залякували мешканців ─  у розповіді залізничника, який в окупації провів два місяці.