Важливо
Новини

“Крутизна” від окупантів: росіяни вдарили ракетою по будинку у Кропивницькому районі

FacebookTwitterTelegram

7-річний Руслан грається на розтрощеному російською ракетою подвір’ї, поки мама спілкується з журналістами. Час від часу хлопчик, знайшовши якийсь вцілілий документ чи предмет побуту, приносить його жінці. Для дитини події навколо видаються грою, попри те, що локація менше за все скидається на дитячий майданчик.

 

23 липня росіяни ракетами вдарили по Кропивницькому району, що у Кіровоградській області. За повідомленням начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації Андрія Райковича, зафіксовано «приліт» 13 ракет (8 ракет «Калібр» морського базування та 5 ракет Х-22, випущених з літака ТУ-22М3). Окупанти поцілили у військовий аеродром «Канатове», який раніше вже обстрілювали і в об’єкт залізничної інфраструктури. Внаслідок удару загинули військовий та двоє працівників відомчої охорони, ще 19 осіб отримали поранення.

Від вибухової хвилі також постраждав приватний житловий будинок. На місці того, що від нього залишилося, ми і зустріли Ірину Ткаліченко. Жінка ділила одноповерховий будинок ще з однією родиною – Сергієм та Ліною Дуб.

“Крутизна”

Ткаліченко каже, що тут прожила з чоловіком 12 років, але, коли рік тому коханого не стало, через роботу довелося переїхати до міста. Втім, жінка продовжувала часто приїжджати сюди, тут жили і двоє її собак. 

«Вони нічого не чули, були дуже пригнічені, – розповідає про стан чотирилапих Ірина. – Самі позаскакували в машину».

Тварини дивом вціліли, а от будинку пощастило менше. Вибухова хвиля рознесла паркан, у житлі вибило вікна, знесло стіни та пошкодило дах. Навколо багато уламків від ракет, вони позастрягали в деревах. На одному з них можна розгледіти “послання” від окупантів – вигравіруване слово “крутизна”.

«Гараж, альтанка, даху немає, стіни полопались, літні кухня і душ – все зруйноване», – оцінює рівень «крутості» російських військових Ірина. 

Жінка з сином мала приїхати сюди ще напередодні, але Ірина затрималася на роботі. Переконана, що це врятувало їм здоров’я, а може й життя – дитяча кімната, яку Ірина вважала найбезпечнішою в домі і куди б в разі тривоги і пішла ховатися родина, дуже постраждала, вибухова хвиля повідкидала меблі аж до ліжка. 

«Коли вранці прокинулися від потужних вибухів у місті, почали обдзвонювати усіх за кого переживаємо. Також набрали своїх сусідів, спитали, чи живі-здорові. Сусідка Ліна сказала, що добре, що живі, але будинок сильно постраждав. Я відразу відвезла меншу дитину до старшої доньки й поїхала сюди. Стали тут потроху прибирати», – пригадує Ірина.  

Сусіди жінки в момент «прильоту» були вдома. Сергій Дуб розповів «Суспільному», що він, його дружина і 8-річна дитина вижили, бо сховалися у підвалі. Після удару укриття привалило меблями, впала і частина стіни гаража. Жити родині зараз немає де, ночувати доводиться у знайомих. 

У Кропивницькій міській раді повідомили, що на місці поки триває оперативне будівельно-технічне обстеження. Постраждалі родини, після проведення експертної оцінки, зможуть отримати фінансову допомогу. 

Воєнні злочинці 

Принципи Міжнародного гуманітарного права забороняють атакувати цивільних під час збройних конфліктів. Втім, росіяни протягом вже п’яти місяців демонструють своє тотальне нехтування цими нормами, вигадуючи все нові і нові виправдання своїм відверто терористичним діям. Найчастіше з вуст окупантів звучить версія про удари нібито виключно по військовим об’єктам, які, при цьому, постійно забирають життя цивільних українців і руйнують цивільну інфраструктуру. Що, з точки зору все тих же міжнародних норм, вважається воєнним злочином.

Прокуратура Кіровоградської області вже зареєструвала кримінальне провадження за ч. 2 ст. 438 ККУ («Порушення законів та звичаїв війни»), саме ж розслідування проводить Служба безпеки.

Російські пабліки на обстріл Кропивницького відреагували вже доволі типово: дописувачі бажали стерти місто з лиця Землі та раділи тому, «яка класна річ Калібри». 

Ну і поки росіяни вправлялися в українофобстві у соцмережах, містяни продемонстрували згуртованість. Рідні та знайомі обох постраждалих родин оголосили про збір коштів для допомоги (реквізити тут і тут). До процесу підключилися і місцеві блогери. За словами Павла Бобро – координатора одного з місцевих пабліків – за кілька днів кропивничани зібрали сто тисяч гривень для допомоги постраждалим.

Анастасія Зубова 

Цей матеріал було розроблено Bihus.Info в рамках програми «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Європейського Союзу та МЗС Королівства Норвегії. Зміст статті є винятковою відповідальністю Bihus.Info i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війни та миру.

“З вечора я їх ховав, а зранку воскрешав. Найстрашніше - це невідомість. Я чекав хоч якоїсь вісточки і не знав чи живі вони” - розповідає Іван про своїх дітей і дружину. Чоловік майже 2 місяці провів у російському полоні у Бердянську. Проводячи з Іваном “бесіди”, окупанти постійно погрожували, що доберуться і до родини. 

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      «Пекло у раю»: Як окупанти знищували Кінбурнську косу, вбиваючи природу і тероризуючи місцевих

      Одне з найулюбленіших місць українських тревел-блогерів, фанатів «дикого відпочинку» і бердвотчерів зараз більше схоже на локацію для зйомок постапокаліптичного фільму, ніж на туристичну принаду. Кінбурнська коса або ж “українські Мальдіви”, як називали це місце раніше, з самого початку російського вторгнення стала для окупантів плацдармом для артилерійських атак півдня Миколаївщини. 

      Новини

      “Місто під час окупації повернулося у середньовіччя”: історія працівниці онкодиспансеру, яка п’ять місяців прожила у захопленому Херсоні

      Черги за продуктами та готівкою, “віджим” бізнесу, схиляння до “співпраці” і постійний пошук проукраїнсько налаштованих громадян. Все це — “атрибути” восьми місяців окупації Херсону — першого і єдиного з 24 лютого обласного центру, який вдалося захопити росіянам. Олені Грушці, працівниці місцевого онкодиспансеру, вдалося протриматися в окупованому місті майже п’ять місяців. Нині жінка мешкає в Одесі, каже, що “клімат тут схожий на херсонський, та й близько до дому”, і чекає на можливість повернутися у вже звільнене Збройними силами, але ще дуже вразливе місто.

      Новини

      Оточення керівника ОП проігнорувало запитання про те, як потрапило в наглядову раду “Укрнафти”

      Після примусового відчуження акцій п’яти підприємств в управління Міноборони, в наглядовій раді щонайменше одного з них — ПАТ “Укрнафта” — з’явились представники команди керівника ОП Андрія Єрмака. Редакція Bihus.Info запитала їх, як відбулися ці призначення.