Новини

Місце збагачення: хто контролює вугільні активи після Януковича

1.jpg
FacebookTwitterTelegram

У 2017 році Україна імпортувала вугілля на 2,4 млрд. доларів. 56% - імпортовані з Росії. Водночас країна не використовує власний ресурс: пласти українських вугільних шахт, “отримані” у 12 році оточенням Януковича, не повернулись державі а потрапили у власність до фаворита нової влади.

Про це йдеться в розслідуванні Надії Бурдєй “Місце збагачення” для програми “Наші гроші з Денисом Бігусом”.

У 2012-2013 роках Державна служба геології та надр України передала вугільні запаси (пласти) державних шахт – Шахтоупправління “Південнодонбаське №1”, шахта “1-3 Новогродівська”, шахта “Росія” (нині “Котляревьска”) – приватним компаніям з однойменними назвами.

Дозволи на користування надрами приватні фірми отримали без аукціону: викупили геологічну інформацію про запаси вугілля і це їм “зарахували” як розробку нового родовища. І віддали пласти вугілля, на яких шахтарі держшахти вже вели роботи.

“Державна шахта “1-3 “��овогродівська” залишилась практично без підготовлених запасів вугілля, придатних до відпрацювання, незважаючи на те, що протягом 2009-2013 років на технічне переоснащення та здійснення підготовчих робіт ( на “Шахта  1-3 “Новогродівська” та ВП “Шахта “Росія” – ред) з державного бюджету було спрямовано 635,8 млн гривень”, – повідомило Міненерговугілля.

Нині шахтарі “1-3 Новогродівської” існують лише за рахунок дотацій з бюджету, адже усі підготовлені до видобутку пласти – залишаються у приватній власності.

“Ми в 2011 році добували мільйон тон. На цих пластах, якби не знижували темп, так би і добував наш колектив, і це був відчутний приріст… Три тисячі (працівників – ред.) підвисли у повітрі”, – розповідає голова незалежної профспілки гірників шахти “1-3 Новогродівська” Сергій Павлов.

З 2014 року, після втечі Віктора Януковича з України, робота на приватних пластах зупинилась. Відтак, вже у 2016 році бездіяльність приватних фірм надала Держгеонадрам підстави для анулювання спецдозволів згідно кодексу України “Про надра”.

Та замість того, щоб анулювати спецдозволи приватним фірмам – Держгеонадра продовжили строки початку робіт. Подальшу спробу зупинили дію спецдозволів компанії відбили у суді. За версією фірм, роботи в шахтах не велись у зв’язку з проведенням АТО, хоча до лінії бойових дій шахти відділяє 50 км. І шахтарі держпідприємств продовжували роботи на цих самих шахтах.

НОВІ ГОСПОДАРІ КОПАЛЕНЬ

Подовженню спецдозволів та лояльності судів передують дві події:

  1. У липні 2016 року Нацполіція відкрила кримінальне провадження щодо передачі вугільних надр компаніям з орбіти Олександра Януковича.

  2. Ці компанії змінюють власника.

У 2012-му році ТОВ “Шахта “Росія”, ТОВ “Шахта 1-3 Новогродівська” та ТОВ “Шахта “Південнодонбаська №1” оформили на Олександра Січінаву, колишнього голову “ВБР” банку Олександра Януковича.   

У 2016-му році шахти переписали на трьох мешканців Донецької області: Олександра Коваленка, Юрія Корнєєва та Тамару Задою.

Коваленко та Корнєєв до 2016 року не мали власного бізнесу. Останній працював заступником директора ДП “Вугільна Компанія Краснолиманська”. Третьою співзасновницею приватних фірм стала Тамара Задоя. Нині вона офіційно оформлена бухгалтеркою ДП “Мирноградвугілля”.

Реальним власником компаній місцеві шахтарі називають донедавна донецького, а нині – столичного бізнесмена Сергія Кропачова.

“Кропачов каже: “Та не хвилюйтеся, хлопці. Будете працювати, як і працювали. Я скажу, будете працювати”. Знаємо, хто це такий – смотрящий по нашому регіону”, – розповідає голова незалежної профспілки гірників шахти “1/3 Новогродівська” Сергій Павлов.

Віталій Кропачов – колишній депутат Донецької облради, власник низки вугільних активів. Зокрема, збагачувальних фабрик та заводу шахтних конструкцій. З 2016 року став співвласником двох збагачувальних фабрик: “Україна” та “Росія”. Другий співвласник – ТОВ “ДРФЦ” з угрупування Олександра Януковича (записана на вірґінський офшор “Сароне холдінгс лімітед”). Однак, сам Віталій Кропачов запевняє, що є єдиним власником збагачувальних фабрик.

У 2018 році фабрики Кропачова “Україна” та “Росія” перероблять по 400 тис. тон вугілля, по 145 грн за тонну. Як раніше повідомляло видання “Наші гроші”, це новий рекорд для вуглезбагачення в Україні. У листопаді ДП “Лисичанськвугілля” замовило ПрАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Мирноградська” (раніше – “Комсомольська”) переробку по 99 грн за тонну, що майже в півтора рази дешевше від теперішньої договірної ціни. Саме ж “Селидіввугілля” у грудні 2016 року замовляло аналогічні послуги нинішнім підрядникам у півтора рази дешевше – по 95 грн за тонну.

Також Віталію Кропачову належить компанія “Укрдонінвест”, яка у 2016 році отримала замовлення на вугілля від ПАТ “Центренерго” на 240 млн грн.

Під час підготовки сюжету журналісти програми “Наші гроші з Денисом Бігусом” зафіксували візит Віталія Кропачева до приймальні міністра Міністерства енергетики та вугільної промисловості Ігоря Насалика. Сам бізнесмен запевняє, що з міністром не зустрічався.

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      “Я ще не готова побачити цю братню могилу під тим, що було моїм будинком”: історія мешканок Ізюма, які вибралися з пекла

      “24 лютого, коли почали стріляти, ми були у Харкові. Вранці почалися вибухи, потім нам сказали, що на роботу не потрібно йти до окремого розпорядження. Ми вагалися - їхати в Ізюм чи залишатися в Харкові. Потім вирішили поїхати в Ізюм. По-перше, там своя квартира. По-друге, там батьки наші. Ми думали, що там нас омине. Ця квартира в Ізюмі… Це була наша віддушина. Ми жили цією квартирою, в нас там такий чудовий краєвид, хотіли в ній на пенсії жити”, - розповідає Анна (на її прохання ми змінили ім’я). Жінка каже, що ввечері 24 лютого в Ізюмі було набагато тихіше, ніж у Харкові. Тож родина вирішила залишитися тут, а Анна навіть почала кликати до себе колег. Але на початку березня ситуація різко змінилася.

      Новини

      “На службі пропаганди”: як церковники з Харківщини допомагали окупантам

      На початку вересня Збройні сили України звільнили майже всю Харківську область, частина якої півроку перебувала під російською окупацією. З моменту звільнення пройшло декілька тижнів, але досі чи не кожен день українці дізнаються про нові подробиці звірств окупантів. Окремі населені пункти Харківщини зараз знищені майже повністю. Серед них і Ізюм, де після деокупації було знайдено масові поховання вбитих росіянами цивільних. Ворог також "лишив в спадок" місту розбиті мости і будинки, де немає світла, газу і зв'язку. Росіяни старанно приховували злочини всі місяці окупації, прикриваючись пропагандистськими роликами про "визволителів" і створюючи ілюзію турботи про місцевих. 

      Новини

      Журналісти Стремоусова, прихильниця Шарія та учасник “Безсмертного полку”: хто з Енергодару підіграє пропагандистам, звинувачуючи ЗСУ в ударах по ЗАЕС

      Запорізька атомна електростанція, розташована в тимчасово окупованому Енергодарі, за півроку пережила дуже багато. Тут росіяни катували та вбивали працівників, розміщували свою техніку прямо в машинній залі, а ракетні комплекси - на території. Але найстрашнішим є той факт, що окупанти перетворили станцію на центр ядерного шантажу чи не усього світу, регулярно б’ючи по АЕС і звинувачуючи при цьому ЗСУ.