“Їхні обличчя були понівечені, ніби їх чимось рубали”: росіяни закатували і вбили двох цивільних на Миколаївщині

Сергію Кучерешку 23 червня могло б виповнитися 46 років. Чоловік жив у Новофонтанці, крихітному селі між Миколаєвом і Баштанкою, яке, як і багато інших населених пунктів Миколаївщини, на початку березня було окуповане росіянами. Тут вони не протрималися навіть і кількох тижнів, але цього часу  вистачило, щоб перетворити життя населеного пункту на справжнє пекло. Кучерешко жив один, у 2014-му служив в зоні проведення АТО, а після – займався господарством: обробляв землю і опікувався пасікою. 8 березня окупанти вбили чоловіка.

Людмила Ніколаєнко, староста Кашперо-Миколаївського старостинського округу Баштанського району, до якого і входить Новофонтанка, розповідає, що перші колони окупантів тут з’явилися ввечері 5 березня. В населеному пункті і поблизу проходили бойові дії:

«П’ятого березня на територію округу залетіли російські вертольоти. А через деякий час з літака скинули 6 ракет. В Кашперо-Миколаївці загинула місцева жителька, були зруйновані будинки. На вечір почали йти колони рашистів. Вранці вони вже були тут. «Орки» жили в клубі, старостаті, школі, амбулаторії, зайняли адмінбудівлі».

Вже 14 березня, завдяки успішним діям ЗСУ, росіян звідси вибили. Але по собі вони залишили чимало «спогадів»:

«У нас була прекрасна школа, такі ремонти зроблені, просто казка. Коли я туди зайшла 14 числа, просто жахнулася. Уся комп’ютерна техніка була вкрадена, все побите й потрощене. Нам дуже пощастило, що нас врятували ЗСУ. Якби окупанти тут «засиділися» довше, не знаю, що б було з нашими людьми. Адже як вони вчинили з Сергієм», – каже Ніколаєнко.

Відео з Facebook Тетяни Виничук 

Сестра Сергія, Тетяна Кучерешко, каже – брата вбили 8 березня, на третій день окупації. Цьому передували страшні і принизливі події.

«Ми з чоловіком заготовляли дрова, коли зателефонував брат і сказав, що їдуть колони. Ми схопили пляшку з водою, якісь речі і побігли до ями, де колись був погріб. Там і сиділи. Коли ввечері вони заїхали до села, то почали перевіряти людей, їхні телефони, деяких виводили до колони. Брата вони водили до колони, але у перший день відпустили», – розповідає Тетяна.

Вже наступного дня за Сергієм прийшли знову. Тетяна, яка мешкає на тій же вулиці, бачила як одразу декілька бронемашин під’їхали до братового подвір’я. Російські “візитери” також зайшли до неї з чоловіком. 

«До нас зайшло шість чоловік. Вони затребували документи, телефони. У чоловіка не було сім-карти через поломку, а я зі свого телефону її вийняла і сховала, не хотіла зізнаватися. Вони сказали, якщо за п’ять хвилин не знайдемо сім-карти, то поїдемо до балки», – каже жінка.

В якийсь момент росіяни залишили її будинок і пішли до Сергія. Жінка почула постріли, що лунали з братового подвір’я. 

«Ми попадали в кухні в себе на підлогу, лежали близько 15 хвилин, поки була стрільба», – розповідає Тетяна.

Коли все скінчилося, Тетяна з чоловіком пішли до братового дому. Там побачили вирвані замки, розгром і палаючі господарські прибудови. Росіяни розстріляли навіть старенький мотоцикл, на якому Сергій їздив до села в магазин. Але самого Сергія ніде не було. Інформація про брата з’явилася лише через добу.

«9 березня прибіг чоловік, не місцевий, проїжджав мимо, щось розвозив у магазини. Його з попутником, хлопцем десь 30-літнім, який був моряком і вертався додому на Херсонщину, затримали на трасі, машину обстріляли», – розповідає Тетяна. 

Чоловіку пощастило вирватися, але він став розповів, що росіяни вбили і його попутника, і Сергія. Їхні тіла, за словами чоловіка, залишилися в ямі біля балки. 

«Батьки Сергія рано померли, він лишився сам. Був працьовитий, розумний, відслужив у зоні АТО», – розповідає Людмила Ніколаєнко.

Тіла Сергія Кучерешка та другого вбитого чоловіка ексгумували лише в травні. Тетяна каже, що правоохоронці застерегли від втручань, адже мали провести необхідні слідчі дії. В процесі виявилося, що обох чоловіків катували.

«Їхні обличчя були понівечені, ніби їх чимось рубали. У Сергія були порізані вуха, сліди від куль. У того другого, моряка, були зв’язані ноги, а на пальцях не було нігтів. В нього окрім вогнепальних були й ножові поранення», – розповіла Кучерешко.  

Сергія поховали тут же, у Новофонтанці, 13 травня. Тетяна зараз чекає на результати розслідування, яке Баштанська окружна прокуратура розпочала за фактом порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України). За інформацією прокуратури, біля могили чоловіків були знайдені сліди перебування російських військових, зокрема фрагменти типового пакета сухпайку. Нині у справі призначені експертизи. 

Анастасія Зубова

Цей матеріал було створено Bihus.Info у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст статті є виключною відповідальністю Bihus.Info і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.