Важливо
Новини

Як росіяни знищують освіту Миколаївщини: закатовані вчителі, розбомблені школи і «телефонні» табелі з окупації

FacebookTwitterTelegram

Невелике село Христофорівка опинилося в окупації у березні, коли російські війська наступали на Миколаїв. Зараз населений пункт звільнений, а місцеві жителі продовжують ліквідовувати наслідки дій окупантів. Власними силами вони, наприклад, ремонтують будівлю школи, по якій окупанти, відходячи, вдарили з танка. 

Таких історій в області багато і далеко не скрізь щось можна відновити. П’ята частина навчальних закладів Миколаївщини не зможе прийняти дітей, якщо повноцінний навчальний рік почнеться 1 вересня. Міністр освіти і науки Сергій Шкарлет під час недавнього візиту на південь заявив, що Миколаївщина є третьою серед областей, у яких пошкоджено та зруйновано найбільшу кількість закладів освіти.

У цьому тексті ми зібрали інформацію про обстріли навчальних закладів області, свідчення очевидців і роз’яснення чиновників про те, як же планують вчити дітей у новому навчальному році. 

Масштаби руйнувань

Директорка департаменту освіти й науки Миколаївської ОВА Алла Веліховська у коментарі Bihus.Info повідомила, що за п’ять місяців окупанти повністю знищили 18 закладів освіти на Миколаївщині, ще понад 180 – зазнали руйнацій. На тимчасово окупованих територіях також є навчальні і виховні заклади, їх 60 і вони так само пошкоджені. Це були дані станом на середину липня і, на жаль, цифри катастрофічно ростуть. Бо вже 29 липня Миколаївська ОВА у підсумковій статистиці що стосується наслідків бойових дій вказала, що повністю або ж частково пошкоджено вже 301 навчальний заклад – це школи, садочки, університети, ПТУ, ліцеї та гімназії.

«Вони мають різні ступені пошкоджень. У більшості це руйнування склопакетів, дахів, вирвані двері. Частину із них можна привести до ладу і ми це робимо, а частина знаходиться у сірій зоні, де постійно йдуть бойові дії, або потребують значних капіталовкладень, яких ми зараз, на жаль, не можемо зробити», – розповідає Веліховська.

Росіяни роблять все можливе, щоб водночас і продовжувати тероризувати цивільне населення, і позбавити українських дітей можливості повноцінно навчатися.

«Щодо характеру атак, то це і ракетні обстріли, у нас їх, на жаль, дуже багато. Були «Піони» (гармати – ред.), частина навчальних закладів постраждала від «Смерчів» (реактивні системи залпового вогню – ред.). Маємо пошкоджені мережі газо- і водопостачання, системи опалення», – додає посадовиця.

Під час однієї з найбільш масованих атак, коли вранці 15 липня росіяни спрямували на Миколаїв 10 ракет, постраждало два найбільші університети – педагогічний та кораблебудування. Як повідомив мер міста Олександр Сєнкевич, в освітніх закладах практично не залишилося цілих аудиторій.

За словами Веліховської, попри знищені будівлі, освітні заклади житимуть, навчальний процес планують поновити і релокація поки не розглядається.

«Дійсно, дуже серйозно постраждали Миколаївський університет імені Сухомлинського та Національний університет кораблебудування. Основні корпуси повністю зруйновані. Але навчання продовжиться у дистанційному режимі, триває набір, вирішуватимемо питання з аудиторіями на території області, щоб частково проводити очне навчання. Іноземні студенти виїхали, але для них буде продумано навчальний процес», – розповіла Алла Веліховська.

Щодо шкіл, то, за словами посадовиці, зараз спеціальні комісії обстежують навчальні заклади на відповідність укриттів. Враховуючи, що Миколаївська область знаходиться під постійними обстрілами, очне навчання можливе лише в одному районі. Вчителям, які проводитимуть уроки в онлайн режимі, закуповують планшети та ноутбуки. Також планується змішана форма навчання – з онлайн та офлайн формами.

Сіра зона

Населені пункти зі Снігурівської, Горохівської, Широківської та Шевченківської територіальних громад, які межують з Херсонщиною, досі перебувають в окупації. Значна частина цієї території перетворилась у «сіру зону», тут порядкують окупанти або ж постійно тривають перестрілки.

«Якщо не враховувати села, які під окупацією, 60-70% населених пунктів на території Шевченківської громади зруйновано. Люди виїхали», – розповідає Оксана Калюжна, яка до середини липня обіймала посаду начальниці відділу освіти, молоді і спорту Шевченківської сільради.

8 з 25 закладів освіти громади зараз знаходяться в тимчасово окупованих населених пунктах, ще 9 зруйновані повністю, а 8 – пошкоджені. Лише два заклади теоретично могли б прийняти учнів, якби припинилися бойові дії. 

Однією з перших тут була зруйнована Зеленогайська школа. 13 березня окупанти здійснили авіаобстріл населеного пункту і влучили в навчальний заклад, де в той момент були люди. За даними ДСНС, з-під завалів дістали трьох, ще семеро – загинули. 

«Там загинув староста села Микола Струтинський, травмувався директор школи Олександр Гнатько, тривалий час лікувався, але помер у лікарні. За певними даними, після обстрілу вони пішли подивитися в якому стані заклад. Тоді розпочався повторний обстріл, людей, які були там, привалило», – пригадує Оксана Калюжна.   

Багато вчителів виїхали з тимчасово окупованих територій, але ті, які залишилися, опинилися фактично в заручниках – окупанти не дозволяють виїжджати на підконтрольну Україні територію.

«Вони закінчили навчальний рік, виставили оцінки. Коли була можливість, вони виходили на зв’язок, виконували розпорядження. Здали нам усі табелі, надиктувавши дані у телефонному режимі», – розповіла про завершення навчального процесу Оксана Калюжна.

В обласному департаменті освіти додають, що попри все вчителям виплачується зарплата, подекуди мало не партизанськими методами. Для дітей, які знаходяться в окупації, розробили екстернатну форму навчання, аби вони змогли продовжити вчитися за українською програмою у разі наявності зв’язку.

На щастя, під час обстрілів навчальний процес в офлайн режимі вже не вели, тож ні вчителів, ні учнів в школах не було. Але, за інформацією Алли Веліховської, під час окупації населених пунктів на початку березня були факти катувань і вбивств. Зокрема, у селі Лоцкине окупанти закатували і вбили 60-річного вчителя математики і активіста Сергія Божка. А в селі Піски, яке знаходиться поряд, росіяни розстріляли колишніх учасників АТО, виявивши їх за фотографіями, що були розміщені у місцевій школі. Серед загиблих, за словами посадовиці, були й працівники освіти.

Випускники – школі

«Близько трьох тижнів вони були у нас в селі, жили у сільраді, зайняли школу, поламали двері у магазинах, покрали звідти продукти», – пригадує березневу окупацію Ольга Мельниченко з Христофорівки.

Жінка виросла тут, але вже давно переїхала у Миколаїв. Втім, повернулася в село після початку широкомасштабного вторгнення, вважаючи, що тут буде безпечніше. 

За словами жінки, цивільне населення окупанти обшукували й грабували.

«Багато людей постраждали, їх побили, пограбували, забрали золото, гроші. Нас, слава Богу, пронесло, а моєму дядьку поцілили у ворота. Вони приїхали до нього під будинок, гукали його. Він не вийшов і вони з БМП вибили ворота, зайшли до хати. На щастя, їх не побили, але поставили на коліна, дітей дуже налякали. До одного хлопця вони зайшли додому та побачили його фотографію зі служби, зрозуміли, що він військовий. Його дуже сильно побили, палили паяльною лампою», – розповідає Ольга.

Коли українські військові почали відтісняти росіян, відходячи, ті забрали у людей агротехніку, легкові та вантажні машини. Ну і поцілили з танка у христофорівську школу.

Ольга є випускницею цього навчального закладу. Каже, будівля має історичну цінність, колись там був маєток родини видатного українського історика, композитора, громадсько-політичного діяча, уродженця Миколаєва Миколи Аркаса. Попри переслідування царського уряду, Аркас відстоював усе українське. Зокрема у Христофорівці збудував школу, в якій викладали українською.

Тож нині мешканці села і випускники власними силами лагодять навчальний заклад, у якому були пошкоджені кабінети і зруйнована частина даху. Хочуть відновити все, що знищили окупанти.

Анастасія Зубова

Автор цієї статті є учасником програми Interlink Academy Fellowship, що фінансується урядом Німеччини

 

Росіяни активно залучають військових з так званих “ЛДНР” до війни з Україною. На тимчасово окупованих територіях регулярно проводяться мобілізаційні заходи, основна мета яких - кинути в бій якомога більше живої сили без потенційних загроз для армії самої рф. Примус і пропаганда у росіян працюють в повну силу, тому так звані “народні міліції” псевдореспублік поповнюються все новими і новими членами. Часто вони не лише не мають відповідної підготовки і забезпечення, але й взагалі ніколи не воювали, займаючись у цивільному житті дуже немілітарними справами. Таких найчастіше “кидають” на охорону блокпостів і патрулювання окупованих росіянами міст. 

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      “They Hit Right Where He’d Been Lying”: Russians Shelled Ukrainian Journalists in Avdiivka

      On the evening of August 11, while a camera crew of the Ukrainian Witness project was filming the aftermath of the shelling in Avdiivka, Donetsk Region, the Russians opened artillery fire. Fortunately, both the journalists and the soldier accompanying them remained unharmed. The men say that the invaders deliberately targeted them, knowing that media workers were in the crosshairs. 

      Новини

      “Прилетіло туди, де ми лежали”: в Авдіївці росіяни обстріляли українських журналістів

      Коли ввечері 11 серпня знімальна група Ukrainian Witness фіксувала наслідки “прильотів” у Авдіївці, що на Донеччині, росіяни відкрили по ній прицільний вогонь з артилерії. На щастя, і журналісти, і військовослужбовець, який їх супроводжував, залишилися неушкодженими. Чоловіки кажуть - окупанти били навмисне, знаючи, що перед ними медійники. 

      Новини

      “Beaten and Tortured With a Stun Gun”: Invaders Kidnap Former Captain To Be Illegally Tried in Crimea

      At the end of July, Russians kidnapped Oleksiy Kyseliov in the occupied port city of Henichesk, Kherson Region. After being tortured to obtain a confession, the man was taken to Crimea, where the FSB falsely accused him of involvement in a Crimean Tatar battalion. Oleksiy is now in the Simferopol pre-trial detention center; the fabricated case could result in him spending 15 years in a penal colony.