Важливо
Новини

“Я вже мріяв добратися до якоїсь банки, розбити, щоб вени порізати”: Історія чоловіка, який пережив катування на Харківщині

FacebookTwitterTelegram

У вересні Збройні сили України почали відвойовувати окуповані росіянами території Харківської області. У ході успішного контрнаступу ЗСУ звільнили частину області. Проте після загальної радості почали відкриватися усі жахи пережитого місцевими мешканцями на окупованих територіях: масові поховання в Ізюмі, катівні у Куп’янську та Козачій Лопані. Зруйновані міста та села, сотні загиблих, тисячі постраждалих і історія кожного з них – це окреме свідчення про воєнні злочини росіян на території України.

Це Валерій з села Куньє, що в Ізюмському районі на Харківщині. Від початку повномасштабного вторгнення та до звільнення він залишався вдома. За весь цей час він пережив обстріли, знущання, полон та катування від росіян. Своєю історією він поділився з журналістами.

“Останні півроку жив в погрібі”, – перше, що говорить Валерій. В лютому, коли почалася повномасштабна війна, його попросили доглядати за господарством, хазяїн якого вирішив виїхати. Чоловік погодився: “Там були барани, свині, гуси”

А потім на Харківщину зайшли росіяни. Зайшли і почали окуповувати область: “Траса на Запоріжжя йде, вони виїжджали там. Стояли півроку. Зерновий двір забитий танками був. Зрозуміло, що їх помітили там чи дронами, чи чимось. Стріляли по ним. А вони звинувачували селян. Кого вони тільки не били, роздягали, клали на землю. Мучили, що страшне. Народ страждав так він них, що не дай Бог”.

Дісталося і Валерію. Зі слів чоловіка, найстрашніше було, коли у село зайшла приватна воєнна кампанія (ймовірно, йдеться про “вагнерівців”, про їхню присутність на Харківщини є не одне свідчення очевидців – від ред.). Окрім звинувачень у співпраці з українськими військовими, на господарстві, за яким він доглядав – серед речей хазяїна знайшли 2 вибухівки. “За ці вибухівки мене в підвалі тримали, я навіть не знаю скільки. Мучили так, я, думав, помру”.

У полон чоловік потрапив весною. Тоді Валерія забрали в підвал, де власне й катували:

  • Роздягали, били, казали, що ми здаємо їх. Топили, палили мене.  

Валерій показує шрами на руках, які досі не зажили

  • А чим вас палили?
  • А не знаю, мішок був на голові. Вони одягли мішок на голову, на мішок надівають наволочку. Заливають водою, ти перестаєш дихати. Потім перестають лити, а воно прилипає і ти все одно не дихаєш. Я от так півтори доби пролежав у підвалі. Я вже мріяв добратися до якоїсь банки, розбити, щоб вени порізати. Бо терпіння вже не було. 

Після катувань, росіяни вирішили відпустити чоловіка. Але знову не просто так, а зі знущаннями: “Нарядили мене в костюм, рожева рубашка, пачка парламенту і пустили, щоб я поселу так йшов, щоб бачили що відпустили. Знущались так…”.

Валерій розказує, що через той підвал-катівню пройшло дуже багато місцевих мешканців. Традиційно, всім приписували співпрацю з ЗСУ. Росіяни звинувачували людей, що ті передають дані, хоча всі телефони, якими можна було б це зробити – позабирали.  

  • Чи всі живі з підвалів?
  • Повипускали всіх, побиті сильно, але відпустили. Багато хто одразу потікав. Лякали, але всіх відпустили. Всі повернулись додому. 2-3 дні. 

Та навіть поза підвалом, люди жили у страху, бо весь Ізюмський район був окупований і постійно під обстрілами. Аж поки українські військові не звільнили Харківщину:

  • За ніч все все змінилося. Почалися сильні обстріли, заліг в підвалі. Вийшов подивитись хату, а там мені машуть: “Ми наші, ми Україна!”. А я одразу подумав: “Як же так?!”. Але, хух, на душі стало легше. Не думали, що таке може статися

Наразі звільнення України від російських окупантів продовжується. А разом зі звільненням – відкриваються свідчення про чергові воєнні злочини росіян. Вже відомо про численні масові поховання та зафіксовано катівні в різних районах Харківщини. Кількість жертв ще важко оцінити. Правоохоронні органи, в тому числі і іноземні експерти, продовжують працювати на місцях. 

До речі, ви також можете побачити і почути історії в’язнів з катівень Ізюма та Козачої Лопані у сюжеті Bihus.Info

Анастасія Усенко

Цей матеріал було створено Bihus.Info у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст статті є виключною відповідальністю Bihus.Info і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу. 

Маріуполь, який окупанти, по суті, стерли з лиця землі, став одним з символів російсько-української війни. Про вбивства десятків тисяч мирних мешканців, життя людей без питної води, електрики, газу та зв'язку, воєнні злочини, “Азовсталь” та драмтеатр говорив весь світ. 

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      «Пекло у раю»: Як окупанти знищували Кінбурнську косу, вбиваючи природу і тероризуючи місцевих

      Одне з найулюбленіших місць українських тревел-блогерів, фанатів «дикого відпочинку» і бердвотчерів зараз більше схоже на локацію для зйомок постапокаліптичного фільму, ніж на туристичну принаду. Кінбурнська коса або ж “українські Мальдіви”, як називали це місце раніше, з самого початку російського вторгнення стала для окупантів плацдармом для артилерійських атак півдня Миколаївщини. 

      Новини

      “Місто під час окупації повернулося у середньовіччя”: історія працівниці онкодиспансеру, яка п’ять місяців прожила у захопленому Херсоні

      Черги за продуктами та готівкою, “віджим” бізнесу, схиляння до “співпраці” і постійний пошук проукраїнсько налаштованих громадян. Все це — “атрибути” восьми місяців окупації Херсону — першого і єдиного з 24 лютого обласного центру, який вдалося захопити росіянам. Олені Грушці, працівниці місцевого онкодиспансеру, вдалося протриматися в окупованому місті майже п’ять місяців. Нині жінка мешкає в Одесі, каже, що “клімат тут схожий на херсонський, та й близько до дому”, і чекає на можливість повернутися у вже звільнене Збройними силами, але ще дуже вразливе місто.

      Новини

      Оточення керівника ОП проігнорувало запитання про те, як потрапило в наглядову раду “Укрнафти”

      Після примусового відчуження акцій п’яти підприємств в управління Міноборони, в наглядовій раді щонайменше одного з них — ПАТ “Укрнафта” — з’явились представники команди керівника ОП Андрія Єрмака. Редакція Bihus.Info запитала їх, як відбулися ці призначення.