“Я вже мріяв добратися до якоїсь банки, розбити, щоб вени порізати”: Історія чоловіка, який пережив катування на Харківщині

У вересні Збройні сили України почали відвойовувати окуповані росіянами території Харківської області. У ході успішного контрнаступу ЗСУ звільнили частину області. Проте після загальної радості почали відкриватися усі жахи пережитого місцевими мешканцями на окупованих територіях: масові поховання в Ізюмі, катівні у Куп’янську та Козачій Лопані. Зруйновані міста та села, сотні загиблих, тисячі постраждалих і історія кожного з них – це окреме свідчення про воєнні злочини росіян на території України.

Це Валерій з села Куньє, що в Ізюмському районі на Харківщині. Від початку повномасштабного вторгнення та до звільнення він залишався вдома. За весь цей час він пережив обстріли, знущання, полон та катування від росіян. Своєю історією він поділився з журналістами.

“Останні півроку жив в погрібі”, – перше, що говорить Валерій. В лютому, коли почалася повномасштабна війна, його попросили доглядати за господарством, хазяїн якого вирішив виїхати. Чоловік погодився: “Там були барани, свині, гуси”. 

А потім на Харківщину зайшли росіяни. Зайшли і почали окуповувати область: “Траса на Запоріжжя йде, вони виїжджали там. Стояли півроку. Зерновий двір забитий танками був. Зрозуміло, що їх помітили там чи дронами, чи чимось. Стріляли по ним. А вони звинувачували селян. Кого вони тільки не били, роздягали, клали на землю. Мучили, що страшне. Народ страждав так він них, що не дай Бог”.

Дісталося і Валерію. Зі слів чоловіка, найстрашніше було, коли у село зайшла приватна воєнна кампанія (ймовірно, йдеться про “вагнерівців”, про їхню присутність на Харківщини є не одне свідчення очевидців – від ред.). Окрім звинувачень у співпраці з українськими військовими, на господарстві, за яким він доглядав – серед речей хазяїна знайшли 2 вибухівки. “За ці вибухівки мене в підвалі тримали, я навіть не знаю скільки. Мучили так, я, думав, помру”.

У полон чоловік потрапив весною. Тоді Валерія забрали в підвал, де власне й катували:

• Роздягали, били, казали, що ми здаємо їх. Топили, палили мене.  

Валерій показує шрами на руках, які досі не зажили

• А чим вас палили?

• А не знаю, мішок був на голові. Вони одягли мішок на голову, на мішок надівають наволочку. Заливають водою, ти перестаєш дихати. Потім перестають лити, а воно прилипає і ти все одно не дихаєш. Я от так півтори доби пролежав у підвалі. Я вже мріяв добратися до якоїсь банки, розбити, щоб вени порізати. Бо терпіння вже не було. 

Після катувань, росіяни вирішили відпустити чоловіка. Але знову не просто так, а зі знущаннями: “Нарядили мене в костюм, рожева рубашка, пачка парламенту і пустили, щоб я поселу так йшов, щоб бачили що відпустили. Знущались так…”.

Валерій розказує, що через той підвал-катівню пройшло дуже багато місцевих мешканців. Традиційно, всім приписували співпрацю з ЗСУ. Росіяни звинувачували людей, що ті передають дані, хоча всі телефони, якими можна було б це зробити – позабирали.  

• Чи всі живі з підвалів?

• Повипускали всіх, побиті сильно, але відпустили. Багато хто одразу потікав. Лякали, але всіх відпустили. Всі повернулись додому. 2-3 дні. 

Та навіть поза підвалом, люди жили у страху, бо весь Ізюмський район був окупований і постійно під обстрілами. Аж поки українські військові не звільнили Харківщину:

• За ніч все все змінилося. Почалися сильні обстріли, заліг в підвалі. Вийшов подивитись хату, а там мені машуть: “Ми наші, ми Україна!”. А я одразу подумав: “Як же так?!”. Але, хух, на душі стало легше. Не думали, що таке може статися. 

Наразі звільнення України від російських окупантів продовжується. А разом зі звільненням – відкриваються свідчення про чергові воєнні злочини росіян. Вже відомо про численні масові поховання та зафіксовано катівні в різних районах Харківщини. Кількість жертв ще важко оцінити. Правоохоронні органи, в тому числі і іноземні експерти, продовжують працювати на місцях. 

До речі, ви також можете побачити і почути історії в’язнів з катівень Ізюма та Козачої Лопані у сюжеті Bihus.Info. 

Анастасія Усенко

Цей матеріал було створено Bihus.Info у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст статті є виключною відповідальністю Bihus.Info і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.