Важливо
Новини

“Вони повністю знищують село”: як фермери на Миколаївщині живуть під постійними обстрілами

FacebookTwitterTelegram

Село Українка розташоване на межі Миколаївської та Херсонської областей, а відтак страждає від постійних російських атак. Самих росіян місцеві востаннє бачили тут в березні, коли колона ворожої техніки заїхала на об’їзну дорогу. Але тоді українські військові завдали удару, окупанти почали втікати і вирішили воювати з місцевими мешканцями дистанційно – за допомогою снарядів та ракет. 

Більшість цивільних з Українки вже виїхали, а ті, що залишилися, в перервах між обстрілами, рятують сусідські будинки від вогню, доглядають за тваринами і навіть намагаються збирати врожай.

Людмила Голуб керує сільськогосподарським кооперативом “Авангард”. Підприємство, створене на базі колишнього колгоспу в Українці, вже більше 20 років займається розведенням корів, телят та свиней, а ще вирощуванням пшениці, ячменю, соняшника та гороху.

З початку березня росіяни б’ють по “Авангарду” регулярно. 

“У нас по підприємству прилетіло 10 березня. Це був перший обстріл. Попало в телятник, загинуло 12 телят” – розповідає керівниця кооперативу. 

За два дні, в ніч з 12 на 13 березня, окупанти вдарили знову. Авіабомба знищила будівлю, де розміщувалося овочесховище і де зберігалися машини для переробки зерна. 

Ще одна атака утворила 5-метрову вирву прямо перед офісною будівлею підприємства. Далі згоріло приміщення телятника, пошкоджено кузню, майстерню та склади.

Вересневий же удар росіян пробив діру в стелі корівника. 

Від постійних атак страждали і тварини. Понад півсотні телят на підприємстві загинули, ще частина отримала поранення. Регулярні гучні обстріли призвели до стресу і хвороб. Людмила Голуб каже – так продовжуватися далі не могло, відтак, вирішили, що частину телят віддадуть на перетримку, корів – у притулок, ще інших – просто вивезуть подалі. “Велика евакуація” була запланована на 3 червня. В той день удари окупантів по підприємству були особливо жорсткими.

“Півтори години був масований обстріл. Вони (російські військові, – ред.) били доки не розтрощили скотовоза. Я думаю, що причина була в тому, що один скотовоз зайшов одразу за іншим, а ще був супровід поліції. Вони з дронів подумали, що нам якусь зброю завозять. Як нас там не вбили, я не знаю. Це просто якесь чудо”, – пригадує Голуб. 

Вдруге вивезти тварин з ферми з Миколаївщини допомагали волонтери з Львівщини, які побачили прохання про це у соцмережах. Одним з волонтерів був Андрій Ковч. Чоловік каже – одразу приступили до розробки плану евакуації і варіантів було декілька: перегнати тварин полем або ж вивезти “Газелями” чи скотовозами. Уже на Миколаївщині план постійно змінювався. 

“Вони жили під обстрілами, вони не були придатні для перегонки полем – вони б просто розбіглися” – каже Ковч. 

Волонтери взялися шукати когось, хто взявся б перевезти тварин, але підприємці, почувши що треба робити, відмовлялися. Тоді вирішили купити транспорт самостійно, навіть знайшли “Газель”, але зрозуміли, що маленькою вантажівкою возитимуть тварин декілька діб. В результаті, волонтерам таки вдалося домовитися з власниками скотовозів і знайти водіїв, готових ризикувати. 

“Домовилися і з певними підрозділами ЗСУ, які базувалися поруч” – додає Ковч.

Того дня вдалося вивезти більше сотні тварин – і телят, і корів. Вони поїхали на Львівщину, де зараз ними опікуються комунальники однієї з місцевих громад.

“В нас на підприємстві на даний час працює 10 чоловік. Приїжаємо зранку, поробили все і поїхали. Були моменти, що приїжджали на годину, “Градами” так крили. Залишилося трохи корів, декілька телят ще є, свиней тримаємо. Зерно ще є з минулорічного запасу, нового ми не зібрали. І ми стараємося його зберегти, щоб було чим кормити тварин”, – каже Голуб. 

В користуванні підприємства знаходиться понад 1 200 гектарів землі. На частині полів цьогоріч зробили дослідні ділянки, щоб побачити, які сорти пшениці та ячменю краще ростуть та дають більше врожаю. Посівна, за словами Голуб, відбувалася під постійними обстрілами, але працівники все одно виходили в поле. Втім, зусилля виявилися марними.

“На полях знаходилися три поливні установки, танки російські прямо по них поїздили. Все спалили, ми не змогли зібрати нічого. 50 га зернових згоріло, горох ми не змогли зібрати – просто не могли до нього дійти, а потім вже було пізно. Ще посіяли соняшника 200 га, обробляли. Я ще планую, що, може, зберу його зараз, але не знаю, дуже складно, обстріли не припиняються” – каже керівниця підприємства.

Ті працівники підприємства, які нині залишилися в селі, окрім роботи, займаються і підтримкою життя в населеному пункті. Найбільше клопотів з домашніми тваринами, які залишилися, тож робітники годують місцевих котів та собак, шукають їм нових господарів. Окрім цього, намагаються боротися з пожежами, які виникають після обстрілів. Для цього, за допомогою генератора накачують воду в діжки.

“В нас на підприємстві була своя пожежна машина, дуже проста, примітивна, але якщо щось загоряється, то ми що можемо – затушуємо, щоб на інші хати не йшло. Нещодавно більше 60 снарядів прилетіло. Вони просто б’ють, знищують село. Хат цілих практично не залишилося і люди не можуть відремонтувати, бо тільки наче затихли, так знову літають дрони. Знаходимося на лінії вогню”, – каже Голуб. 

Мар’яна Сич

Цей матеріал було створено Bihus.Info у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст статті є виключною відповідальністю Bihus.Info і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Сергію Кучерешку 23 червня могло б виповнитися 46 років. Чоловік жив у Новофонтанці, крихітному селі між Миколаєвом і Баштанкою, яке, як і багато інших населених пунктів Миколаївщини, на початку березня було окуповане росіянами. Тут вони не протрималися навіть і кількох тижнів, але цього часу  вистачило, щоб перетворити життя населеного пункту на справжнє пекло. Кучерешко жив один, у 2014-му служив в зоні проведення АТО, а після - займався господарством: обробляв землю і опікувався пасікою. 8 березня окупанти вбили чоловіка.

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      «Пекло у раю»: Як окупанти знищували Кінбурнську косу, вбиваючи природу і тероризуючи місцевих

      Одне з найулюбленіших місць українських тревел-блогерів, фанатів «дикого відпочинку» і бердвотчерів зараз більше схоже на локацію для зйомок постапокаліптичного фільму, ніж на туристичну принаду. Кінбурнська коса або ж “українські Мальдіви”, як називали це місце раніше, з самого початку російського вторгнення стала для окупантів плацдармом для артилерійських атак півдня Миколаївщини. 

      Новини

      “Місто під час окупації повернулося у середньовіччя”: історія працівниці онкодиспансеру, яка п’ять місяців прожила у захопленому Херсоні

      Черги за продуктами та готівкою, “віджим” бізнесу, схиляння до “співпраці” і постійний пошук проукраїнсько налаштованих громадян. Все це — “атрибути” восьми місяців окупації Херсону — першого і єдиного з 24 лютого обласного центру, який вдалося захопити росіянам. Олені Грушці, працівниці місцевого онкодиспансеру, вдалося протриматися в окупованому місті майже п’ять місяців. Нині жінка мешкає в Одесі, каже, що “клімат тут схожий на херсонський, та й близько до дому”, і чекає на можливість повернутися у вже звільнене Збройними силами, але ще дуже вразливе місто.

      Новини

      Оточення керівника ОП проігнорувало запитання про те, як потрапило в наглядову раду “Укрнафти”

      Після примусового відчуження акцій п’яти підприємств в управління Міноборони, в наглядовій раді щонайменше одного з них — ПАТ “Укрнафта” — з’явились представники команди керівника ОП Андрія Єрмака. Редакція Bihus.Info запитала їх, як відбулися ці призначення.