Важливо
Новини

В Україні масово забороняють проросійські політичні партії: що це означає і якими будуть наслідки для її членів

FacebookTwitterTelegram

Запит українців на покарання тих політичних сил, які так чи інакше причетні до російської агресії проти України, досяг свого максимуму. У відповідь президент Володимир Зеленський 14 травня підписав Закон, що стосується заборони проросійських партій, за який дещо раніше проголосувала Верховна Рада. За ним, під заборону мають потрапити ті сили, які виправдовували, підтримували або ж заперечували збройну агресію росії, прославляли чи виправдовували окупантів тощо.

Процес, яким займаються Служба безпеки та Міністерство юстиції, стартував дуже швидко і за короткий проміжок часу львівський суд заборонив діяльність понад десятка політпартій.

Щоб з’ясувати наскільки дієвим є цей механізм, ми поговорили з аналітиком “Руху “Чесно” Ігорем Фещенком, який роками слідкує за діяльністю та фінансуванням політичних партій в Україні.

Як пояснити пересічному громадянину що означає “заборонили партію”? Заборонили – і що далі? Що відбувається з такою партією?

Сама заборона потрібна, щоб дати історичну оцінку діяльності цієї політичної партії і на майбутнє спрямувати меседж, що діяльність партій такого ідеологічного спрямування (якщо там була ідеологія насправді) не повинна мати місце в українській політиці. На практиці заборона є символічним кроком, тому що все що ми отримуємо від ліквідації партії – запис в реєстрі юросіб, що була колись така політична партія і її діяльність припинена. Все. Тобто, для керівництва партії, для рядових членів партії, для представників цієї партії в місцевих радах (а в ОПЗЖ їх є біля 3 000), і для представників в парламенті – жодних наслідків станом на цей момент не буде. 

Скільки партій вже під забороною і яка кількість ще до них потенційно може доєднатися?

Заборонені вже 13 або 14, кожен день додається хтось новий. Буквально сьогодні додалася ще одна партія, здається “Руська єдність”. Ще буде кілька судових засідань по “Успішній країні” Клименка, ще буде один розгляд по “Партії Шарія”. Вона вже заборонена (ну, якщо партія не буде оскаржувати), але є ще старіша, минулорічна справа, пов’язана з махінаціями зі з’їздом. СБУ це оцінює, що підроблені якісь документи. І там теж мова йде про заборону. Потенційно це може бути одна партія по якій у двох справах буде прийнято рішення про заборону.

Більшість цих партій не є загальновідомими. Скільки відомих, популярних партій зараз під забороною?

Чотири чи п’ять. Можемо загинати на пальцях. В першу чергу під заборону пішов “Опозиційний блок”, друга – “Партія Шарія”, третя це партія “Наші”, четверта це ОПЗЖ. Мабуть, це все з цікавих. Є ще партії, які виборцю 35-40+ дуже відомі з історії. “Соціалістична партія України”, “Прогресивна соціалістична партія України”.

За якими критеріями тепер можна заборонити політичну партію? Що вона повинна робити чи чого не робити? 

Ну, насправді ж, треба і згадати, якими були критерії і до цього. Це і посягання на територіальну цілісність, і на безпеку. В принципі, стандартні і цілком очевидні речі. Зміни, які внесли в квітні, стосуються глорифікації і виправдання дій рф, так званих “ДНР”, “ЛНР” тощо.

Партію “Наші” – це партія, по суті, екснардепа Мураєва – заборонили, здається, через дописи самого Мураєва у своєму телеграм-каналі і на Фейсбуці. Ці висловлювання стали основою заборони? І які ще підстави розглядалися в рамках судових засідань?

Найочевидніша історія, коли от точно виправдано і достатньо обгрунтовано заборонили партію, це про “Блок Сальдо”. Коли ти розумієш, що він хоча і не є офіційно керівником партії, але партія носить його ім’я, вона фактично йому підпорядкована. І тут доказів…ну я не знаю, це ж насправді рекордно розглянута за 30 хвилин справа, але, по-перше, він керує окупаційною владою в Херсонській області, по-друге, він дістав громадянство російське. І він там уже наговорив не на одну кримінальну справу і, відповідно, тут уже достатньо легко було. 

Але є більш неочевидні приклади. Є випадок, коли чіплялися конкретно до дій колишнього керівника однієї з політичних партій. Він подає цілком ідіотські електронні петиції на сайті президента, на сайті Кабміну і там щось про “незаконно використовувати Збройні сили України в боях на сході”, “покарати Порошенка і Турчинова за шось там”, “закрити бактеріологічні лабораторії”. Риторика, в принципі, “медведчуківська”. Але він робив це як фізособа. Він не писав же, що це позиція політичної партії, або що він представляє політичну партію. Він це писав як фізична особа і у 2018 році він перестав бути керівником цієї політичної партії, але фактично аргументація, основна частина аргументації по цій конкретній справі, вона була побудована саме на особі цієї людини. І насправді по більшості кейсів мова йде про оцінку висловлювань представників. Наприклад, “Опозиційний блок”. Мені здається, що це “Опозиційний блок”. Тож, там згадується стара цитата Вадима Новинського, який входив в керівні органи фракції в парламенті і події на Сході України він називав “громадянською війною”. Ну от знову ж таки – висловлювання. Також конкретно по “Опозиційному блоку” партії закидали те, що її представники на окупованих територіях йдуть на співпрацю з ворогом. Але там називалися буквально 3 людини і я мушу сказати, що це знову ж таки звинувачення таке, я б сказав слабке, бо інших представники інших парламентських партій теж йдуть на співпрацю з ворогом. Навіть від провладної партії, президентської. Ковальов – перший же приклад. І, відповідно, наскільки це сильний аргумент, це суд оцінював, але як на мене він недостатньо сильний і збір матеріалів відбувався дуже поспіхом.

Що було б хорошою доказової базою? Пряме фінансування політичної партії з Кремля? І чи є взагалі фінансові блоки в кейсах про заборони?

Мені не відомо про випадки підняття питання фінансування цих партій в судовому процесі взагалі. І це одна з проблем. Це те, чому я вважаю доказову базу слабкою. Коли ти пред’являєш партії тільки риторику окремих її представників, то це дуже м’який грунт, трясовина, бо завжди буде виникати питання – де межа свободи висловлювання, а де вже твоя риторика – це робота на ворога. І тут можуть бути дуже різні позиції. І сталевим аргументом, що ця людина говорила так, бо їй давали гроші і їй давали якийсь там меседж-бокс що саме говорити – було б фінансування. І тут як мінімум по ОПЗЖ є що пред’являти, бо ми розуміємо, що у Медведчука… розуміємо яким він бізнесом володів в Росії. І ми розуміємо, що це ж не подарунок йому до Дня народження, це, очевидно, засіб для фінансування його політичної діяльності. І тут, тим більше з можливостями СБУ, можна було би обгрунтовано довести, що фінансувалося фактично і сприялося це урядом росії. Ну, ми ще побачимо судове рішення, але я припускаю, що там нічого подібного не буде.

А якщо вже ми беремо як підставу для ліквідації, наприклад, “Опозиційного блоку” окрему цитату Вадима Новинського, то треба пам’ятати, що у Вадима Новинського у самого є політична партія, яка називається “Партія миру” і яка абсолютно точно його риторику поділяє. Чому “Партії миру” немає в списках РНБО чи в матеріалах суду – в мене теж питання. Чому одні забороняють, а інші ні? Плюс, спосіб заборони – закрито і поспіхом, піднімає питання а що буде, якщо в рамках подальшої боротьби з іншими політичними партіями спробують їх заборонити в той же спосіб. Це великий ризик.

Як взагалі процес відбувається?

Традиційно, СБУ готує матеріали, Міністерство юстиції ці матеріали отримує і переправляє до суду. І тут можна в якихось моментах поспівчувати Мінюсту, бо те, що вони говорять в суді – це матеріали СБУ і ми зараз критикуємо як відбуваються ці суди, аргументи, які використовувалися, чи достатньо сильними вони були. І головний удар іде по Мінюсту, хоча, насправді, вони озвучують матеріали СБУ.

Законодавець дав Мінюсту і суду місяць на розгляд такої справи. А коли в тебе таких півтора-два десятки, і, фактично, всі матеріали йдуть одномоментно, то це як мінімум не дозволяє розмірено прийняти рішення, розглянути, підготувати і так далі. Я думаю, що це деструктивна була правка до законодавства. 

Є певний перелік партій – “Партія Шарія”, “Прогресивна соцпартія” Вітренко і ОПЗЖ, які, ймовірно, будуть оскаржувати такі рішення і тут ситуація така, що Верховний Суд швидше за все буде розглядати тільки ту доказову базу, яка розглядалася в першій інстанції. І я не беруся сказати, що тут буде те саме рішення, що і в першій інстанції. І чим менша кількість аргументів і якість цих аргументів, тим більше шансів, що ці партії успішно оскаржуватимуть навіть в українських судах такі рішення.

Цей механізм можна буде використовувати проти будь-якої політичної сили?

Можна буде. Питання чи наважаться на це. Бо є ініціативи… Я не пам’ятаю який депутат це зареєстрував, але цей проект вже зареєстрований – аби заборонити балотуватися всім, хто коли небудь мав стосунок до “Партії регіонів”. А ми знаємо хто до партії мав стосунок. І це стосується не лише Порошенка, але й, наприклад. Гончаренка. І от наскільки виправдано це робити і обмежувати їх в правах за те, що вони робили 10-20 років тому? Я не знаю. Запобіжником буде той факт, що це партії зубаті і вони будуть захищатися – і юридично, і на вулиці, і в медіа. Тому, я сподіваюся, що не наважаться. Але спосіб – модель “як можна діяти” – він пропонує.

Заборона передбачає конфіскацію майна цих політичних партій. Що вже конфіскували?

Є приміщення офісне в партії Вітренко, “Прогресивної соціалістичної партії” – на Хрещатику, в дуже “рибному” місці в Києві. Я припускаю, що воно дуже коштовне. Воно невелике, 50-60 метрів, але це Хрещатик, і воно буде коштувати дорого. Друга партія у якої є нерухомість – це “Соціалістична партія України”, одна з найстаріших партій, 1991 року реєстрації. В неї є квартира в Чернівцях, в хорошому гарному будиночку історичному. В них є квартира в Миколаєві, у багатоповерхівці, але площею у 80 чи 90 метрів – двокімнатна чи трикімнатна квартира. В них є приміщення в Сумах, теж на 90 метрів, нежитлове. Це якраз офісне, я так припускаю. І є ще якесь приміщення у Луганську. Це теж класно, десь переселенців можна поселити, десь можна її виставити-продати і в бюджет спрямувати ці виплати. Профіт буде.

Інша справа, шо рішення ж насправді звучать так серйозно – майно, все майно, гроші, всі гроші, які були на рахунках – там же заморозили рахунки. І тут в уяві виникають усілякі “каси політичних партій”, сотні мільйонів – ми ж звикли, що вибори це дорого. Але, по-перше, зараз не вибори і між виборами у партій грошей немає, якщо вони не починають дочасну кампанію. Але ніхто зараз її не веде, відповідно – грошей немає. Якщо в когось і є, то 300-500-700 гривень, які їм просто ліньки було зняти – висять і висять. Банк інколи знімає комісію за обслуговування рахунку і все.

Чи може цей процес заборони проросійських партій перемогти проросійські настрої, які все ще є місцями? 

Я думаю, що в першу чергу він знеохочує голосувати за проросійські партії – чи існуючі, чи які ще будуть в майбутньому. Я сподіваюся, що таких не буде, але раптом. Пігулкою проти цього є дії російської федерації. Я думаю, що вони багатьом людям дуже серйозно відбили бажання від голосування і від підтримки будь-чого – від російської мови до інтеграції в ті їхні союзи. Я думаю, що ми все пройдемо, що залишиться невеликий відсоток людей, які будуть ностальгувати і будуть підтримувати, але їхня стеля електоральна буде на рівні пари відсотків і вони будуть фріками, по суті. 

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      «Пекло у раю»: Як окупанти знищували Кінбурнську косу, вбиваючи природу і тероризуючи місцевих

      Одне з найулюбленіших місць українських тревел-блогерів, фанатів «дикого відпочинку» і бердвотчерів зараз більше схоже на локацію для зйомок постапокаліптичного фільму, ніж на туристичну принаду. Кінбурнська коса або ж “українські Мальдіви”, як називали це місце раніше, з самого початку російського вторгнення стала для окупантів плацдармом для артилерійських атак півдня Миколаївщини. 

      Новини

      “Місто під час окупації повернулося у середньовіччя”: історія працівниці онкодиспансеру, яка п’ять місяців прожила у захопленому Херсоні

      Черги за продуктами та готівкою, “віджим” бізнесу, схиляння до “співпраці” і постійний пошук проукраїнсько налаштованих громадян. Все це — “атрибути” восьми місяців окупації Херсону — першого і єдиного з 24 лютого обласного центру, який вдалося захопити росіянам. Олені Грушці, працівниці місцевого онкодиспансеру, вдалося протриматися в окупованому місті майже п’ять місяців. Нині жінка мешкає в Одесі, каже, що “клімат тут схожий на херсонський, та й близько до дому”, і чекає на можливість повернутися у вже звільнене Збройними силами, але ще дуже вразливе місто.

      Новини

      Оточення керівника ОП проігнорувало запитання про те, як потрапило в наглядову раду “Укрнафти”

      Після примусового відчуження акцій п’яти підприємств в управління Міноборони, в наглядовій раді щонайменше одного з них — ПАТ “Укрнафта” — з’явились представники команди керівника ОП Андрія Єрмака. Редакція Bihus.Info запитала їх, як відбулися ці призначення.