Важливо
Новини

“Умовні покарання”: як політичним партіям “пробачають” схеми з фінансуванням

FacebookTwitterTelegram
З 2016 по 2021 роки НАЗК передало до Національної поліції 119 справ щодо можливих кримінальних порушень, які пов’язані з фінансуванням політичних партій. Правоохоронці відкрили понад 80 проваджень, однак за 5 років до суду передали лише два. Вирок же є поки тільки по одній справі, але і в ньому –  лише умовний термін.

Така статистика може свідчити або про труднощі в роботі контролюючих та правоохоронних органів з темою політичних фінансів, або ж про відсутність політичної волі чи мотивації для доведення початих справ до кінця. Ну або і про те, і про інше. Втім, про все по черзі.

У 2015 році Верховна Рада України прийняла закон про фінансування політичних партій. Він передбачає три головні аспекти: політичні партії отримують державне фінансування, всі внески мають бути регламентовані, а надходження та витрати партій повинні відображатися в фінансових звітах – щоквартальних і відкритих для всіх. Якщо ж ці правила партія або її прихильники порушують, то їх можна притягнути до відповідальності — адміністративної чи кримінальної. 

“Кримінал” може бути, наприклад, в умисному порушенні фінансування партії. Ну бо фінансування має відбуватися за чіткими правилами – так, це можуть бути пожертви від фізичних чи юридичних осіб, так, це може бути державне фінансування, якщо партія пройшла до парламенту. так, це можуть бути спонсорські внески. Але ні, це не може бути, наприклад, “накачування” партійних рахунків кешем невідомого походження через підставних осіб. У Кримінальному кодексі за схеми з партійними фінансами (якщо хочете дізнатися про всю палітру порушень і покарань в цій сфері, то йдеться про статтю 159-1 ККУ) передбачено штрафи, виправні роботи, а в окремих випадках – і в’язниця.  Моніторити і фіксувати порушення повинні правоохоронці і експерти Національного агентства з питань запобігання корупції.

У НАЗК кажуть –  з 2016 по 2021 роки вони передали правоохоронцям 119 заяв про можливі кримінальні злочини, які й передбачені ст. 159-1: 3 заяви у 2016, 15 – у 2017, 8 – у 2018, 36 – у 2019, 26 – у 2020 та 31 – у 2021 (станом на жовтень). 

Серед партій, де за 5 років НАЗК найчастіше виявляло можливі кримінальні правопорушення, були: ВО “Батьківщина” – 15, “Радикальна партія Олега Ляшка” – 5, ВО “Свобода” – 5, “Соціал-демократична партія” – 4, “Слуга народу” – 3. 

У Нацполіції ж кажуть – за 5 років дії профільного закону вони відкрили 79 кримінальних проваджень, передбачених ст. 159-1 ККУ. З них 3 у 2016, 9 – у 2017, 1 – у 2018, 19 – у 2019, 17 – у 2020 та 30 – у 2021 (станом на жовтень). З усього цього масиву до суду був направлений лише один обвинувальний акт у 2020 році.

Дані з Офісу генерального прокурора не набагато оптимістичніші. Тут нам повідомили – з 2016 по 2021 роки зареєстрували 82 провадження, але до суду передали лише два: в Черкаській та Одеській областях.

Якщо переглянути статистику Офісу генерального прокурора за кількістю проваджень в регіонах за ст. 159-1 ККУ, то лідером стане місто Київ – 42 справи, в Одеській області – 8, в Чернігівський – 5, в Донецькій – 4 та 3 в Хмельницькій. Цікаво, що в документах прокуратури можна побачити, що за 5 років в деяких областях кримінальних правопорушень за ст. 159-1 ККУ не було виявлено взагалі. Наприклад, у Вінницькій, Житомирській, Миколаївський, Рівненській чи Чернівецькій областях. 

Добре, але які ж дві справи потрапили до судів?

Перша історія стосується подій, які відбулася у 2018 році в селищі Саврань, що на Одещині. Фігурантками тоді стали три місцеві мешканки: Катерина Ярова, Анастасія Гребенюк та Оксана Чумак. Жінки вирішили через відділення “ПриватБанку”, де одна з них працювала директоркою, а інша касиркою, перевести 2,2 мільйони гривень на рахунок партії “Батьківщина”. Для цього вони скористалися даними 15 односельців та клієнтів установи, закинувши від кожного в один день по майже 150 тисяч гривень. 

Цікаво, що в той же період історією про “фейкових жертводавців” цієї політсили в тому числі і з Саврані паралельно з силовиками займалися і журналісти. Виявилося, що серед тих, хто робив внески в сотні тисяч гривень на рахунки “Батьківщини” були, наприклад, касирка з супермаркету у передмісті Києва і безробітний юнак, які не мали можливості вносити такі суми.

Всім трьом інкримінували ч. 4 ст. 159-1 ККУ, однак реальний вирок отримала лише касирка Оксана Чумак. За скоєний злочин жінку визнали винною та призначили їй один рік умовно, бо розкаялася та пішла на угоду зі слідством. Інших двох учасниць звільнили від покарання, оскільки фігуранток взяла на поруки громадська організація “Рух за реформи”.

Друга справа стосується директора комунальної установи “Черкаситеплокомуненерго” Павла Карася. Під час виборів у 2020 році чоловік балотувався до місцевої ради від партії “За майбутнє” і, на думку слідства, грошима комунального підприємства агітував за себе та саме цю партію. Наприклад, через КП замовив по місту рекламу з написами  “З добром, теплом та за майбутнє!” та “Дякуємо за вчасно сплачені рахунки. Павло Карась”.

Ілюстрації з сайту Служби безпеки України

Суд по цій справі в Черкасах досі триває. Чоловіку інкримінують ч. 2 ст. 159-1 ККУ, але він своєї провини не визнає. 

Голова антикорупційної платформи “IntegrityUA” Юлія Зальцберг каже, що причин такої малої кількості переданих до суду кримінальних проваджень та низької ефективності їх розслідувань, декілька:

“Перший чинник — недосконале законодавство, оскільки кримінальна стаття виписана таким чином, що притягнути до відповідальності правопорушника буде складно. Другий — такі проступки не дуже цікавлять правоохоронців, це я знаю з власного досвіду. Вони просто не розуміють що і як потрібно розслідувати. Та третій — всі ці справи пов’язані з великими політиками, з якими органи дізнання не дуже хочуть контактувати. Може, бояться, а може не хочуть зазнати якогось політичного впливу. Крім цього, є й загальні чинники: завантаженість слідчих, інші пріоритети у поліцейських тощо”.

За її словами, результативності у цих справах можна досягти, якщо правоохоронцям залишити тяжкі злочини, а решту проступків віднести до адміністративних. Це дозволить розвантажити слідчих та доводити справи до покарання, навіть якщо й адміністративного.

“Мені здається, це було б більш ефективним. Наприклад, ввести штраф та конфіскацію грошей. Бо наразі кримінальні справи не розслідуються, згодом закриваються і немає жодної відповідальності. Тому в кримінальній площині я б залишила важливі тяжки злочини: за попередньою змовою, вчинені групою осіб та від якоїсь великої суми. Тоді, можливо, і пріоритет в органів дізнання був би інший”, – додала Юлія Зальцберг.

Ольга Івлєва

Ця аналітика створена завдяки підтримці американського народу через Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID) у рамках проєкту, який реалізовується ГО «Канцелярська Сотня» за підтримки проєкту USAID «ВзаємоДія». Зміст є виключною відповідальністю авторів і необов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів.

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      «Пекло у раю»: Як окупанти знищували Кінбурнську косу, вбиваючи природу і тероризуючи місцевих

      Одне з найулюбленіших місць українських тревел-блогерів, фанатів «дикого відпочинку» і бердвотчерів зараз більше схоже на локацію для зйомок постапокаліптичного фільму, ніж на туристичну принаду. Кінбурнська коса або ж “українські Мальдіви”, як називали це місце раніше, з самого початку російського вторгнення стала для окупантів плацдармом для артилерійських атак півдня Миколаївщини. 

      Новини

      “Місто під час окупації повернулося у середньовіччя”: історія працівниці онкодиспансеру, яка п’ять місяців прожила у захопленому Херсоні

      Черги за продуктами та готівкою, “віджим” бізнесу, схиляння до “співпраці” і постійний пошук проукраїнсько налаштованих громадян. Все це — “атрибути” восьми місяців окупації Херсону — першого і єдиного з 24 лютого обласного центру, який вдалося захопити росіянам. Олені Грушці, працівниці місцевого онкодиспансеру, вдалося протриматися в окупованому місті майже п’ять місяців. Нині жінка мешкає в Одесі, каже, що “клімат тут схожий на херсонський, та й близько до дому”, і чекає на можливість повернутися у вже звільнене Збройними силами, але ще дуже вразливе місто.

      Новини

      Оточення керівника ОП проігнорувало запитання про те, як потрапило в наглядову раду “Укрнафти”

      Після примусового відчуження акцій п’яти підприємств в управління Міноборони, в наглядовій раді щонайменше одного з них — ПАТ “Укрнафта” — з’явились представники команди керівника ОП Андрія Єрмака. Редакція Bihus.Info запитала їх, як відбулися ці призначення.