У силовиків монополія радіостанцій Motorola. Відмовлятися від неї не збираються

З весни 2014 року Міноборони, МВС, Нацгвардія, прикордонники та СБУ […]

З весни 2014 року Міноборони, МВС, Нацгвардія, прикордонники та СБУ закуповують радіостанції DMR стандарту виробництва Motorola Solutions. За переговорною процедурою силовики весь час обирають одного постачальника – українську компанію «Доля і Ко» Лариси та Андрія Татаринцевих. За цей період компанія виграла тендерів на понад 400 млн. грн (без урахування скасованих через скарги конкурентів в Антимонопольний комітет). Найбільший замовник – Міністерство оборони.

На розгляді в АМКУ однієї зі скарг дистриб’юторів радіостанцій силовики повідомили, що будуть і надалі купляти радіостанції обраного бренду. «Ми будемо купляти лише «Моторолу». Запропонуйте її по дешевшій ціні, і хай фірма, яка запропонує «Моторолу», має допуск до державної таємниці», – звернувся до дистриб’юторів Володимир Рапко, начальник військ зв’язку ЗСУ. Він відповідає за єдину технічну політику в Збройних Силах, інших збройних формуваннях та правоохоронних органах.

Кваліфікаційна вимога силовиків, відповідно до якої постачальник засобів зв’язку повинен мати дозвіл на роботу з державною таємницею, звужує коло потенційних переможців тендерів до однієї компанії. Лише «Доля і Ко» має такий дозвіл серед офіційних партнерів Motorola в Україні, а також серед постачальників інших станцій DMR-стандарту. «Ми отримали цей дозвіл не вчора – ще у 2002 році», – акцентує Лариса Татаринцева, гендиректор «Доля і Ко».

Зв’язківці мають аргументацію обов’язковості такого дозволу для приватників. «Радіочастотний план – в якої бригади яка частота основна, яка запасна, на якій частоті працює розвідка, є інформацією таємною. Тому є вимога, щоб фірма, яка нам постачає радіостанції Motorola, мала допуск до державної таємниці хоча б з третьою формою допуску», – пояснює Рапко.

Тендери на радіостанції оголошуються за спрощеною – переговорною – процедурою. Тому потрапити на них усі охочі не можуть – лише ті компанії, яких запросять замовники. Силовики, якщо й запрошують когось, окрім «Долі», то лише дистриб’юторів «Мотороли». Ті приходять конкурувати з «Долею» вкрай рідко. Одна з ключових причин низької активності – вимога щодо допуску до держтаємниці. Постачальників радіостанцій інших брендів до участі в тендерах узагалі не запрошують, посилаючись на несумісніть техніки з апаратурою Motorola.

Так було не завжди. Коли зв’язківці вперше після окупації Криму почали закуповувати засоби зв’язку для армії, розглядалася апаратура різних брендів та стандартів. «Перша процедура, коли була закупівля, була відкрита, були залучені всі учасники. І по ціні, і по якості перемогла Motorola», – говорить Володимир Рапко. «Перший тендер, у Міноборони, почався у березні 2014 року, одразу після захвату Криму. Тоді усі зв’язківці, і Міноборони, там ночували. І тоді проходила відкрита дискусія, відкриті пропозиції, – підтверджує Олександр Дорошенко, власник та гендиректор «Сервісний центр Кенвуд». – Брали участь дуже-дуже багато фірм. Пропонувалися різноманітні цифрові стандарти».

Ідеться про чисельні зустрічі з постачальниками весною 2014-го, за результатами яких писалася та змінювалася тендерна документація, проводилися випробування. Зрештою, після обрання фінального варіанту вимог, до самого тендеру дійшли лише постачальники радіостанцій Motorola та Hytera. Вони озвучили свої ціни, після чого було оголошено, що компанія «Доля і Ко» робить суттєву знижку, завдяки якій і перемогла.

Надалі з’ясувалося, що перша закупівля була визначальною. Оголосивши про несумісність радіостанцій Motorola з іншими, силовики припинили запрошувати до участі в тендерах дистриб’юторів інших брендів. «Перша поставка – це була повна підтасовка. А далі почали просто говорити, що «Мотороли» несумісні з іншими виробниками», – вважає Олександр Дорошенко, компанії якого продають, зокрема, техніку Hytera. Він переконаний, що випробування техніки проводилися нечесно, і наголошує, що за більшістю функцій апаратура Motorola та Hytera є сумісною, що засвідчено на сайті Асоціації DMR.

Цікава деталь: попри те, що на першу закупівлю Міноборони справді запрошували торгуватися кількох постачальників, у Віснику державних закупівель перший тендер минулого року відображений у вигляді закупівлі в одного учасника – «Долі і Ко». Тобто історія з «відкритою закупівлею» та загадковою знижкою від «Долі» узагалі не зафіксована в документах, які підлягають оприлюдненню.

Натомість з доступних на Віснику документів видно, що весь минулий рік ціна радіостанцій від компанії «Доля і Ко» суттєво зростала не лише в гривні, але й у доларовому еквіваленті. Якщо на першому опублікованому тендері (травень 2014-го) Міноборони придбало радіостанції Motorola за надзвичайно вигідною ціною – $475 (без клавіатури) та $580 (з клавіатурою), то вже під час наступної закупівлі кожна портативна радіостанція коштувала на 100-150 доларів дорожче. Далі – знову зростання, ще на 20 доларів за одиницю. І нарешті, на останньому в минулому році, грудневому, тендері Міноборони ціна стрибнула ще у середньому на 140 доларів за одиницю. При цьому вартість радіостанцій у базовій комплектації виробника лишалася незмінною. 

У Міноборони та в компанії «Доля і Ко» пояснюють зростання ціни переважно додатковою комплектацією та додатковим функціоналом станцій, закуплених після першого тендеру. Однак перевірити це твердження неможилво: дані про комплектацію техніки є закритими. Крім того, деякі замовники, наприклад, Нацгвардія, не опублікували навіть вартість однієї радіостанції у загальному замовленні.

Зазначимо, що попри зауваження до організації закупівель в одного постачальника – компанії «Доля і Ко» – і навіть попри зростання ціни в динаміці, вартість радіостанцій (у тих випадках, коли вона публікувалася), не перевищувала рекомендовану ціну, вказану у прайсах «Мотороли». Тобто контракти є безумовно вигідними для компаній Motorola та «Доля і Ко», але й не збитковими для Міноборони.