“У нас все просто до не можна – сума, прізвище, красота схеми”

Денис Бігус про те, як шукають теми для своїх розслідувань, […]

Денис Бігус про те, як шукають теми для своїх розслідувань, про свою “порочну тягу” до нішевих ринків і чому обіцяна із 2016 року нова форма декларації обов’язково має збагатити наших можновладців, в інтерв’ю “Місто”.

Денис Бігус – відомий в Україні журналіст-розслідувач, автор і журналіст програми “Наші гроші”, ініціатор кількох антикорупційних проектів, у тому числі і “Канцелярської сотні”. А ще відомий і невгамовний розслідувач – вінничанин. Востаннє приїздив до Вінниці на семінар у рамках проекту “Регіональні голоси за демократію”, підтриманий DVV International і посольством Німеччини. Тренінг став приводом сумістити приємне і корисне: показати наочно вінницьким журналістам, де, в яких реєстрах і як можна знайти купу цікавої інформації про сильних світу і міста цього, а також привезти дітей на вихідні до бабусі і дідуся, які мешкають у Бохониках.

Глядачі і читачі люблять журналістські розслідування. Однак Денис Бігус називає свою роботу нудною, тому що кропітка і паперова. Та й каже, що гроші – це найменш цікаве із того, про що взагалі можна поговорити.

– Ви організували “Канцелярську сотню”. Як це все тоді починалось?

– Починалось із Межигір’я, із документів, які там були знайдені, із їх обробки й із того, що потім отримало назву “Янукович лікс”. У Межигір’ї були знайдені, зокрема, і документи, пропущені через шредер. І оскільки тоді, у перші дні, нічого не було ясно і здавалось, що зараз прийдуть дяді і все це відберуть назад, то ці документи, пропущені через шредер, також дуже хотілось зберегти. Здавалось, що саме вони там найбільш цінні. Насправді вони там були не найцінніші, із них просто почали (знищення. – Авт.), а потім зрозуміли, що “шредити” дуже довго, і почали палили, викидати і т.д. і т.п. Але тоді ж це було незрозуміло. І відповідно дуже хотілось їх хоча б просто відсканувати і зберегти на майбутнє. І… понеслося. До цих документів згодом додались дуже багато розірваних і розрізаних документів із офісу Курченка, які зрештою стали основним фронтом робіт. (Сергій Курченко – власник групи компаній “Східно-Європейська паливно-енергетична компанія”, власник і президент харківського футбольного клубу “Металіст”. Одне із джерел доходів – так звані “ресурсні піраміди”. Наближений до Олександра Януковича, старшого сина колишнього президента Віктора Януковича, і близьких до нього молодих чиновників, екс-Генпрокурора Віктора Пшонки і його сина Артема. – Авт.). …І те, що за ідеєю мало закінчитись тоді на старті, за декілька тижнів розтягнулось на річний проект. Більше того, переросло у те, що “Канцелярська сотня” робить зараз – це і ж “ГарнаХата” (реєстр власників найдорожчої нерухомості України. – Авт.), це електронні декларації (сайт declarations.com.ua. – Авт.), це ще один проект, який, сподіваюсь, на підході. Тобто зараз “Канцелярська сотня” – це співдружність активних людей, волонтерів, яким ми зі свого боку даємо можливість потрохи допомагати у чомусь великому.

-І у чому уже допомогли на сьогодні?

– Це 1250 документів Курченка, склеєні і відтворені руками. Це розшифровані вісім тисяч декларацій чиновників різних рівнів.

– Що скажете: наші чиновники самі бідні чи самі багаті?

-Розумієте, дуже складно формувати те, що можна назвати нормальним. Тобто якийсь загальний масив декларацій, які взагалі мають нормальний вигляд, і від них потім відштовхуватись, щоб шукати аномалії. Рейтинги запустили минулого тижня. Зараз можна зайти на сайт і подивитись самих мажористих, із найбільшими ділянками землі тощо. Але мені поки не здається, що у нас є якесь значиме число декларацій, які можна взяти за основу нормальності. Тобто у людини є якась нерухомість, якийсь автомобіль і при цьому офіційна зарплата дозволяє їй це мати. Це або дві тисячі гривень і сімейний дохід у 30 тис. грн. на рік – і “Лексус”, “Інфініті”, два котеджі. Або ніякого прибутку, рахунок у банку – і дві компанії.

– Чи є правда у деклараціях?

– Ну, те, що написано – то правда. Написано, правда, не все. Тобто у мене ж немає причин сумніватися, що те, що вказав чиновник, у нього є. Просто, можливо, у нього є ще більше. Зараз взагалі існує проблема – це відсутність занесеного у декларації бізнесу родичів. Чомусь всі просто вважають – та-а-а, не дуже й потрібно, навіщо… Але із цими деклараціями проблема у тому, що самі декларації зовсім ідіотські. Аби заповнити ту форму декларації (я просто також дві такі заповнював), ще треба дуже сильно постаратися. Причому, у поганому сенсі слова. Не тому, що вона багато вимагає – а тому що вона ідіотська. Якщо від мене вимагають вказати суму у гривнях на рахунках у банку, то є сенс дуже чітко пояснити – а станом на коли? От є рік, курс зрештою скакав – що із цим усім робити? І я дуже сподіваюсь, що у нас із нового року буде працювати нова форма декларації, і її буде дуже складно заповнити – у гарному сенсі. Тому що вона враховує все… аж до діамантових сережок молодшої доньки. Дуже класна. Тоді буде більш цікаво. І я сподіваюсь, що до того моменту, як чиновники почнуть заповнювати декларації у електронній формі одразу за цим складним алгоритмом, ми проспостерігаємо ці історії катастрофічного збагачення у ніч із 31 грудня на 1 січня. Стара декларація дозволяла не декларувати дуже багато усього. Та ті ж транспортні засоби – вони в оренді, у користуванні, просто один раз проїхався… Там був дуже великий люфт. Гроші на рахунках у банках – о’кей. А гроші – зашиті у матрац, готівка. Що із нею робити? Нерухомість – там все більш-менш зрозуміло. А от із членами сім’ї – у нас начебто брат це і член сім’ї, але начебто у нас членами сім’ї вважаються тільки ті, хто живе під одним дахом. Що із цим усім робити! Нова форма – прекрасна, вона каже – пиши все! Брат – пиши. Хто там є ще – пиши. Тому що за неповне заповнення – два роки. Це має якось стимулювати, я вважаю. Ну це ж по-дурному потрапити у тюрму, бо ти там щось не написав у декларації. Напиши (вимовляє майже благальним тоном. – Авт.)…

– Розслідування вам замовляють? Як обираєте прізвища, по яких потрібно попрацювати?

– Я намагаюсь уявити, а як виглядає замовити у нас розслідування. Ну, прийдіть, пошукайте по цьому мужику, а вам цікаво? (глузливий тон змінюється серйознийм. – Авт.). Основний масив – це просто події, які з’явились у новинах. Тобто довгий час нашим основним рушієм у розслідуваннях були заголовки типу “Державне підприємство таке-то заплатило 1,5 млрд.грн. фірмі-прокладці”. Сам по собі факт є, а хто отримав бабки – а чорт його знає. От ми включались, шукали і розповідали – а ось він, негідник! Другий момент – це просто перевірка відомства за новопризначеними. Взагалі, у нас все дуже просто до не можна – сума, прізвище, красота схеми, Бігус випендрюється. Я взагалі люблю якісь такі маленькі нішеві ринки. У нас було шикарне розслідування по експорту грецьких горіхів – корупційна багаторічна схема в Україні, її ніхто особливо не те щоб не длубав, про неї взагалі рідко знімали. А тому що: а-а-а, смішно, горіхи! Та 200 мільйонів у рік, чуваки! 200 мільйонів! Це не смішно, це дуже цікаво. Або система із установкою касових апаратів, або тема із програмним забезпеченням. Тобто у мене є така порочна тяга до нішевих ринків – типу ринку оцінки, який колись намагались монополізувати. Теми ж у принципі не нафта, не газ – про них особливо ніхто не пише… Та й це незрозуміло, це якийсь такий дивний дріб’язок або це смішно, як горіхи. Але так по краплі, по краплі – і набігають доволі непогані гроші. Але таке буває нечасто. В основному це банальний вибір – от у нас є припущення про корупційну схему на таку-то суму. Ми їй віддамо перевагу. І ще доволі важливий фактор – щоб нікуди не потрібно було їхати. У нас погано із відрядженнями… Та й у Києві все рівно знайдеться хтось, хто вкрав більше.

– Зараз у владі багато вінничан. По них були перевірки?

– По Гройсману – ні. (Володимир Гройсман – спікер парламенту, екс-мер Вінниці. – Авт.) По Калетніку… Але він уже і не державний муж. (Ігор Калетнік, екс-нардеп від КПУ, 2010-2012 р. голова Митної служби України, колишній перший заступник голови Верховної Ради, зараз оголошений у розшук. – Авт.)

– А Калетніка Ви “любите”. Як земляк земляка.

– (Набирає повітря. – Авт.) Вся сім’я – видатна. А з іншого боку, Калетників ми дуже сильно “любимо”. І Демчака (Руслан Демчак – нардеп від БПП, засновник корпорації “Українська бізнес група” – Авт.) ми дуже сильно “любимо”. І Калетники із Демчаком один одного обожнюють. Так що… (голосно сміється. – Авт.) гармонійно виходить.

– У політику хочете?

– Так і хочеться спитати: це ж не обов’язково, правда? Ні, не хочеться. Сенсу немає. У нас політика – це піти у нардепи, це парламент. Я не бачу жодного плюса у тому, щоб поміняти те, чим займаюсь зараз, на якусь парламентську роботу. Цікавіше нічого не буде – це зрозуміло. Грошей більше не буде – а буде взагалі-то менше. Кар’єрним ростом це також назвати складно. І головне – я люблю те, чим займаюсь. А це не поєднується із депутатством.

– Як Ви відпочиваєте?

– Не відпочиваю.

– Постійно із монітором?

– Так.

– В ігри на комп’ютері граєте?

– У мене немає ігор на комп’ютері. Я нудна людина. Слухайте, у мене зараз паралельно чотири проекти. День починається загалом то у 8-8.15 і закінчується десь об 11-й вечора. Якось не до ігор.

-А було так, що проводите розслідування і нічого знайти не можете. Ну не можете довести і все!

– У нас приблизно у половині тем – ми не можемо нічого довести. Тут майстерність скоріше у тому, щоб зрозуміти, що ти нічого не можеш доказати якомога раніше і не витрачати зайвих 3-4 дні. Тому що у нас щотижневочка, нам є чим займатись.

– Вас чимось можна здивувати?

– щоб здивувати… Є дивовижні речі, але вони до людей не мають жодного стосунку. А гроші – це насправді найменш цікаве із того, про що можна поговорити.

– Своє перше розслідування пам’ятаєте?

– Перше – ні. Пам’ятаю одне із тих, що було у десятці перших економічних. Це поставки на “Укртрансгаз” обладнання компаніями пана Циплакова, був такий корєш у Януковича-молодшого-молодшого (Сергій Циплаков донецький бізнесмен, власник промислово-фінансової групи “Метал Юніон”. – Авт.). Я це розслідування пам’ятаю, тому що воно, мабуть, перше, яке відповідало методиці. Все якось на ньому і зійшлось.