Важливо
Новини

“Тихий терор” і “Градом” в спину: як живе окупований Токмак

FacebookTwitterTelegram

У місто Токмак Запорізької області окупанти зайшли в перші дні вторгнення. Попри запеклі бої, місто потрапило під тимчасовий контроль росіян, які одразу ж взялися встановлювати тут “свої порядки”: переслідування, катування, тримання в ізоляторах і вимагання грошей на блокпостах. Нам вдалося поспілкувалася з двома місцевими активістами, які, пройшовши через російський терор, тепер нарешті перебувають у відносній безпеці.

“Ніхто не розумів як себе поводити”

Колони російської техніки рушили на Токмак 26 лютого, процес супроводжувався артобстрілами і авіаударами. В місті зникли світло, вода, газ і зв’язок, тож місцеві залишилися в інформаційному вакуумі. 

“Ми взагалі не очікували, що все буде настільки швидко. Ніхто не розумів, як себе поводити і що робити тепер. Перші 5 днів місто було паралізоване і “мертве”, – розповідає місцева активістка (ми не можемо називати її ім’я), – “Всі сиділи по домівках, просто чогось чекали. Здебільшого якоїсь інформації. Токмак тепер частина Росії або будуть бої? Ми лише чули гучні звуки, люди боялися. Все було зачинено, але ніхто не робив ніяких запасів. Стало зрозуміло, що ми залишилися без їжі, засобів гігієни, медицини.”

1 березня керівник Запорізької ОВА Олександр Старух повідомив, що через місто їздить техніка, а окупанти стоять в полях, на фермах і у лісах. Але бої за місто тривали. Заступник мера міста Володимир Харлов тоді повідомляв наступне:

“В місті дуже серйозні бої. Є вбиті і серед наших військових, і серед російських, а також серед цивільних людей. Були авіаобстріли, танкові бої, артилерія тощо.

4-й день проблеми зі світлом, немає мобільного зв’язку та інтернету. Місто оточено військами окупанта” 

Джерело: ГУ ДСНС України у Запорізькій області

“Бої розгорталися на околицях міста, були зруйновані приватні домівки. Наших солдат на той момент було небагато, вони майже всі загинули. Для російських військових Токмак був транзитним пунктом, щоб рухатися в Оріхів, Бердянськ, Маріуполь і закріпитися далі. Після 26-го українські військові змогли провести контроперацію і посунути їх назад – це були складні декілька днів”, – розповідає наш другий співрозмовник, – “Місто бомбили, однак росіян вдалося частково “вибити”. Наступного дня був вакуум – не було ніяких російських військових. Було відчуття, що стався переломний момент, однак ще наступного дня в місто зайшли знов зі сторони Мелітополя. Представники рф зайняли місто, почалась “глибока” окупація” – каже чоловік.

Наші співрозмовники кажуть – росіяни спочатку взялися вирішувати свої справи, тож не звертали ніякої уваги на мітинги, проукраїнську позицію і політику. Але так тривало не дуже довго. Як тільки адміністрація і влада були захоплені, почався наступний етап –  “зачистка” тих, хто міг би заважати планам рф. В першу чергу це активісти, журналісти, політики і блогери. Залишатися в місті було небезпечно, але і виїзд з нього виявився не простою задачею. 

Вони пропустили і сказали “Счастливой дороги!”, а потім обстріляли з “Градів”

Організованої евакуації з міста спочатку не було, але люди мали змогу приєднатися на власному авто до колон, які їхали через місто, наприклад, з Маріуполя.

“Через 3 тижні після зупинки активних бойових дій, стало зрозуміло, що з’явилася перша можливість покинути місто. Тоді в місті були тільки підрозділи росіян, які ще не мали інформації про активістів, політиків, проактивних людей” – розповідає активіст.

Чоловік зміг виїхати в Запоріжжя. Виїхала і наша друга героїня, однак її шлях до Запоріжжя був не менш небезпечним, ніж життя в окупації. Жінка каже – потрапила під обстріли росіян, які самі ж і пропустили людей: 

“Коли ми виїжджали, то потрапили в хвилю людей, яких випустили з Маріуполя. Вони їхали однією колоною, через Токмак, і ми приєдналися до них. Це здавалося безпечним, однак під Григорівкою (Запорізька область – ред.) нас обстріляли. Це жахливо коли тобі кажуть “Счастливой дороги! ” на блокпості, а потім тебе обстрілюють з “Градів”.

Цей обстріл призвів до загибелі і поранень людей, постраждали в тому числі діти. Нашій співрозмовниці пощастило, вона неушкодженою дісталася до Запоріжжя.

Джерело: Міністерство оборони України

Джерело: Фото керівника Запорізької ОВА Олександра Старуха

Нині окупанти не випускають чоловіків і людей окремих професій (наприклад, лікарів). Для решти виїзд з міста теж став непростою задачею. Росіяни за виїзд вимагають з людей гроші або ж іншу плату – алкоголь, продукти, речі. У Мелітополі, наприклад, були зафіксовані випадки, коли з людей вимагали до 5 тисяч гривень (160 доларів), що, зважаючи на відсутність роботи і надскладні умови, є непідйомною для місцевих сумою. 

“Тихий терор”

Місто залишається під контролем окупантів. Більшість активістів, журналістів, блогерів, політиків та і просто місцевих з проукраїнською позицією виїхали, але значна частина людей залишилася в місті – не через лояльність до росії, а просто через страх залишати дім або й просто через відсутність такої можливості. Ці люди зараз не мають змоги ні жити звичним життям, ні висловлювати позицію, ні збиратися на мирні мітинги.

Зараз вже не помітингуєш  – одразу мішок на голову натягнуть і відвезуть у відділок. Або ввечері приходять додому і забирають. Вони міцно “засіли” і продовжують терор. Спочатку формують списки активних людей, підприємців, журналістів, блогерів тощо. Ті, хто залишився, то потерпають від знущань. Наприклад, один активіст, його вже понад місяць тримають в СІЗО, не випускають, катують всіма способами”  – каже активістка/

Попри це, місцеві не полишають надій, що рано чи пізно Токмак визволять. 

Джерело: Тетяна Сивоконь

 

Вероніка Хорольська

 

Цей матеріал було розроблено Bihus.Info в рамках програми «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Європейського Союзу та МЗС Королівства Норвегії. Зміст статті є винятковою відповідальністю Bihus.Info i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війни та миру

 

 

 

 

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      “There Was Nothing Left of the House”: 150 Houses Destroyed in a Village in the Chernihiv Region after 1.5 Months of Hostilities

      The village of Novoselivka, on the outskirts of Chernihiv, was one of the points of concentrated strikes by Russian artillery and aircraft that advanced from the border deep into our country during the first weeks of the war. In a month and a half of active hostilities in the village, where fewer than 800 people live, about fifteen hundred private houses were completely razed or destroyed.

      Новини

      “Від дому нічого не лишилось”: за півтора місяці бойових дій у селі на Чернігівщині зруйновано півтори сотні будинків

      Село Новоселівка, що на околиці Чернігова - одна з точок концентрованих ударів російської артилерії та авіації, що в перші тижні війни просувалась від кордону вглиб нашої країни. За півтора місяці активних бойових дій у селі, де проживає менше 800 людей, повністю згоріли чи були розбомблені майже півтори сотні приватних будинків. 

      Новини

      Maximum Security Prisoners The Head of the Snake Island Lighthouse Spent a Month in Russian Captivity

      Captivity is a restriction of the freedom of an individual who has taken part in hostilities. However, more than a thousand Ukrainian civilians have been held captive by Russians since the beginning of Russia's military invasion of Ukraine. Serhiy Rylskyi, the head of the Snake Island lighthouse, was captured by the invaders and held in extremely difficult and harsh conditions for an entire month. He shared his story with journalists.