Структури заступника голови СБУ збанкрутували державне конструкторське бюро

Фірми, пов’язані з нещодавно призначеним першим заступником голови СБУ-керівником Антитерористичного […]

Фірми, пов’язані з нещодавно призначеним першим заступником голови СБУ-керівником Антитерористичного центру Віталієм Маліковим, збанкрутували державне підприємство “Конструкторське бюро радіозв’язку”. Свої винаходи конструктори випробовували на ласому шматку морського узбережжя у Криму, де, крім полігону у 1,5 га, мали ще й 1, 5 тис.  кв. м. кримських складів.

Негаразди бюро,  засновником якого був державний концерн “Укроборонпром”, почалися на початку 2000-их. Тоді КБ, очолюване Євгеном Руднєвим, взяло кредит у “Приват банку”, але повернути не змогло. За конструкторів поручилося севастопольське ВАТ “Новінка” і заплатило майже 4 млн. грн. 2007-го кредитори починають банкрутувати бюро, яке виготовляло військові, сухопутні та морські системи радіозв’язку. 

Cеред засновників “Новінки” були структури Володимира Гельвановського (ТОВ “Автобудсервіс”, ТОВ “Сніжинка”) та Петра Хоші (ТОВ “Аурум”). Останній виявився бізнес-партнером по низці фірм з Іриною Дуднік. Її родич, імовірно, брат, Денис Дуднік, у свою чергу – бізнес-партнер по фірмі “Капітал форс” Віталія Малікова.

Доки тривав судовий процесс, нинішній заступник голови СБ України Віталій Маліков реєструє приватну фірму, назва якої копіює державне бюро – ТОВ “Проектно-конструкторське бюро радіозв’язку”. Співзасновниками клону, окрім Малікова, стали Денис Дуднік, Юрій Дегтярьов та співмешканка директора державного бюро радіозв”язку – Ірина Огонькова. На Огонькову також було зареєстроване ТОВ «КБ «Промсвязь», яке має спільний телефон з фірмою дружини Маликова Юлії  “Тесттранспорт“. Також Огонькова має бізнес із постійним партнером Малікова Юрієм Дегтярьовим. Коли у серпні 2007 року “Новінка” подає на державне конструкторське бюро до суду, по довіреності інтереси “Новінки” на суді представляє Денис Дуднік. 

Приватне бюро навіть розташоване за тією ж адресою, що й одна з фірм-засновниць “Новінки” – ТОВ “Аурум”, у Севастополі, вул. Музики, 80. Керівник державного конструкторського бюро, Руднєв згодом влаштовується в приватний клон, і відтоді суміщає посади у державному та приватному “бюро”.

Суди тривають 5 років. У 2012-го державне бюро оголошують банкрутом. Маліков начебто виходить із засновників приватного клону. Проте контактним телефоном у ТОВ “Конструкторське бюро” залишається номер фірми Віталія Малікова “Капітал форс”.

Правда, сплановане банкрутсто не принесло його ідеологам бажаного зиску. Поки українські суди вирішували, як краще вчинити зі збанкрутілим бюро, розташованим на території ворога, “севастопольський уряд” після приходу “зелених чоловічків” це бюро давно націоналізував. А приватне бюро, яке засновував Маліков, на чолі з Євгеном Руднєвим, одразу ж перереєструвалося в Росії – у жовтні 2014 року.

Штучне банкрутування “пов’язаною” фірмою Маліков робив не раз. Так, Віталій Маліков був депутатом Севастопольської міської ради від Народної партії Литвина. В той же час від ПР депутатствував Володимир Гельвановський. Основний бізнес Гельвановського  – корпорація “Інтеррибфлот”, яка продає в Росію та Україну рибні консерви торгових марок “Аквамарин”, “Море”, “IRF”, “Морская”. Нині корпорація також успішно перереєструвалася в Росії.

У Гельвановського та його структур було ще й ПАТ “Севастопольське підприємство “Ера”, яке мало базу відпочинку на кримському мисі Сарич. Гельвановський вирішив збанкрутувати підприємство. І допоміг йому в цьому Маліков. Із судових документів видно, що підприємство “Ера” поручилося за інше підприємство – “Чорноморський торговий дім”. Керував “Домом” Олександр Чернявський. Цей же чоловік керував приватним “Проектно-конструкторським бюро радіозв’язку”, коли його засновував Віталій Маліков. Правонаступником “Дому” стала фірма, що має таку ж назву, як у Малікова, з різницею лише в одну букву –  ТОВ “Кепітал Форс”. Її засновники – вже згадувані Юрій Дегтярьов та Денис Дуднік, а також Тамара Огонькова, людина Гельвановського – Володимир Штокал та фірма  “Капітал форс лімітед” із Кіпру. Але в кіпрських реєстрах такої фірми не знайшлося. Є фірма з такою ж назвою у Гонконгу, але вона, після реєстрації на Британських Віргінських островах, зараз зареєстрована на Белізі.

Після банкрутства “Ери” базу починає контролювати ТОВ “База відпочинку “Мис Сарич”, співвласником якого є  Гельвановський. У 2010 році створюється видимість громадських слухань на тему “Чи не забудувати нам мис Сарич?” Як проходили самі слухання, можна прочитати тут. В результаті, Державна архітектурна інспекція дозволила приватникам “реконструкцію та будівництво бази відпочинку” “Мис Сарич”. Там же були вказані номери будинків, які будуть реконструюватися. Зараз, коли будівництво закінчене, по реєстру речових прав на нерухоме майно можна перевірити, що забудовники обдурили державу, забудувавши узбережжя приватними маєтками. А власниками елітної нерухомості на анексованій ворогом території стали президент корпорації “Інтеррибфлот” В’ячеслав Верходанов та інші українські бізнесмени з київською пропискою.