Блоги

«Раніше всі писали «у стіл»

bihusjpg1.jpg
FacebookTwitterTelegram

Денис Бігус на круглому столі журналістів-розслідувачів газети "День".

ranishe-vsi-pisali-u-stil/ журналістських розслідувань, «справу Гонгадзе» як тест для вітчизняних мас-медіа та коефіцієнт корисної дії від українських розслідувань після Євромайдану з журналістами «Дня» на круглому столі дискутували  Федір СИДОРУК, шеф-редактор «Слідство.info» на «Першому»; Леонід ФРОСЕВИЧ, перший заступник головного редактора газети «Час Київщини», журналіст-розслідувальник; Денис БІГУС, ведучий програми «Наші гроші» на каналі «ЗІК»; Максим СУХЕНКО, шеф-редактор програми «Гроші» на «1+1», та Максим САВЧУК, журналіст проекту «Радіо Свобода» та «Першого» — «Схеми».

 

«РАНІШЕ ВСІ ПИСАЛИ «У СТІЛ»

Денис БІГУС: — Функція держави — завжди приховувати інформацію. Якщо порівнювати з тими умовами, в яких доводилося працювати три роки тому, в нас зараз все казково. Хотілося б прихованої зйомки… Так, Закон «Про доступ до публічної інформації», звичайно, не ідеальній, але він хороший як інструмент. Якщо ставити правильні питання — ймовірність відповіді від чиновників на порядок вища, ніж була два-три роки тому. Тоді ми не отримували взагалі жодних відповідей на наші запити. Це була «чорна діра».

 

Суспільство має реагувати на виступи й публікації та  збирати по 15 тисяч під райвідділом, а воно цього не робить. Якщо виходити з того, що журналістське розслідування має обов’язково когось саджати, звільняти, щось скасовувати і т. ін., то можна збожеволіти, адже в 90% випадків цього не відбувається, і ми це прекрасно знаємо. А раніше не відбувалося в 99% випадків. Наші розслідування найчастіше не викликають навіть порушення кримінальної справи. Але давайте називати речі своїми іменами: сюжети спонукають до двох днів обурення в народі, після чого нове розслідування переключає на себе увагу. Благо нестачі в темах і розслідуваннях у нас на даний час не передбачається. Чи означає це, що журналістські розслідування не виконують своїх функцій? Ні, не означає. Після Євромайдану я й мої колеги давали свідчення в прокуратурі — це були готові кримінальні справи, ситуація зрушила з мертвої точки. Раніше всі писали «у стіл», тільки цим столом був Інтернет.

 — Сьогодні журналістам бракує послідовності і позиції, особливо коли їм протистоїть багато сил, які не хочуть розслідування тих чи інших справ. Можливо все-таки варто «вести і додавлювати» певні теми, особливо якщо вони резонансі? Ще один приклад. Влада долучила екс-президента Кучму до складу нинішньої Конституційної комісії. Хіба це допустимо? Хто про це написав?

Денис Бігус: — Не варто. У нас був лише один приклад, коли ми робили кілька матеріалів на певну тему. Третій з них подивилася лише третина глядачів від тих, які подивилися перший. «Додавлювати» нудно, ніхто не буде цього дивитися. Резонанс має обмежений термін дії. Можна або використати його швидко й отримати результат, або ж він «протухне»… Гадаю, всі хто робив «серіали», зустрічався з цією проблемою. «Додавлювати» тему — не робота журналіста. Це — робота громадських організацій. Завдання журналіста — «обуритися» темою. Проводити системну організаційну, юридичну роботу — завдання ГО. У нас є Центр протидії корупції, але це п’ять-шість людей. Хоча вони роблять більше, ніж 90% київських ГО разом. Такий функціональний розподіл — ефективний. Ви знайшли тему, виклали її, витратили певний час, забе��печили певну суспільну підтримку, короткотерміновий суспільний капітал. Далі мають з’явитися небайдужі люди, які візьмуть на себе наступні два-три роки організації та підтримки цього процесу. Доки такий шар не з’явиться, говорити про будь-яку системність немає сенсу. Глядач — інфантильний, він про все швидко забуває.

Якщо я захочу системно займатися питанням корупцією в правоохоронних органах і витрачати на це весь свій час, то я буду громадським діячем. Я не робитиму про це програму, не працюватиму над журналістським проектом, бо його ніхто не дивитиметься. Тому що жодна комерційна структура не оплачуватиме це, бо вона не матиме рейтингу.

Роман ГРИВІНСЬКИЙ: — Ви можете показати, що якийсь депутат вкрав землю або отримав хабар, але вже завтра цей депутат, як ні в чому не бувало, з’являється в ток-шоу або в новинах на вашому ж або якомусь іншому каналі і продовжує вчити жити інших. Чи не бачите ви в цьому проблеми солідарності між журналістами, в тому числі всередині одного каналу?

Денис Бігус: — Я говорив би про питання кваліфікації, адже це питання до гостьових редакторів та редакторів вечірніх ток-шоу та програм. Я ніяк не можу вплинути на цей процес — чому тим чи іншим політикам не ставлять певних запитань.

Детальніше читайте на сайті “Дня” у матеріалі “Як “дотиснути” тему”.
 

 

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

Хочеш закинути нам тему? Закинь!

Новини

Денис Бігус: Мішені Дубинського — не тільки громадські організації, а передусім донори

Журналіст-розслідувач розповів «Детектору медіа» про свої компанії, облігації і про політиків із різних таборів, які ведуть цілеспрямовану кампанію з дискредитації організацій, які мають іноземне фінансування.

Новини

Двоє відомих людей, яких Пальчевський називав своїми кандидатами, вже відхрестилися від нього

Відомий лікар-психіатр, дисидент Семен Глузман заявив, що лідер партії “Перемога Пальчевського” Андрій Пальчевський, який раніше назвав прізвище Глузмана в контексті першого трійки своєї політсили, не пропонував йому балотуватися на місцевих виборах разом з ним. Про це йдеться в розслідуванні Bihus.Info