Пост, наскрізь заражений бацилою оптимізму

Тепер точно не кажіть мені, що розірвати договори оренди найдорожчих парковок в «Борисполі», на яких заробляє приватна прокладка, а не державний аеропорт, - це настільки непосильно, що краще й не заїкатися. Ніхто навіть не намагається розірвати.

Є в структурі «Укроборонпрому» невелика ДПшка «Укроборонресурси». Колись, ще за часів міністра Єханурова, її виробничі базу (будинки із землею) віддали в оренду за копійчану плату. Віддали спеціально створеній приватній тезці.

ДПшка звузилася до кількох кімнат, колись власних, які тепер вже сама орендувала у приватного клону. А оскільки у двох кімнатах з металобрухтом не розвернешся, а решту площі фірма-тезка здавала в суборенду іншим компаніям, то й виробничої діяльності ДП кілька років не здійснювало.

Так ось, після Майдану у ДП з’явився новий керівник. Він уплутався у цілком безглузде починання. Посварився з приватним клоном, вивіз ДП з двох залишених йому кімнат і судився за те, щоб розірвати той зрадницький договір часів Єханурова.

Перший суд виграли в присутності нашої камери. Пам’ятаю, як суддя говорив щось пафосне в об’єктив. А в апеляції почалися дивні речі. Засідання, на які ми певний час регулярно приїздили, переносили стільки разів і під такими приводами, що від зухвалості перехоплювало подих. Одного разу, наприклад, суддя пояснила перенесення засідання (!) тим, що.. журналіст (який не є стороною у справі) не так підписав клопотання про відеозйомку.

Директор ДПшки не впадав у відчай. Він кожен раз кликав на суди когось з активістів, антикорупціонерів, помічників нардепів і просто небайдужих. Я навряд зможу уявити, скільки кабінетів він обійшов, пояснюючи, що ДП потрібно повернути до життя. Багато хто підключався, але епізодично. Хто буде ходити, як на роботу, в суди через одну невелику ДПшку, коли кожен день крадуть щось нове. Але я не пам’ятаю, щоб хоч раз упав духом директор. Щоб сказав: усе тлін і не має сенсу.

Нещодавно він подзвонив знову. ДП виграло касацію. І повертається до виробництва. Тепер точно не кажіть мені, що, приміром, розірвати договори оренди найдорожчих парковок в «Борисполі», на яких заробляє приватна прокладка, а не державний аеропорт, – це настільки непосильно, що краще й не заїкатися. Ніхто навіть не намагається розірвати.