Підсумки дна: Так, ми ох**ли. І шо?

Групове гвалтування керівника антикорупційної прокуратури і генпрокурора - приблизно так виглядають засідання регламентного комітету ВР щодо зняття депутатської недоторканості. Шоу "всевладдя" як воно є.
Підсумки дна: Так, ми ох**ли. І шо?

В ефірі – Підсумки дна і одразу до справи. Третього липня дві тисячі сімнадцятого року регламентному комітету Верховної Ради України вдалося зробити те, на що ще ніхто, ніколи до них не спромігся. Абсолютно неможливу річ. Вони змусили співчувати Генеральному прокурору України.

І повторили це 4 липня.

Йдеться звісно про спроби переконати регламентний комітет схвалити зняття недоторканості з кількох народних депутатів. Третього числа це був нарфронтівець Євген Дейдей. Четвертого – Олесь Довгий. Кандидатури є і на п'яте число, і на шосте. І хоч зараз, під час запису ще не відомо, як пройдуть ці засідання, щось не сумніваюсь, що вони не будуть відрізнятись від перших днів.

А те, що відбувалось у перші дні, це… Це було довге, відверте, жорстке гвалтування генпрокурора та керівника антикорупційної прокуратури депутатами регламентного комітету. Ще й трансльоване усіма телеканалами. 

Отож. Депутат Народного фронту Євген Дейдей потрапив до поля зору ГПУ через 3,5 мільйони гривень. Які у нього раптом з'явились. На ці гроші Дейдей купив непогану квартиру, дві пристойні машини. Щоб не відставати від колег, я так розумію. Оскільки офіційних доходів у пана Дейдея навіть близько не вистачить щоб пояснити такі витрати, то нардеп пішов класичною схемою – він типу взяв гроші у борг в того, хто їх офіційно має. У бізнесмена і помічника іншого нардепу Нарфронту.

Як це працює. В декларації ви вказуєте, що якийсь бізнесмен вам зробив приватну позику, чесно її декларуєте, купляєте що вам потрібно. А на всі питання відповідаєте, що домовились про 10-річну розстрочку. Ну і все. По-перше, якщо не позичати по кілька мільйонів щороку, то воно і виглядає правдоподібно. А по друге, хто там вже через рік згадає про позику.

Однак цього разу схема дала збій. Прокуратура зібрала реально хороші докази. Наприклад, записала розмови цього помічника, його звуть Лінчевський, з Дейдеєм. З цих розмов випливає, що Лінчевський гадки не мав, ані як звуть дружину Дейдея, якій він позичав 3,5 мільйони. І навіть суму позиченого він не знав. Простіше кажучи, прокурори записали розмову, як народний депутат домовляється з помічником свого колеги про те, щоб оформити фіктивний борг. І показали це все на комітеті.

І протягом кількох годин, регламентний комітет Ради просто знущався над Луценко і Холодницьким. Жартували, сварили, брехали просто у вічі. Власне, все це Луценко і сам непогано вміє, але зараз мова не про нього. Адже називали чорне білим і зухвало брехали не персонально Луценко. За цим спостерігали десятки телекамер, йшла купа прямих трансляцій.

Усе, що казали народні депутати на тому засіданні, та й наступного дня, пакується у просту і коротку тезу. Не до Луценко, до всіх нас. І теза ця: «Так, ми ох**ли, далі що?».

Це чисте, пурифіковане презирство до свого народу. Це шоу свого всевладдя людей, які абсолютно втратили зв’язок із реальністю. 

І важливий момент. Брехати не для того, щоб врятувати колегу від прокуратури. Якби парламентський комітет був вирішальною інстанцією, то… ну це можна було б зрозуміти з їхньої практичної точки зору. Кругова порука, парламентські зв'язки, показати, що вони свого не віддадуть. Це все жахливо, але ну якось пояснює.

Однак шоу, яке влаштували на комітеті – воно просто щоб донести повідомлення про свою безкарність.

Адже комітет нічого фінально не вирішує. Знімають недоторканість голосуванням у сесійній залі. Комітет лише дає, ну як би це спростити, експертний висновок. Розглядаючи докази – комітет завжди має можливість зберегти лице. Сказати – ну ок, докази. Нехай на сесії розбираються. Кінець-кінцем, в нас 450 депутатів, спробуй коли голосування провалиться, там знайти винного. А комітетівців – десяток, і вся увага прикута до них.

Але вони не хочуть зберігати лице. Вони хочуть всім тицнути в обличчя, що вони недоторкані. Не лише юридично, а у всіх сенсах. Взагалі. Депутатська недоторканість це не статус, це чортів вірус. Який потрібно було лікувати одразу після революції. Але після революції і нинішній генпрокурор, який ще нещодавно очолював президентську фракцію парламенту, щось не надто вважав це проблемою.