Підсумки дна: ода квартирної зрадості

Нам часто пишуть – ви зла програма, про сумні речі. Чорт, це треба терміново виправити. Сьогодні все буде виключно оптимістично та радісно. Адже чи багатьом з вас вдалось отримати "на шару" новеньку квартиру від держави? От. А нашим сьогоднішнім героям вдалось.

Ще крутіше, що вони в принципі цих квартир не надто і потребували, їм і без того було добре. А стало ще краще. І взагалі невимовно прекрасно те, що всі вони – судді. Уявіть, держава піклується про тих, хто захищає справедливість.

Отож. Кілька суддів Київського окружного адміністративного суду – а сьогодні ми радіємо саме за цих хлопців – отримали службові квартири. Деякі з них навіть не хотіли цього. Держава просто впарила їм халявне житло. Наприклад, суддя Аблов. Це, до речі, той самий суддя, який визнав, що закупівля так званих рюкзаків Авакова у МВС пройшла без порушень.

Так ось, Аблов переїхав з Одеси до Києва і не хотів квартири. Він хотів жити скромно. Але скромно йому не дозволили. Попри все, Аблов не втрачає оптимізму.

Вам може здатись, що суддя просто сміється над вами. Але це не так. В нашій оптимістичній програмі суддя сміється не над вами, а він просто оптиміст по життю. Ну дійсно, в Одесі у родини Аблова було кілька квартир, будинок, катер і Porsche Panamera. І дружина – теж суддя. Чого б він сумував.

Після того, як Аблов отримав службову квартиру замість гуртожитку, він її приватизував і продав. А так як держава виділила йому замість гуртожитка 150 “квадратів” у новобудові, суддя підняв за неї хороші гроші. Це божественно.

Однак, несправедливо було б радіти лише за Аблова. Давайте не забувати про його колег. От суддя Ігор Погрібниченко з того ж суду. Він теж отримав квартиру – бачте держава піклується про всіх. Це теж квартира у новобудові. Там нині живуть родичі Погрібниченка. Але – не смійте нервувати – у нас життєрадісна програма. Суддя Погрібниченко має іншу квартиру. Він її мав і до того, як отримав від держави службову, але з двома квартирами радості вдвічі більше.

А коли ви дізнаєтесь, що Погрібніченко взагалі живе не у Києві, а у заміському будинку, то, я переконаний, подумаєте не “а з якого переляку йому дали державну квартиру”, а – “це ж прекрасно, що мама судді може дозволити собі котедж”. Бо котедж записаний на маму.

Якщо ви ще не вигоріли від радощів, то познайомтесь із суддею Федорчуком. Він також отримав квартиру в новобудові. Тому що Андрію Федорчуку не було де в Києві жити. В нього лишень будинок на півтисячі квадратів в Бучі. Це цілих кілометрів 10 від столиці. Одне з найкращих місць для котеджної забудови. А ми про радість, ми про радість… Одне з найкращих місць для котеджної забудови і простий український суддя може собі в ньому побудувати хату на півтисячі “квадратів”, а потім отримати службову квартиру.

І найкраще – не жити в ній, тому що нафіга хтось буде жити в квартирі, коли в нього у Бучі величезний будинок. А запустити квартирантів.

Мені не вистачить нервів порадіти за всіх суддів, які отримали квартири. Але тупо на останніх краплях оптимізму я розповім, на підставі чого ці службові квартири перетворились на приватні.

Судді подали до суду і змусили викреслити квартири зі службових. Тому що всі ці квартири були нові. Так-так, в прямому сенсі. Просто їм видали квартири в новобудовах, ремонту в них не було, а робити ремонт в службовій квартирі – яку потім і забрати можуть – нема дурних.

Тому щоб мати підстави зробити ремонт в квартирах, які їм не надто були потрібні, судді витребували їх собі у власність. І це божественно.
Сміх, аплодисменти, завіса.