Підсумки дна: Нова Пошта, стара Прокуратура

Коли прокуратура налітає на бізнес із обшуками - це просто спосіб "витрушувати" з підприємців гроші, або як казав сам Генпрокурор, мародерство. Виходить, після візиту ГПУ на "Нову Пошту", можемо вважати підлеглих Луценка мародерами?

Привіт. Це підсумки дна. Сьогодні на нашому дні – інвестиційний клімат. І всі причетні до того, що інвестиційний клімат у нас на дні.

“Як повітря нам потрібне зростання прямих іноземних інвестицій. Час коли ми виживали на залученні кредитів завершений”, – говорить Петро Порошенко.

З кредитами в нас дійсно якось складно останнім часом. Тому що виявилось, що їх дають лише в комплекті із певними вимогами. І дотримуватись цих вимог наші еліти вважають мало не зазіханням на український корупційний суверенітет.

А щодо інвестицій, про які Петро Олексійович говорить регулярно і останній раз буквально тиждень тому, то Генеральна прокуратура України швидко пояснила, що якщо інвестиції потрібні як повітря, то час вчитись дихати чимось іншим.

Щоб якомога чіткіше донести свою думку ГПУ провела низку обшуків на Новій пошті. Причому добротно, з обшуком у керівництва, вилученням техніки. Коротше, інвестиційний клімат теплішав з кожною хвилиною перебування прокурорів.

Тут можна пригадати історію як під час обшуку прокурори вкрали талони на пальне і припустити, що ГПУ просто потрібно було розіслати кілька пакунків – і не платити ж за відправлення – їх втиху підкинули на відправку під час обшуку.

Або моментально з»явився жарт-перефраз виступу Луценко у парламенті про те, що нова пошта запланувала розсилати депутатат бомби, а хто виживе – поштальони добиватимуть бандеролями.

Але – реально ГПУ зробила все, щоб бажання жартувати не виникало.

Вони проводили обшуки у компанії, яка в топі платників податків в країні, через  – ухиляння від сплати податків.

Вони проводили обшуки у публічної – в побутовому сенсі – компанії, в якої легальних відділень більше, ніж нелегальних точок з гральними автоматами. З ними у ГПУ відносини більш дружні, от Юрій Луценко опівночі зустрічається з великим експертом ігрового бізнесу нардепом БПП Третьяковим.

Але Генпрокуратура не цікавиться гральними податками, вона влаштувала шоу у компанії, на послугах якої зріс цілий пласт малого бізнесу – власне, інтернет-торгівля в країні. Яка відома, присутня в житті кожного українця і користь від якої мешканець держави сформулювати може. Чого не скажеш про користь від ГПУ.

Коротше, з точки зору покращення інвестклімату, Луценко після цього обшуку міг направити до адміністрації глиняного прутня з припискою на чому він тільки що цей інвестклімат провернув. В принципі, він це міг зробити просто під час обшуку з відділення. Це ж пошта.

І наголошу, все це справедливо навіть якби у ГПУ були беззаперечні докази якоїсь катастрофічної несплати новою поштою податків. Адже інвестклімат – це виключно про довіру. А довіри до ГПУ не існує.

Як і доказів.

Однак, одразу за першим прутнем на банкову, Луценко мав би відправити другий. Тому що результатом обшуків став – нуль. Нічого. Прокурори влаштували 16 обшуків і пішли. Забрали ноутбук директора і «готівкові грошові кошти». У поштовій компанії через яку ведуть платежі тисячі торгівців готівка передбачувано виявилась клієнтською.

І знаєте, я міг би зараз заявити, що коли прокуратура налітає на бізнес, щось звідси виносить а потім по-тихому зливається, то це робиться виключно заради того, щоб надоїти з бізнесу грошей. Але навіщо я буду це казати, якщо є спікери значно більш обізнані на цьому питанні.

“Таких справ є тисячі, до суду доходять десятки”. …

Це рівно рік тому. Юрій Луценко. Розповідає, що коли прокуратура порушує справу по 212 статті – ухиляння від сплати податків, а потім нічого не знаходить, то це однозначно мародерство. І що так робити не можна.

“Це просто спосіб витрушувати гроші з бізнесменів. … мародерства”.

Що, Юрій Віталійович, проблема з мародерами у Генпрокуратурі. Та сама фігня. Проблема з прокуратурою в усіх. Генпрокурори не всі.

Просто розумієте, не можна влаштовувати обшуки у легального бізнесу, і нічні зустрічі з власником нелегального.

Не можна отримувати міжнародні кредити і зберігати внутрішню корупцію.

Не можна засуджувати наїзди на бізнес з телеекранів і продовжувати їх у реальності.

Не можна говорити «а чо, ми цього разу без автоматників», тому що не в автоматниках справа.

Коротше, не можна мати одночасно Нову пошту і стару Генпрокуратуру. Конфлікт версій.

А взагалі, наш інвестиційний клімат шикарно описує історія з головою Національної ради інвестицій Борисом Ложкіним. Пан Ложкін очолив Національну раду інвестицій. За рік ця рада жодного разу не зібралась. І ось днями виявилось, що ложкін інвестував у нерухомість під Дюссельдорфом, Німеччина. Не можна сказати, що Ложкін не спрацював. Він спрацював – просто у режимі реверсу.

Однак в мене рука не підніметься з нього глузувати. Тому що просто уявіть, ось Ложкін реально намагається притягти інвестора в Україну.

• Вкладайтесь у будівництво в Україні, Джон!
• Розумієте, Борис. В Україні складно працювати. Земля за хабар, податкова неадекватна, кредити дорогі, генпрокуратура налітає з обшуками… От подивіться, як все працює в Німеччині. Ми туди нещодавно інвестували. Чи можете ви зробити так само?
• Так. Однозначно.
• Борис, я не мав на увазі – теж інвестувати в німецьку нерухомість.
• Пізно.

Це були підсумки дна.