Підсумки дна: мерська гвардія

«Іди до дупи, народ, мене народ обрав», - під таким девізом минули останні кілька днів мера Дніпра Бориса Філатова.

Є поширена думка, що це, в принципі, логіка усієї роботи міського голови Дніпра, але не будемо узагальнювати.

Почалось все з того, що Філатов призначив новим головою муніціпальної міліції Андрія Ткаченка. І це призначення вже привід згадати його у нашій програмі. Тому що Андрій Ткаченко… А давайте наочно нагадаємо, хто такий Андрій Ткаченко.

Це розгін Євромайдану. Активну участь в ньому брав дніпропетровський беркут. Керівником якого Ткаченко і був. Власне, пряма мова.

Через місяць після розгону Євромайдану Ткаченко був третім у переліку беркутівців, винних у тому побитті. Через чотири роки – очолив муніціпальну поліцію Дніпра. Кар’єрний зліт нормальний.

Сам факт такого призначення – це привід задавати питання. Одне питання, але багатогранне – “якого в дідька біса відбувається?” Можливо, на це питання навіть є якась відповідь. Можливо, вона навіть прийнятна. Хоча уявити її важко.

Але, Борис Альберкутович Філатов – вищий від цього. Ну дійсно, хіба мер – це та посада, на якій щось потрібно пояснювати? «Я не буду виправдовуватись», –  коротко повідомив Філатов у фейсбуці. – «Ми живемо у важкий час. Який вимагає професіоналів, Це реальна політика, а вона поскладніше кришталевих ілюзій та шмарклів у фейсбуці».

Ось про шмарклі і поговоримо. Адже риторика Філатова – усі його «тупі барани» та «посили в різні місця» у відповідь на нагадування про той самий Євромайдан – вона важливіша за саме призначення. І навдивовижу з ним гармонує. Позиція «йдіть нафіг, дітлахи, ми тут реальну політику робимо» це – холєра, це рівно те з чого Євромайдан і почався. А потім прийшов Беркут.

Більше того, зі слів «стуліть пельку, я тут головний і мені краще знати», які лунають від людей на виборних посадах – починаються режими. І скупі тези про «реальну політику» – це найгучніший сигнал про те, що політик втратив зв’язок із реальністю.

Втрата відчуття зворотного зв’язку – це сигнал навіть у випадку масової підтримки. А у ситуації, коли мер став мером тому, що за нього проголосували трохи більше людей – це діагноз. Іронія в тому, що головним конкурентом Філатова був оппоблоківець Вілкул. І в першому турі, коли були ще якісь кандидати, голосів у Філатова з Вілкулом було порівну. У другому Філатов вирвався вперед на 15%, і ці 15 відсотків – це наврядчи палкі шанувальники. Соціологічно це виборці, які голосували не за Філатова, а проти Вілкула. Це виборці які «та хто завгодно, аби старого беркуту не було».

О-па.

«Стьопа, повернись в теперішнє, ти вже не комендант революційного Жовтневого палацу», пише Філатов у відповідь на прохання загадати Небесну сотню. В цьому теперішньому, Філатов реальний пацан з реальною політикою. А ви всі ніхто і бидло.

Це не просто теперішнє. Це ще й минуле. Така ось кепська часова петля.

Причому, як це відомо з фізики, зсередини системи не можна спостерігати за системою. Тобто навряд чи сам Філатов, коли пише «істеричним пасіонаріям» «за*бали, займайтесь своїми справами» гадає, ким би він був за відсутності таких пасіонарієв три роки тому. Тоді, якщо пригадати, Борис Альберкутович сидів дуже далеко від України, спостерігаючи як тодішні пацани з “реальної політики” потрохи дорізають його бізнес.

Нині ж він будує свою власну вертикаль. Це знову ж таки цитата. «Занадто довго в цьому місті правили клани. Якщо не впораюсь, проженіть мене через три роки копняками».

Тут мабуть йдеться про «три роки правили клани не філатова». Але мова не про те. Муніціпальна поліція, яку очолив екс-керівник дніпровського беркуту це саме та структура, яка охороняє…. Так, міські адміністративні об’єкти. Така, мерська гвардія.

І судячи і зі слів, і з дій, дніпровський міський голова вже зараз налаштований не на виборний процес, а на боротьбу – в сильніший копняк.