Новини

Підсумки дна: купуй українське – плати олігархам

bihusjpg1.jpg
FacebookTwitterTelegram

Верховна Рада прийняла революційно-корупційний закон "Купуй українське, плати українцям". Закон, що обмежує конкуренцію і підтримує найбільш "нужденних" - великий бізнес і олігархів. Нема довідки - до побачення, тендерний бан.

Група народних депутатів – і там лютий мікс усіх фракцій – запропонувала законопроект під назвою “Купуй українське, плати українцям”.

Тут вже потрібно насторожитись, тому що зазвичай законопроекти називаються якось значно протокольніше та офіційніше.

З такою назвою автором мав би бути Ляшко. І так – перше ім’я у переліку авторів – Олег Ляшко. А ми пам’ятаємо, що Олег Ляшко не просто популіст. Він прагматичний популіст. І коли потрібно було витрусити кількасот мільйонів своєму однопартійцю у вигляді державного замовлення, він легко шантажував всю країну неголосуванням за бюджет.

Далі в переліку ініціаторів знаходяться брати Дубневичі, відомі українські виробники, монополісти з постачання залізяк на “Укрзалізницю”. З кримінальними справами щодо низької якості цих залізяк та переплатами за них.

Популістична назва, хижі почвари у авторах, багатий досвід цих персонажів на тендерах. Маємо підґрунтя припустити, що нас намахують. Але раптом ні? Раптом сталось диво? Давайте поглянемо, що ж це за законопроект такий.

Отож, підтримувати вітчизняного виробника пропонується традиційним шляхом. Це не спрощення регуляторного навантаження, це не зменшення бюрократії, це не зниження тиску контролюючих і силових структур. Ні. Це не те що діє для всіх. Підтримкою назвали – пакет преференцій на державних закупівлях.

В прилизаній теорії – її рекламній версії – автори закону пропонують розглянути товар, який мають закупити на тендері. Обміряти його. Понюхати. Трохи надгризти. І встановити рівень його українськості. І якщо він достатньо український – мерщій на тендер, держава підтримає тебе, виробник. І заплатить тобі більше, навіть якщо знайдеться хтось дешевший. До біса конкуренцію, ми ж любимо тебе. Це буде лунати з парламентської трибуни.

Реальність же описується ось цією формулою:

Клв=(C1*К1+C2*К2+C3*К3+C4*К4+C5*К5+C6*К6+C7*К7)/Cр. Кожна літерка у цій формулі має ще з півдесятка факторів, які визначають її розмір. А зміст цієї формули я не сумніваюсь не згадає жоден з авторів законопроекту.

Тому ми зараз по простому. Якщо наприклад держава воліє купити склянку чаю з цукром, то потрібно проаналізувати чай, склянку, цукор, окріп, ложечку, паперовий пакетик, ниточку, лейбочку на предмет їхньої українськості.

Для цього лише потрібно зрозуміти, хто, де, як, коли добув той пісок з якого видув склянку, алюміній з якого штампували ложечку, чи українець викачав воду для окропу, де саме це все виготовлялось, фасувалось, заварювалось, врахувати зарплатню, зношення основних фондів, надати цьому теж коефіцієнт українськості, подивитись на комунальні послуги, задіяні у виготовленні, потім підрахувати пропорції, вставити дані у формулу і все.

Ой, там ще є кредити, інші фінансові зобов’язання, оренда або витрати на приміщення. От це теж треба підрахувати. А… Ну і якщо ви думаєте, що підприємець просто собі це покалькулює та отримає преференції то звісно ж ні. Ми підходимо до найвідповідальнішого. Збору довідок.

Підтримати вітчизняного виробника планується окремим колом пекла на два-три десятки додаткових папірців. А якщо ви в цьому колі зробите невірний крок, то замість підтримки отримаєте блокування на закупівлях на три місяці. А ви зробите.

Так ось. Це не підтримка вітчизняного виробника. Це підтримка вітчизняних виробників згідно затвердженого переліку. Тих в кого з папірцями і довідками не виникне жодних проблем. Частину переліку цих виробників ми вже бачимо безпосередньо у співавторах цього творчого законопроекту.

Називали б його вже правильно: “Купуй наше, плати нам”. І біля нас – зірочку. І знизу, маленькими літерами, хто такі “ми”. Там будуть всім відомі прізвища національних виробників.

Великих виробників, які десятиріччя не вкладались ані у модернізацію виробництва, ані у енергоеффективність, ані у персонал. Які сиділи на державних же закупівлях і тихо раділи своєму щастю від того, що так кльово домовились. І раптом виявилось, що навіть легкий натяк на конкуренцію просто знищує їх нанівець.

Нам терміново потрібно захистити вітчизняний Ланос. Ой, він помер. Ну тоді воскресити і захистити. А на сьогодні все, у наступному випуску ми поговоримо про лайно і підтримку вітчизняного виробника здорової людини.

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      Юридична допомога для журналістів: куди і як повідомляти про воєнні злочини окупантів та порушення чиновників

      Юридичний проект “Свої Люди” від Bihus.Info відновлює роботу. Журналісти та громадські активісти зі всіх регіонів України можуть звернутися по допомогу з написанням заяв та скарг, допублікаційною експертизою та правовими консультаціями, а також за супроводом у судових справах.

      Новини

      Касація скасувала рішення судів, які змушували журналістів спростовувати розслідування про Семочка

      14 грудня 2022 року Верховний суд (Касаційний цивільний суд) скасував усі рішення попередніх інстанцій по справі “Семочко проти журналістів”, якими телевізійне розслідування про Сергія Семочка було визнане недостовірним та підлягало спростуванню, і скерував справу на повторний розгляд в першу інстанцію, тобто “з нуля”.

      Новини

      “Аби вивезти друга, ми перевдягли його у священника”: розповідь залізничника, який пережив окупацію Херсона та виходив на проукраїнські мітинги

      Херсон пробув в окупації вісім місяців. Після того, як Збройні Сили України вибили росіян з міста, світ дізнався про чергові воєнні злочини окупантів. Гуманітарна криза, грабежі, залякування, зникнення або вбивства людей ─ це те, що пережили херсонці, які, попри присутність російських військових в місті, в перші тижні окупації масово виходили на проукраїнські мітинги ─ аж поки по них не відкрили вогонь. Як росіяни захоплювали місто, грабували його та залякували мешканців ─  у розповіді залізничника, який в окупації провів два місяці.