Підсумки дна: класти на суд

Всі суди в україні мають бути антикорупційними! От, наприклад, чим не антикорупційний суд, що виправдав ректора Мельника? І нічо, що він намагався "викинути" хабар, втік у Штати, повернувся, і продав університетську нерухомість фірмі сина! То всьо благодійність.

Привіт. Це Підсумки дна. Мене звуть Денис Бігус. І я хочу сказати, щось хороше про українські суди.

А сказати нічого.

А… нє… Український суд він же… Ні, теж фігня.

Ну тоді все буде як звичайно. Сьогодні на нашому дні Бородянський райсуд Київської області. Про який ви нічого не знаєте. І Петро Мельник. А от про цього діда ви щось чули.

Петро Мельник – ректор Національної податкової академії. Вперше потрапив до новин, коли його ще в 13 році затримали за подвійний хабар за вступ до академії. Ось навіть відео затримання збереглось. На якому він намагається викинути хабар.

Гроші у сумі 5 тисяч доларів від одного абітурієнта та 10 тисяч доларів від іншого – до речі, чому така різниця, один вдвічі тупіший чи як? – пан Мельник вдало вклав у подорожі. Після затримання він отримав електронний браслет, але невдовзі його зняв і втік до Сполучених Штатів.

Це зазначу було дуже гуманно з його боку, бо зважаючи на подальші події, Мельник цілком міг би подорожувати світом з браслетом-трекером. Нехай би правоохоронці бачили його насичене туризмом життя.

У 14 році Мельник повернувся до україни, вже за рік Ірпінський суд його повністю виправдав. Визнавши, що хабарі, які отримував мельник – вони і не хабарі зовсім, а лише благодійні внески. І він їх жодним чином не вимагав. Просто давав деяким абітурієнтам та студентам реквізити банківського рахунку фірми, оформленої на його родича. Ну чисто по приколу, жартома. А що туди гроші переводили, то це він взагалі не в курсі.

І тут ви можете мене спитати – так, це сумно, але чому ти про це розповідаєш, це ж стара справа.

А тому що тиждень тому Мельника виправдали в новій справі. Масштабнішій. І мені просто хотілось нагадати передісторію.

Справа нова теж торкається періоду ректорства пана Мельника. Він вирішив продати кілька будівель університету. Там в переліку кафе, магазин, оздоровчий комплекс. Коротше, пакет нерухомості десь на 12 тисяч квадратних метрів. Можна було б припустити, що це розумний крок, навіщо університету оздоровчий комплекс. Але дивіться, що трапилось далі.

Університет продав цю нерухомість за третину вартості фірмі, яка належала дружині ректора. І сину ректора. І тестю ректора.

І ця фірма здала нерухомість в оренду. Університету. Який і до цього цими приміщеннями користувався, але як своїми. А тепер продовжив робити те саме, але вже з платою родині ректора.

Схема, м’яко кажучи, неелегантна. А відверто кажучи – тупа до крайнощів. Аж раптом…

Суд не побачив доказів того, що мельник якось впливав на визначення ціни. Суд не побачив впливу ректора на продаж взагалі. Так, визнав суд, ініціатива продати була Мельника, але ж він сам цим всім не займався. «Угу, угу, киває мельник, я доручив проректору, що там далі було не в курсі». Тим більше, відзначив суд, рішення ректора про продаж підтримав увесь трудовий колектив. Навіть спеціальні збори були. «Ага-ага, каже Мельник. Волали просто – продавай оздоровчий комплекс».

А що саме контора сина купила, то Мельник про те навіть не знав. Потім вже розповіли. Таке соупадєніє, таке соупадєніє.

Так я про шо. Я про суди. Бачте, кожного разу коли я чую фразу «навіщо нам антикорупційний суд, в нас кожен суд буде антикорупційним», мені передочима стає світлина пана Мельника. Ось ця.

Бачте, тут він ще 5 років тому, одразу після затримання розстібнув штани і продемонстрував, що саме уся ця мерзота кладе на «кожен суд».

А на сьогодні все.