Підсумки дна: будуй, патентуй, воруй!

В топі Київських корупціонерів сьогодні - патентний геній Кривопішин, що "винайшов" рух електрички по колу, і командувач Нацгвардії Алєров, який зміняв квартири на Печерську на житло на околиці

Привіт. Це підсумки дна. Мене звуть Денис Бігус. І сьогодні в нас у гостях мав би бути Віталій Кличко. Але він не може доїхати через сніг. А по друге, він вчасно викрутився. Тому буде просто дві історії про тупу, нахабну, топорну корупцію.

Почнемо, мабуть, з тупої.

Командувач Національної гвардії Юрій Аллєров одним своїм підписом поміняв 200 мільонів гривень на 100 мільйонів гривень. Мабуть, 100 мільйонів давали дрібнішими купюрами і йому здалось, що це більше.

Історія проста і безумна. Нацгвардія дозволила забудувати гектар своєї землі на печерську. Це самий центр Києва. І це гектар дуже дорогої землі. Надзвичайно дорогої у всіх випадках, окрім ситуацій, коли землю продає КМДА на кишеньковому аукціоні, але це інша історія.

Будувати там взялись звісно ж житловий будинок. Звісно ж статусний. Я б навіть сказав – елітний. Назвали цю висотку теж статусно – Аристократ. І відвели Нацгвардії там аж 20 відсотків квартир. Як плату за землю. 

В абсолютних цифрах гвардійці мали б отримати там півсотні квартир площею аж 4 тисячі квадратних метрів. І на додачу – 30 паркомісць. Ось це все за ринковою ціною коштувало 200 мільйонів гривень. Це все – акцентую – мало дістатись нацгвардії за її гектар печерської землі. Це цілкоом пристойна ціна і ринкова угода. І це остання пристойна річ, що трапилась.

За кількя місяців до завершення будинку, забудовник виходить до нацгвардії із розкішною пропозицією. Замість 50 аристократичних квартир і 30 паркомісць, він пропонує 65 квартир, але, як би то пом»якше сказати… неблизько.

Щоб потрапити до цих квартир потрібно доїхати до найвіддаленішої останньої станції метро, вийти посеред лісу, пропертись через ліс ще кілька кілометрів і опинитись у казковому місці, між гаражами, складами та промзоною бронетанкового заводу. Це м»яко кажучи найвіддаленіше житло, яке можна уявити. Воно вважається київським тому що лише чудом не заступило за межу міста.

Але забудовник навіть приводить до нацгвардії експерта, який каже, що вартість квартир на околиці вона ажніяк не менше, аніж квартир в центрі. Ну то що, шо далеко. Можна ранком бігати крос на метро. І керівник нацгвардії погоджується. І підписує договір. І обмінює нерухомості на 200 мільйонів гривен на 100 мільйонів гривень. Це реальна ринкова вартість квартир на околиці.

І якщо вам здається, що непогано було б допитати, або принаймні розпитати керівника Нацгвардії про такі специфічні смаки щодо квартир, то ви маєте знати: кабмін днями фактично надав гвардійцям поліцейські функції і дозволив використовувати водомети, кийки, електрошокери, гранати та бронемашини. З таким переліком кльових іграшок керівник Нацгвардії наступного разу може програти військову частину в преферанс, і хто йому слово скаже.

Друга історія порівняно з першою – інтелектуальний прорив. Колишній очільник Південно Західної Залізниці Олексій Кривопішин – запатентував Київську кільцеву електричку. Якщо хто не в курсі, то Київська міська кільцева електричка – це звичайна електричка. Вона їздить від станції до станції навколо Києва. І є штукою доволі беззмістовною, тому що годиться переважно для тих, кому потрібно дібратись з однієї віддаленої околиці до іншої.

Але – кому беззмістовна штука, а кому і геніальний винахід. Точніше.. Ну коротше, патент на саму електричку отримати було неможливо, тому пан Кривопішин запатентував принцип руху електрички по колу. Винайшов в якомусь сенсі колесо. Але специфіка українського патентування – є такий тип патенту, при якому Укрпатент не перевіряє – а власне чи є щось мммм… нове… у ммм.. винаході.

Ми віримо вусам на слово, сказали в Укрпатенті програмі розслідувань “Наші гроші”. І без жодних проблем визнали пана Кривопішина винахідником. Володарем кільця, так би мовити.

Пройшло кілька років. Електричка бігала. Патент лежав у шафі. Аж раптом після кількох гучних розслідувань Кривопішин втратив посаду на залізниці. І пішов радником до Кличка. Допомагати місту. Окинув оком нове хазяйство. І бачить, електричка бігає по кільцю. Не відраховуючи роялті йому, автору цієї блискучої ідеї.

І миттю виправив це жахливе порушення авторських прав, уклавши із містом угоду про чверть мільйона гривень авторських відрахувань.

Щоправда після того, як ця історія набула розголосу – Кривопішин втратив посаду. А Кличко нині переконує, що місто нічого не встигло заплатити і платити вже і не збирається, і обов’язково піде до Укрпатенту, чи до суду, чи ще кудись…як тільки сніг розтане.