Обстріл на Десні: російські міномети проти волонтерів Чернігівщини

Більш ніж через місяць з моменту повномасштабного вторгнення військ росії, підрозділи ДПС ОУВ Сіверськ повернулись на державний кордон України у Чернігівський області. За інформацією оперативного командування “Північ”, військові забезпечують охорону державного кордону на пунктах Дніпровське, Гірськ, Неданчичі. 

За цими, здавалось би, оптимістичними повідомленнями стоїть півтора місяці часткової окупації Чернігівщини, обстріли міст та сіл, викрадення та катування мирного цивільного населення, продовольча криза та щоденна робота ЗСУ і волонтерів, що попри всі ризики та небезпеки продовжували виконувати свою роботу. 

Обстріл волонтерів

Близько півночі, 28-го березня російські військові обстріляли групу волонтерів Всеукраїнської громадської організації “Лицарський хрест добровольця”. Місцеве видання 0462.ua одразу опублікувало коротку новину про артилерійський обстріл російської армії, під який поблизу Чернігова потрапили волонтери, посилаючись на пост у Facebook голови організації Оксана Тунік-Фриз.

Наші журналісти зконтактували з волонтеркою та розпитати про обставини трагедії, що мало не обірвала життя трьох її колег.

Виявилось, що чи не з першого дня окупації Чернігова члени організацій  “Лицарський хрест добровольця” і “Жіноча волонтерська сотня Самооборони Чернігівщини” об’єднались аби вишукувати по області необхідні містянам продукти, медиками та обладнання. Оскільки під кінець березня два мости до Чернігова було підірвано, а один регулярно обстрілювався та міг обвалитись в будь який момент, група осіб, що мали доставити до міста цінний вантаж життєво необхідних медикаментів для гормонозалежних пацієнтів, прийняла рішення переправлятись через Десну на човні.

“До того два дні, 26-го і 27-го березня, нам вдавалося успішно використовувати човни для транспортування вантажів. Звісно кожного разу ми сплавлялись в різних місцях, аби не дати ворогу можливості нас чекати на якійсь конкретній точці. Це б, зрозуміло, суттєво підвищувало вірогідність попасти під обстріли”, – розповідає пані Оксана. “28-го числа о 6 ранку група у складі трьох волонтерів, на чолі з головою Жіночої волонтерської сотні Світланою Корольовою, запакувала зібраний вантаж у легковий автомобіль і направилась на визначену “точку” на березі Десни, трохи вище від центрального міського пляжу”. 

Група розвантажила автомобіль на березі. Один з волонтерів – Андрій, пішов за попередньо захованим  човном. Коли вже підпливав до визначеного місця по ним почали прицільно бити мінометним вогнем з берега, який на той момент контролювали російські війська. Це тривало близько 40 хвилин. 

“Оскільки всі ми волонтеримо ще з 2014-го року, маємо певний досвід в таких небезпечних ситуаціях. Лана одразу зорієнтувалась, скомандувала падати на землю та відповзати від річки та вантажу подалі. Була надія, що просто хочуть відлякати, не дати переправитись. Однак попри те, що група рухалась, міняла позицію, мінометний вогонь не припинявся і слідував за ними”. 

Наслідком обстрілу для Світлани стала сильна контузія та легке поранення ноги. Напарник – Василь, отримав поранення середньо важкості та контузю. Однак найбільше дісталось саме Андрієві, який на момент початку обстрілу перебував у човні. Волонтер прийняв рішення відпливати від берега, а не намагатись швидко причалити. Розділившись група теоретично мала більше шансів, що принаймні комусь вдастся вціліти не отримавши поранень. Та сталось навпаки.

“Ми й досі, обговорюючи цю ситуацію, дискутуємо, був там десь поряд коригувальник чи можливо за нами спостерігали з дрона. У будь-якому випадку вогонь вели прицільно і дісталось всім”.

У підсумку через деякий час від початку обстрілу Василеві вдалось виплисти на мілину вище річкою, лишити човна і повернутись до основної групи. Коли його побачили то одразу помітили, що він ледве пересувається. Хлопець отримав черевне поранення та вже втратив багато крові. 

На щастя у Світлани при собі виявився телефон, адже всі інші речі, разом з машиною і гуманітарним вантажем лишились на березі. Тож вдалось відносно оперативно видзвонити інших волонтерів, які допомогли всій групі дістати до найближчої лікарні – в селище Куликівка. Там стабілізували “найтяжчого”  – Андрія, після чого доставили його до Ніжинської лікарні де він, після видалення частини кишківника, перебуває в реанімаційному відділенні. Лікарі називають його стан стабільно важким. Світлана та Василь лишились у Куликівській лікарні, де отримують необхідне лікування та відходять від наслідків контузії. 

Враховуючи ті пошкодження, які отримав автомобіль, який пізніше з берега вивезли українські військові, наслідки для всієї групи могли бути суттєво гіршими. 

“Хотілось би наголосити, сплутати наших волонтерів з військовими було неможливо. У нас нема камуфляжу, ми не носимо зброї, їхали на цивільній машині. Те що на березі в момент обстрілу перебували саме цивільні, а не військові було цілком очевидно. Це була цілеспрямована спроба вбити волонтерську групу та знищити вантаж, аби він не потрапив до Чернігова”, – підсумовує Оксана Тунік-Фриз.

Pavlo Lisnychenko

The shelling on the Desna: Russian mortars against Chernihiv volunteers

More than a month after the full-scale invasion by Russian troops, the State Border Guard Combined Army Group “Siversk” has returned to the state border of Ukraine in the Chernihiv Oblast. According to the Operational Command “North”, the Ukrainian troops are securing the state border at the Dniprovske, Hirsk, and Nedanchycy checkpoints.

Behind these seemingly optimistic reports are a month and a half of partial occupation of the Chernihiv Oblast, shelling of towns and villages, abduction and torture of civilians, food crisis, and the daily work of the AFU and volunteers, who despite all the risks and dangers, continued doing their job.

Volunteers shelled

Around midnight on March 28, the Russian military shelled a group of volunteers of the All-Ukrainian NGO “Volunteer’s Knight’s Cross”. Local media 0462.ua immediately published a brief report about the Russian army’s artillery shelling, which affected the volunteers near Chernihiv, referring to the Facebook post of the head of the organization Oksana Tunik-Fryz.

Our journalists contacted the volunteer and asked about the circumstances of the tragedy that almost killed three of her colleagues.

It turned out that since the first day of the occupation of Chernihiv the members of “Volunteer’s Knight’s Cross” and “Women’s Volunteer Hundred of Chernihiv Self-Defense” joined together to search the region for food, medicine, and equipment needed by the citizens. Since by the end of March, two of the bridges to Chernihiv had been blown up and one had been regularly shelled and could collapse at any moment, a group of people who were supposed to deliver a valuable cargo of life-saving medicines for hormone-dependent patients to the city decided to cross the Desna by boat.

“Before that, for two days, March 26 and 27, we managed to successfully use boats to transport the cargo. Of course, each time we crossed the river at a different location, so as not to give the enemy the opportunity to expect us at any particular place. This, of course, significantly increased the likelihood of being hit by shelling,” said Oksana. “On the 28th, at 6 a.m., a group of three volunteers, led by Svitlana Koroliova, chairman of the Women’s Volunteer Hundred, packed the collected cargo into a passenger car and headed for a specific “point” on the bank of the Desna River, just above the central city beach.”

The group unloaded the car on the shore. One of the volunteers, Andriy, went to get the pre-hidden boat. When he was getting close to their destination, they started receiving targeted mortar fire from the shore, which at that time was controlled by the Russian troops. It lasted for about 40 minutes.

“Since we have all been volunteering since 2014, we have some experience in such dangerous situations. Lana immediately focused, commanded to fall to the ground and crawl away from the river and cargo. There was hope that they just wanted to scare us away, not to let us cross. However, although the group was moving and changing positions, the mortar fire did not stop and followed them.”

The consequence of the shelling for Svitlana was a severe concussion and a minor leg injury. Her partner Vasyl was moderately wounded and shell-shocked. However, Andriy, who was in the boat when the shelling started, suffered the most. The volunteer decided to move away from the shore rather than try to land quickly. The divided group theoretically had a better chance that at least someone would manage to survive without being injured. But the opposite happened.

“We are still debating, when discussing this situation, whether there was a spotter there or maybe we were being watched from a drone. Either way, the fire was accurate and everyone got hit.”

In the end, sometime after the start of shelling, Vasyl managed to swim aground along the river, leave the boats, and return to the main group. When they saw him, they noticed he was barely able to walk. He was injured in the abdomen and had lost a lot of blood.

Fortunately, Svitlana had her phone with her, because all her other things, along with the car and the humanitarian cargo, were left on the shore. So they managed to relatively quickly call the other volunteers, who helped the entire group get to the nearest hospital in the village of Kulykivka. They stabilized Andriy, who had the worst wounds, and then transported him to the Nizhyn hospital, where, after removing a part of his intestines, he was put in the intensive care unit. Doctors described his condition as stable but serious. Svitlana and Vasyl remained in the Kulykivka hospital, where they are receiving necessary treatment and recovering from the consequences of the concussion.

Given the damage to the car, which was later recovered from the shore by the Ukrainian military, the consequences for the entire group could have been significantly worse.

“I would like to emphasize that it was impossible to mistake our volunteers for the military. We do not wear camouflage, we do not carry weapons, and we drove a civilian car. The fact that there were civilians and not military personnel on the beach at the time of the shelling was quite obvious. It was a deliberate attempt to kill the volunteer group and destroy the cargo, so it would not get to Chernihiv,” concluded Oksana Tunik-Fryz.