Важливо
Новини

“Народжені в сорочці”: історія львівських волонтерів, які потрапили під ракетний обстріл у Дніпрі

FacebookTwitterTelegram

Українські волонтери, на плечі яких ще з 2014-го лягла місія по забезпеченню військових усім необхідним, з моменту широкомасштабного вторгнення росіян працюють на межі своїх можливостей. Вони збирають десятки мільйонів гривень, безперервно ганяють такі потрібні на фронті пікапи і позашляховики, відшуковують дефіцитні коптери, тепловізори і засоби захисту. А ще постійно ризикують своїми життями, роблячи сотні виїздів в гарячі точки. 

Одними з таких є група волонтерів зі Львова. Втім, 15 липня смертельна небезпека чатувала на них не в зоні бойових дій, а прямо посеред вулиці у відносно спокійному (в нинішньому розумінні цього слова) Дніпрі.

В той момент я подумав: “Боже, як я хочу жити”

Юрію Брянчику нині 27 років, вісім з яких тісно пов’язані з війною. Брянчик був добровольцем і воював до 2017-го, коли протитанкова ракета влучила по позиції, де в той момент був хлопець. Юрій отримав контузію, але на фронт все одно повернувся – вже в якості волонтера. Разом з львівськими однодумцями Брянчик забезпечує бійців усім необхідним.

Ввечері 15 липня волонтери, передавши одне авто для військових, прямували до наступного пункту призначення. В цей момент росіяни почали ракетний обстріл Дніпра. Одна з ракет влучила прямісінько в дорогу, по ній в той момент і їхали львів’яни. 

Юрій був за кермом компактної вантажівки (вона на фото), колишній власник якої раніше займався перевезенням меблів, а після 24 лютого віддав автомобіль для військових потреб. 

“Перед самим ударом був спалах – наша ППО збила першу ракету, яку я встиг побачити. Був спалах і посипалися осколки донизу. Я в той момент подумав: “Боже, я так хочу жити, як ніколи”. Я вже зрозумів, що це йдуть ракетні удари, ведеться обстріл. І в той момент прилітає мені ракета в буду (причеп вантажної машини – ред.), мене підкидає, зривається подушка безпеки, б’є мені в груди. Я не зрозумів, що відбулося. Я побачив перед собою спалах і подумав, що мене ангел обійняв. Я кажу “Боже, мене так сильно ангел обійняв, що я дихнути не можу”. Напевно, завдяки тому, що він мене обійняв, я вижив”, – пригадує Юрій Брянчик

Часу на роздуми було обмаль – автомобіль опинився у двометровій вирві, навколо все горіло.

“Я зрозумів, що моя дверка зажата і я не можу вийти зі своєї сторони. Через лобове скло вийти не міг, бо вогонь бив по ньому. Воно ще теж мене захищало, бо вціліло. Я зрозумів, що мені треба вибиратися через пасажирське сидіння. Та дверка також була зажата, вона була закрита… Вибив бокове скло і вибрався в ту яму. Побачив, що починає вода кипіти і я зрозумів, що в мене доля секунди, щоб вибратися з цієї ями. Вибрався, навкруги роззирався, ухилявся від осколків, які падали. Падали залізо, цегла, скло” – продовжує розповідь Юрій.

Шматки скла волонтеру травмували руку. Юрій також отримав контузію, забій грудної клітини і ребер – йому досі складно дихати. “Я везунчик. Брати жартують, що я переплюнув Олексу Довбуша: “Його кулі не брали, а тебе вже ракети не беруть” – каже волонтер.

“Була просто одна секунда – і все”

В одній колоні з Юрієм їхало ще чотири авто і шестеро людей. Три автомобілі призначалися для військових і дивом вціліли. Четвертий – легковик волонтера Євгена Солтиса – згорів вщент. 

Чоловік використовував машину для потреб сім’ї та роботи. Нею ж Євген возив запчастини для автівок ЗСУ, які сам і ремонтував. Солтис каже – машина була зручною для фронтових поїздок через економічність і надійність.

“Знаєте, оцей весь вогонь і дзвін у вухах, це була просто одна секунда – і все. Я зрозумів, що треба гальмувати моментально. Я гальмую, машина не гальмує. Я хочу вийти з автомобіля, а вийти не можу, оскільки його несе дуже сильно… Вогонь тим часом нас огорнув, в один момент. Пішов аж на лобове скло і так сильно палив, як ніби паяльною лампою… Все горіло”, – розповідає Євген Солтис

Поруч з Євгеном в авто був Сергій Дзядик

“Наша машина була першою. Це фактично позаду нас, за 5-7 метрів вдарило, але нас віднесло вогневою хвилею ще метрів на 20… Мене хвилею дало вперед, пасок натягнувся. Тоді я сообразив, дав назад, пасок попустило, і з третього разу я відстібнувся. І це вийшло на 2 секунди швидше за Євгена. Вуха, шия обгоріла, але не настільки як в нього” – додає Сергій.

Вибравшись з полум’я, чоловіки кинулися шукати одне одного. Зараз кажуть, що найбільшим щастям було побачити, що всі живі. 

“Це як спільний День народження… Вогонь пішов на нас, а осколки пішли на хати і водія маршрутки, який, як виявилося потім, загинув. Слава Богу, що наші хлопці лягли і перечекали”, – каже Дзядик.

З початку повномасштабного вторгнення це була вже 18-та поїздка львівських волонтерів на фронт, і аж 69-та з 2014 року. Вони кажуть, що на цьому не зупиняться і возитимуть все необхідне для військових – аж до перемоги. Ви, до слова, також можете долучитися до збору коштів на купівлю авто, якими хлопці їздитимуть на фронт та возитимуть амуніцію і смаколики для захисників.

Офіційна інформація

За словами очільника Дніпропетровської військової адміністрації Валентина Резніченка, ввечері 15 липня по Дніпру росіяни випустили шість ракет. Чотири з них було збито силами ППО, ще дві ракети влучили по промисловому підприємству і прилеглій вулиці.

За даними повітряного командування “Схід”, ракети Х-101 були випущені з літаків стратегічної авіації ТУ-95 МС з північної частини Каспійського моря. 

В головному управлінні ДСНС у Дніпропетровській області повідомили, що внаслідок атаки окупантів у житлових будинках, що розташовані поряд, вибило вікна та двері. Пошкоджено 10 авто, ще дві – згоріли (йдеться якраз про машини львівських волонтерів). 15 осіб отримали середні та легкі ушкодження, троє людей загинули. Серед загиблих і водій маршрутки, про якого згадували волонтери. Чоловік, закінчивши робочий день, якраз їхав в автопарк. 

Мар’яна Сич

Цей матеріал було розроблено Bihus.Info в рамках програми «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Європейського Союзу та МЗС Королівства Норвегії. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Bihus.Info i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війни та миру.

7-річний Руслан грається на розтрощеному російською ракетою подвір’ї, поки мама спілкується з журналістами. Час від часу хлопчик, знайшовши якийсь вцілілий документ чи предмет побуту, приносить його жінці. Для дитини події навколо видаються грою, попри те, що локація менше за все скидається на дитячий майданчик.

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      «Пекло у раю»: Як окупанти знищували Кінбурнську косу, вбиваючи природу і тероризуючи місцевих

      Одне з найулюбленіших місць українських тревел-блогерів, фанатів «дикого відпочинку» і бердвотчерів зараз більше схоже на локацію для зйомок постапокаліптичного фільму, ніж на туристичну принаду. Кінбурнська коса або ж “українські Мальдіви”, як називали це місце раніше, з самого початку російського вторгнення стала для окупантів плацдармом для артилерійських атак півдня Миколаївщини. 

      Новини

      “Місто під час окупації повернулося у середньовіччя”: історія працівниці онкодиспансеру, яка п’ять місяців прожила у захопленому Херсоні

      Черги за продуктами та готівкою, “віджим” бізнесу, схиляння до “співпраці” і постійний пошук проукраїнсько налаштованих громадян. Все це — “атрибути” восьми місяців окупації Херсону — першого і єдиного з 24 лютого обласного центру, який вдалося захопити росіянам. Олені Грушці, працівниці місцевого онкодиспансеру, вдалося протриматися в окупованому місті майже п’ять місяців. Нині жінка мешкає в Одесі, каже, що “клімат тут схожий на херсонський, та й близько до дому”, і чекає на можливість повернутися у вже звільнене Збройними силами, але ще дуже вразливе місто.

      Новини

      Оточення керівника ОП проігнорувало запитання про те, як потрапило в наглядову раду “Укрнафти”

      Після примусового відчуження акцій п’яти підприємств в управління Міноборони, в наглядовій раді щонайменше одного з них — ПАТ “Укрнафта” — з’явились представники команди керівника ОП Андрія Єрмака. Редакція Bihus.Info запитала їх, як відбулися ці призначення.