“Народжені в сорочці”: історія львівських волонтерів, які потрапили під ракетний обстріл у Дніпрі

Українські волонтери, на плечі яких ще з 2014-го лягла місія по забезпеченню військових усім необхідним, з моменту широкомасштабного вторгнення росіян працюють на межі своїх можливостей. Вони збирають десятки мільйонів гривень, безперервно ганяють такі потрібні на фронті пікапи і позашляховики, відшуковують дефіцитні коптери, тепловізори і засоби захисту. А ще постійно ризикують своїми життями, роблячи сотні виїздів в гарячі точки. 

Одними з таких є група волонтерів зі Львова. Втім, 15 липня смертельна небезпека чатувала на них не в зоні бойових дій, а прямо посеред вулиці у відносно спокійному (в нинішньому розумінні цього слова) Дніпрі.

В той момент я подумав: “Боже, як я хочу жити”

Юрію Брянчику нині 27 років, вісім з яких тісно пов’язані з війною. Брянчик був добровольцем і воював до 2017-го, коли протитанкова ракета влучила по позиції, де в той момент був хлопець. Юрій отримав контузію, але на фронт все одно повернувся – вже в якості волонтера. Разом з львівськими однодумцями Брянчик забезпечує бійців усім необхідним.

Ввечері 15 липня волонтери, передавши одне авто для військових, прямували до наступного пункту призначення. В цей момент росіяни почали ракетний обстріл Дніпра. Одна з ракет влучила прямісінько в дорогу, по ній в той момент і їхали львів’яни. 

Юрій був за кермом компактної вантажівки (вона на фото), колишній власник якої раніше займався перевезенням меблів, а після 24 лютого віддав автомобіль для військових потреб. 

“Перед самим ударом був спалах – наша ППО збила першу ракету, яку я встиг побачити. Був спалах і посипалися осколки донизу. Я в той момент подумав: “Боже, я так хочу жити, як ніколи”. Я вже зрозумів, що це йдуть ракетні удари, ведеться обстріл. І в той момент прилітає мені ракета в буду (причеп вантажної машини – ред.), мене підкидає, зривається подушка безпеки, б’є мені в груди. Я не зрозумів, що відбулося. Я побачив перед собою спалах і подумав, що мене ангел обійняв. Я кажу “Боже, мене так сильно ангел обійняв, що я дихнути не можу”. Напевно, завдяки тому, що він мене обійняв, я вижив”, – пригадує Юрій Брянчик. 

Часу на роздуми було обмаль – автомобіль опинився у двометровій вирві, навколо все горіло.

“Я зрозумів, що моя дверка зажата і я не можу вийти зі своєї сторони. Через лобове скло вийти не міг, бо вогонь бив по ньому. Воно ще теж мене захищало, бо вціліло. Я зрозумів, що мені треба вибиратися через пасажирське сидіння. Та дверка також була зажата, вона була закрита… Вибив бокове скло і вибрався в ту яму. Побачив, що починає вода кипіти і я зрозумів, що в мене доля секунди, щоб вибратися з цієї ями. Вибрався, навкруги роззирався, ухилявся від осколків, які падали. Падали залізо, цегла, скло” – продовжує розповідь Юрій.

Шматки скла волонтеру травмували руку. Юрій також отримав контузію, забій грудної клітини і ребер – йому досі складно дихати. “Я везунчик. Брати жартують, що я переплюнув Олексу Довбуша: “Його кулі не брали, а тебе вже ракети не беруть” – каже волонтер.

“Була просто одна секунда – і все”

В одній колоні з Юрієм їхало ще чотири авто і шестеро людей. Три автомобілі призначалися для військових і дивом вціліли. Четвертий – легковик волонтера Євгена Солтиса – згорів вщент. 

Чоловік використовував машину для потреб сім’ї та роботи. Нею ж Євген возив запчастини для автівок ЗСУ, які сам і ремонтував. Солтис каже – машина була зручною для фронтових поїздок через економічність і надійність.

“Знаєте, оцей весь вогонь і дзвін у вухах, це була просто одна секунда – і все. Я зрозумів, що треба гальмувати моментально. Я гальмую, машина не гальмує. Я хочу вийти з автомобіля, а вийти не можу, оскільки його несе дуже сильно… Вогонь тим часом нас огорнув, в один момент. Пішов аж на лобове скло і так сильно палив, як ніби паяльною лампою… Все горіло”, – розповідає Євген Солтис. 

Поруч з Євгеном в авто був Сергій Дзядик. 

“Наша машина була першою. Це фактично позаду нас, за 5-7 метрів вдарило, але нас віднесло вогневою хвилею ще метрів на 20… Мене хвилею дало вперед, пасок натягнувся. Тоді я сообразив, дав назад, пасок попустило, і з третього разу я відстібнувся. І це вийшло на 2 секунди швидше за Євгена. Вуха, шия обгоріла, але не настільки як в нього” – додає Сергій.

Вибравшись з полум’я, чоловіки кинулися шукати одне одного. Зараз кажуть, що найбільшим щастям було побачити, що всі живі. 

“Це як спільний День народження… Вогонь пішов на нас, а осколки пішли на хати і водія маршрутки, який, як виявилося потім, загинув. Слава Богу, що наші хлопці лягли і перечекали”, – каже Дзядик.

З початку повномасштабного вторгнення це була вже 18-та поїздка львівських волонтерів на фронт, і аж 69-та з 2014 року. Вони кажуть, що на цьому не зупиняться і возитимуть все необхідне для військових – аж до перемоги. Ви, до слова, також можете долучитися до збору коштів на купівлю авто, якими хлопці їздитимуть на фронт та возитимуть амуніцію і смаколики для захисників.

Офіційна інформація

За словами очільника Дніпропетровської військової адміністрації Валентина Резніченка, ввечері 15 липня по Дніпру росіяни випустили шість ракет. Чотири з них було збито силами ППО, ще дві ракети влучили по промисловому підприємству і прилеглій вулиці.

За даними повітряного командування “Схід”, ракети Х-101 були випущені з літаків стратегічної авіації ТУ-95 МС з північної частини Каспійського моря. 

В головному управлінні ДСНС у Дніпропетровській області повідомили, що внаслідок атаки окупантів у житлових будинках, що розташовані поряд, вибило вікна та двері. Пошкоджено 10 авто, ще дві – згоріли (йдеться якраз про машини львівських волонтерів). 15 осіб отримали середні та легкі ушкодження, троє людей загинули. Серед загиблих і водій маршрутки, про якого згадували волонтери. Чоловік, закінчивши робочий день, якраз їхав в автопарк. 

Мар’яна Сич

Цей матеріал було розроблено Bihus.Info в рамках програми «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Європейського Союзу та МЗС Королівства Норвегії. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Bihus.Info i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війни та миру.