Важливо
Новини

“Ми й досі толком не знаємо скільки наших загинуло”: росіяни бомбили села на Чернігівщині з літаків та обстрілювали з танків

FacebookTwitterTelegram

Чернігівщина з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ відчула на собі жах війни. Села, яким не пощастило знаходитись поблизу кордону чи обабіч головних доріг, що ведуть до обласного центру, першими потрапили під обстріли та бомбардування. А пізніше і під окупацію.

Дібровне, Черниш, Березанка, Новоселівка та безліч інших населених пунктів, розташованих по лінії слідування військ агресора, починаючи з лютого без розбору бомбила російська авіація. По будинкам місцевих мешканців стріляли проїжджаючі селами танки. 

Таким мешканка села Черниш Альона Кірієнко побачила свій дім, після того як повернулася додому

На момент російського вторгнення Альона була за кордоном і не бачила авіанальоту 26-го лютого. Однак його наслідки оцінила вже по поверненню. В будинок, що колись був домом для її родини, потрапив снаряд. Його рознесло вщент: “Сусіди розповідали, що намагались якось вберегти залишки будинку, але марно. Пряме попадання. Тепер тут згарище”.

Подібний до Альониного дому вигляд наразі має половина будинків у селі Новоселівка, що у передмісті Чернігова. Спочатку село бомбила авіація, а далі головною вулицею проїхались танки. Пробиваюсь до Чернігова росіяни хаотично гатили по хатам з усього, що мали. Як наслідок у селі цілими лишилось не більше 20% будинків. 

Місцевий мешканець Володимир, якому вдалось виїхати до Чернігова в перші тижні війни, розповідає: з літаків агресора чи не щоденно скидалися бомби на житловий масив. Чоловік не хоче називати прізвища, каже, що війна зрівняла і зріднила всіх українців. Незалежно від того, яке в тебе прізвище, де працюєш чи скільки заробляєш – ти свій, якщо підтримуєш Україну.

“Ми хоча й розташувались кілометрів за десять від міста (Чернігова – від ред.), але вже досить давно вважаємось частиною обласного центру. Ото мабуть вони і прострілювали територію, бо думали, що у нас може там якась оборонна лінія чи ще щось. У будь-якому випадку постраждали звичайні люди. Хати поруйнувало, поранених кожного дня доводилось вивозити. Кого осколками покромсає, кого привалить. Загиблих під завалами лишилось… А ми що зробити могли? Цивільні проти літаків”, – констатує Володимир.

Чи не найбільше постраждала вулиця Лісова, каже ще один місцевий мешканець Юрій. Колись привабливу зелену вулицю з двох десятків будинків авіаційні бомби перетворили на суміш цегли, землі та дерев: “Будівлі просто розлітались від прямих попадань. Ударною хвилею зносило дахи навіть на сусідній вулиці”.

Сам Юрій на початку війни відправив родину подалі від кордону, сам же лишився та, як зізнається, пережив найстрашніші тижні свого життя. “Здавалось би до цього неможливо звикнути – свист снарядів, вибухи, бахкання танків, кулемети. Все це не лякає та змушує шукати сховок, зібравши навколо себе тих, кого ти знаєш і хто хоч якось прив’язує тебе до реальності. Але ми насправді звикли за цей час, і тепер, коли росіян вдалось вибити, на вуха давить тиша. Але ми відбудуємось, не маємо інших варіантів”.

Саме пройшовши через Новоселівку окупаційні війська планували зайти в Чернігів. Однак знищивши цивільну інфраструктуру, зрівнявши з землею цілі вулиці – не виявили жодного військового об’єкта, окопались, і раз по раз наступали на обласний центр.

“Ми й досі толком не знаємо скільки наших загинуло. Хтось тут жив не постійно і виїхав одразу, інші підірвались на мінах, когось росіяни розстріляли поки стояли у нас. По первах ті взагалі стріляли у все, що було в полі зору. Вийшов на вулицю – чуєш постріли в твій бік, десь загримів чимось у дворі – знов постріли, тож краще було залишатись максимально непомітним і тихим”, – згадує Юрій початок березня.

Після деокупації в село повертаються мешканці. Люди поступово розбирають завали, шукають речі та оцінюють чи реально відбудувати зруйноване. На кінець травня в селах і досі залишається проблема з комунікаціями. Проте для людей головне – аби ховатись від авіації більше не довелося.

ПАВЛО ЛІСНИЧЕНКО

Цей матеріал було розроблено Bihus.Info в рамках програми «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Європейського Союзу та МЗС Королівства Норвегії. Зміст статті\відео є винятковою відповідальністю Bihus.Info i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війни та миру.

“Ми вибрались із пекла!” – так кажуть українці, яким вдалось виїхати з Високопілля на Херсонщині. Два місяці вони жили в постійному страху за своє життя та за життя своїх близьких.

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      «Пекло у раю»: Як окупанти знищували Кінбурнську косу, вбиваючи природу і тероризуючи місцевих

      Одне з найулюбленіших місць українських тревел-блогерів, фанатів «дикого відпочинку» і бердвотчерів зараз більше схоже на локацію для зйомок постапокаліптичного фільму, ніж на туристичну принаду. Кінбурнська коса або ж “українські Мальдіви”, як називали це місце раніше, з самого початку російського вторгнення стала для окупантів плацдармом для артилерійських атак півдня Миколаївщини. 

      Новини

      “Місто під час окупації повернулося у середньовіччя”: історія працівниці онкодиспансеру, яка п’ять місяців прожила у захопленому Херсоні

      Черги за продуктами та готівкою, “віджим” бізнесу, схиляння до “співпраці” і постійний пошук проукраїнсько налаштованих громадян. Все це — “атрибути” восьми місяців окупації Херсону — першого і єдиного з 24 лютого обласного центру, який вдалося захопити росіянам. Олені Грушці, працівниці місцевого онкодиспансеру, вдалося протриматися в окупованому місті майже п’ять місяців. Нині жінка мешкає в Одесі, каже, що “клімат тут схожий на херсонський, та й близько до дому”, і чекає на можливість повернутися у вже звільнене Збройними силами, але ще дуже вразливе місто.

      Новини

      Оточення керівника ОП проігнорувало запитання про те, як потрапило в наглядову раду “Укрнафти”

      Після примусового відчуження акцій п’яти підприємств в управління Міноборони, в наглядовій раді щонайменше одного з них — ПАТ “Укрнафта” — з’явились представники команди керівника ОП Андрія Єрмака. Редакція Bihus.Info запитала їх, як відбулися ці призначення.