Спецтема:

"Крайніми ми залишимося, сука, 100%", - митник не зняв мікрофон

"Крайніми ми залишимося, сука, 100%", - митник не зняв мікрофон

АЛІСА

ЮРЧЕНКО

Всі тексти автора

Незручні питання

Ця розмова розпочалася перед входом в режимну зону митного терміналу. Просто посеред запису інтерв’ю очільник митного посту почав тікати до «чорного входу», забувши зняти з себе мікрофон. Захоплений ідеєю рятівної втечі від незручних питань, він не почув нагадувань про апаратуру. Тож ми почули, про що він говорить після цих питань.

На очолюваному ним митному посту місяць маринували експортерів за вказівкою іншого органу. Митниця не раз перевірила все, що могла перевірити.  І не мала претензій до вантажу. Але керівник посту отримав письмову вказівку від СБУ: не випускати. І виконував її. Не надто обтяжуючи себе філософськими роздумами про законність, обґрунтованість та наслідки цих дій. Вантаж гнив у фурах. Водії в них жили. Контракти зривалися. Покупець чекав зі своєю валютою. Митниці це не заважало.

Страх – запорука міцного союзу. У нашому випадку – СБУ та митниці. На багатьох чиновників назва спецслужби має сакральний вплив. Це серйозна організація, якій не відмовляють. Навіть розуміючи, що тебе використовують. «Крайніми ми залишимося, с****. 100%. Ми вже крайні. Неприємно, знаєте, неприємно дуже».

 

Після втечі з інтерв’ю керівник митного посту телефоном емоційно жалівся на СБУ заступнику начальника митниці, якій підпорядкований.

Вказівки давали справді впливові люди. Блокуванням легального експорту волоського горіху в СБУ займалися два посадовці. Товариш Ігоря Кононенка Павло Демчина та його заступник Сергій Коваленко. Очільники главку «К» СБУ. Наші співрозмовники в спецслужбі у зв’язку з проблемами, що виникли в більшості горішників, поруч з прізвищами Демчини та Коваленка називали ще два: Кононенка та його колеги по БПП Олександра Грановського.

Зрештою, коли ми відвідали з камерою і СБУ, претензії спецслужби до горішників в різних регіонах країни якось розсмокталися. «Самі собою». Забагато незручних питань.

Розмова з митником:

- У цих листах СБУ вказано, що порушена кримінальна справа. І я не можу розголошувати весь текст, який там вказано, але, згідно цих листів, ми не маємо права випустити вантаж у вільний обіг. Тобто в переміщення через митний кордон України. Уся інформація, яка стосується цього вантажу,  вона перебуває у ініціаторів– Служби безпеки України. Вони нам не розголошують і ми також не маємо права згідно зі ст. 11 Митного Кодексу розголошувати цю інформацію. Я вам коротко сказав.

- А на якій підставі ви реагуєте на листи СБУ? Я вам зараз зачитаю Митний Кодекс, стаття 2 говорить, що ви маєте керуватися виключно законодавчими актами України і нормативно-правовими актами.

- Я вибачаюся. Мені потрібно працювати. Я вам дав коротке інтерв’ю.  Все. Мені нема чого більше додати.

- Копію листа ви можете нам надати?

- Копію листа я надати не можу – ст. 11 Митного Кодексу.

- Ви робили митний переогляд. От у нас є результати…

- Вибачте, вибачте. Треба працювати.

- У нас є результати митного переогляду. Там все окей. 

- Все, вибачайте.

- Та куди ж ви так ховаєтеся?

- Мікрофон віддайте!

- Ви нашу петлю вкрали! Віддайте наше майно! Оператор мені підказує, що зараз чутно, як начальник митного посту з нашим звуком кудись дуже швидко біжить. І чутно важке дихання.

[Дзвінок №1]

- Альо.

- Піди візьми там мої ключі від машини, барсетку. Я тут, на першому поверсі. З чорного входу. Ключі від машини і барсетку. Принеси мені.  І взагалі давай сюди.

[Дзвінок №2]

- Давайте, може, в СБУ з’їздимо. Нехай вони там вилучають, що хочуть роблять.

- Виконавець там Майстре..Ма..Ма..Майстерук. У мене є його телефон, я кілька разів дзвонив. Ну, трубку не беруть. І начебто я знайшов мобільний його. Він мобільний же не дає, зрозуміли? Я уже давно хотів поговорити з ним…

- [Не розбірлива відповідь].

- Та ну да, ну, крайніми ми залишимося, с****, 100%.

- Ми вже крайні.

- Уже крайні. Неприємно, знаєте, неприємно дуже.

- Я знаю.

- Коротше, я зараз їду до вас. Я звідси потихеньку… Тобто вони там.

- Ти почекай, можливо, вони поїдуть.

- Та ну, я більше не буду ніяких інтерв’ю давати. Не змушуйте мене.

- У тебе машина з донецькими номерами. [Не розбірливо]

- Так а тут два виходи, зрозуміли?

- А, два?

- Так. Донецькі… Маріуполь – місто герой!