Кому світить "Маяк"? Дорогі міномети та попиляні площі українських зброярів

Державний завод "Маяк", розробник дорогих мінометів, за останні роки втратив купу нерухомості на користь родини свого директора, йдеться у розслідуванні Мар"яни Мотрунич
Кому світить "Маяк"? Дорогі міномети та попиляні площі українських зброярів

МАР'ЯНА

МОТРУНИЧ

Всі тексти автора

Державний завод "Маяк", розробник дорогих мінометів, за останні роки втратив купу нерухомості на користь родини свого директора, йдеться у розслідуванні Мар"яни Мотрунич для програми "Наші гроші з Денисом Бігусом".

Міністерство оборони замовило 280 мінометів "Молот" по 480 тис.грн за штуку у київського заводу "Маяк". Міномет М 120-15 "Молот" є переробкою радянського міномету 2Б11 "Сані". На презентації міномета представникам ОБСЄ, представник Міноборони зазначив, що візуальні відмінності між новою та старою технікою майже відсутні. Тактико-технічні характеристики теж не відрізняються.

Українська версія, вартістю у новий автомобіль, мала бути виготовлена із сучасних сплавів та оснащуватися іноземним прицілом MUM 706 M. Приціл із системою підсвічування мав стати однією із найдорожчих деталей, згадки про нього потрапили у всі новини. Виявилося, екземплярів з такими прицілами - два міномети. Решта - укомплектовані старими прицілами 40-х років – МПМ-44М, які Міноборони передало заводу «Маяк» безкоштовно. Міністерство також надало стволи, казенники та опорні плити до мінометів.

Відмінністю мав стати і метал. Розробники запевняють, "Молот" виготовлений з сучасних сплавів. Головний інженер заводу "Маяк" Валерій Синіцин зазначив, що використовувався метод карбонітрації, щоб запобігти корозії, однак зміни у складі металу Укроборонпром відмовився розкривати, пославшись на гриф ДСК. За словами Синіцина, завод виготовив до міномету частину деталей: "запобіжник від подвійного заряджання, ударно-спусковий механізм, двоногі, обойми, збір лафета двоногого і стійка прицілу".

Тим часом "Маяк" з кожним роком втрачає свої площі. Незмінним гендиректором заводу є Олександр Перегудов. Нині на його родичку Марію Перегудову оформлена нерухомість, яка донедавна належала "Маяку".

Завод отримав понад 2 гектари землі у рекреаційній зоні Пуща-Водиця у Києві. Раніше там знаходилася база відпочинку заводу, та з 2015 року більша частина колишньої заводської бази належить фірмі ТОВ «Авто Дім-Інвест», записаній на Марію Перегудову. Нині на території - приватний готельний комплекс «Пуща лісна».

"Авто Дім-інвест" прописана у одній з будівель заводу, придбаній на біржі 2007 року. Фактичне місце розташування фірми Марії Перегудової - інший корпус заводу Перегудова: 2013-го фірма докупила 4 тисячі квадратів заводу.

Ще 3000 кв.м. заводської їдальні отримала інша фірма Перегудової "Маяк Інвест". Укроборонпром стверджує, що їдальню реалізував Фонд держмайна, та судові справи дозволяють подивитися на цю реалізацію трохи ширше. На початку 2000-х років ФДМу не заперечив, щоб завод Маяк створив спільно із низкою фізосіб підприємство "Маяк-Інвест" і вніс туди нерухомість як свою частку статутного капіталу. Потім із засновників зник і завод, і фізособи. Натомість з’явилася Перегудова.

Засновники ще однієї призаводської фірми - "Управляюча Компанія Маяк-Центр" - Марія Перегудова та син першого заступника Перегудова Андрій Краснік. Ця фірма розпоряджається колишнім оздоровчим центром заводу у Євпаторії.