Касація скасувала рішення судів, які змушували журналістів спростовувати розслідування про Семочка

14 грудня 2022 року Верховний суд (Касаційний цивільний суд) скасував усі рішення попередніх інстанцій по справі “Семочко проти журналістів”, якими телевізійне розслідування про Сергія Семочка було визнане недостовірним та підлягало спростуванню, і скерував справу на повторний розгляд в першу інстанцію, тобто “з нуля”.

Нагадаємо, у 2018 році в ефірі програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» вийшло розслідування про Сергія Семочка, на той час замголови Служби зовнішньої розвідки. Журналісти знайшли обґрунтовані підстави вважати, що у численних родичів розвідника – його дружини, пасинка, падчерки і зятя та ін. – є російські паспорти, видані на території анексованого Криму, а також низка елітних об’єктів нерухомості в Козині під Києвом, ринкова вартість яких не вкладалася в офіційні доходи. Також у сюжеті йшлося про тиск СБУ на фармбізнес та втручання економічної контррозвідки СБУ, якою до розвідки керував Семочко, у держзакупівлі діалізних препаратів, що за словами постачальників ліків призвело до зупинки поставок і смерті близько 200 пацієнтів.

Семочко подав на журналістів до суду і в 2020 році Голосіївський суд (перша інстанція) частково задовольнив його вимоги: окремі фрази з сюжету були визнані недостовірною інформацією і журналістів зобов’язали опублікувати спростування. При цьому цікаво, що суд зобов’язав спростувати інформацію про російське громадянство і численне майно родичів ексрозвідника не тому, що вона не була доведена, а лише тому, що Семочко заявив, що не вважає своїх родичів – родичами. 

Більше того, суддя, всупереч закону і здоровому глузду, зобов’язав журналістів спростувати: чужі слова (цитати третіх осіб); художні прийоми (метафори та алегорії); фрази, в яких Семочко взагалі не згадується; а також оціночні судження, які по-перше ґрунтуються на офіційних документах, публікаціях інших ЗМІ, показах свідків, а по-друге, згідно з законом, спростовані бути в принципі не можуть. 

Насамкінець, суд зобов’язав автора розслідування опублікувати спростування абсолютно не передбаченим законом шляхом – зачитати в ефірі сторонній текст, вигаданий позивачем. А щоб змусити зробити це пошвидше – суддя видав виконавчі листи, які дозволили арештувати рахунки журналістів і телеканалу ще навіть до того, як вони ознайомилися з текстом судового рішення, яким їх щось зобов’язують зробити.

Неможливо також не згадати, що Голосіївський суд примудрився засудити окрім журналістів ще й абсолютно сторонню і не причетну до цієї історії людину.  Граючись із розподілом справ у суді, Семочко та його адвокати подали кілька позовів, а щоб вони відрізнялися – вписали у позов ще одну людину: це мала бути журналістка, яка написала новину з розслідування для іншого видання, однак замість неї в позов вписали її тезку, київську ріелторку. Справу слухали цілий рік, в ній змінювалися судді, однак жоден з них не помітив, що судить не ту людину. Дівчина дізналася, що її засудили, вже після того, як їй – разом з журналістами і телеканалом – арештували рахунки. Жодного покарання за це суддя першої інстанції так і не отримав.

Журналісти подали апеляцію, однак у 2021 році Київський апеляційний суд також став на бік Семочка і лишив абсурдне рішення в силі.

Однак Верховний суд повністю скасував ці два рішення. Касація постановила: судді попередніх інстанцій елементарно не розмежували твердження про факти та оціночні судження і були неправі, змушуючи журналістів спростовувати чужі цитати. 

Окремо Верховний суд звернув увагу на те, що спосіб спростування, до якого змусили відповідачів, не відповідає закону. Окрім того, що подібне в принципі не передбачено, написаний позивачем текст “спростування” ще й містив висловлювання, яких навіть не було у сюжеті. Тобто, спростувати ексрозвідник вимагав одне, а зачитати в ефірі журналістів змусили інше.

Відтак рішення Голосіївського суду та Київського апеляційного суду скасовані, а справа скерована не новий розгляд до першої інстанції.

Юридичний супровід справи здійснювали адвокат Bihus.Info Марія Музичка адвокати “Платформи прав людини”, Євген Воробйов  та  Олександр Бурмагін, також адвокат Юрій Ничка