Блоги

Інтерв’ю Дениса Бігуса для журналу “Фокус”

bihusjpg1.jpg
FacebookTwitterTelegram

– Чому в українській журналістиці бракує розслідувань про… українські медіа? […]

– Чому в українській журналістиці бракує розслідувань про… українські медіа? Ситуація зізвільненням Коломойського довела, що центральні канали і досі передають один одному «привіти». А в глядачів в голові каша. Чи припустима інформаційна війна в умовах війни реальної?

– А что расследовать в украинских телеканалах? Несомненно, у нас большая проблема с прозрачностью структуры собственности у ТВ, и уж тем более – с прозрачностью финансирования. Но не смотря на это, мне кажется нет крупных каналов – владелец которых был бы не известен. Из каналов поменьше загадкой остается только владелец или владельцы 112. Ну и вопрос финансирования Эспрессо, поскольку его формальный владелец, судя по декларации, не располагает средствами для содержания телеканала. Проблемы в том, что центральные каналы дают разный взгляд на события – на самом деле нет. Проблема в том, что ради подтверждения такой позиции – искажаются факты. Это раз. И два – медиа отстаивают позицию владельца. Но при этом декларируют объективность. Если в редакционном уставе записано «мы поддерживаем Коломойского», зритель об этом знает и ради Коломойского черное не называют белым, то всё ок. Большая проблема в том, что украинские медиа поддерживают не идеи, а личностей. У нас нет дискуссии идей, нет борьбы идей, нет борьбы мнений в глобальном плане. Есть борьба мнений Бени с мнениями Левы. А ведь их мнения весьма ситуационны. Но вообще, ситуация, когда все говорят одно – хуже.

– Якось Денис Бігус в одному з інтерв’ю сказав, що журналістські розслідування не несуть практичного результату. Мовляв, ти пишеш та знімаєш про зловживання владою, а чиновники і надалі на робочих місцях. Чому ж тоді влада не реагує на медіа? Як це змінити?

– Всё не настолько плохо, как раньше. Сейчас реакция периодически есть. Как правило, по тем темам, реакция на которые не требует масштабных изменений. Отменить тендер, провести служебную проверку или досудебное следствие по нынешним временам довольно частое явление. Но в целом,конечно, результативность всё еще довольно посредственная. Но она не может быть иной в стране с разложившейся на плесень и липовый мед судебной системой. Ну и правоохранительной структурой тоже. Задача журналиста – найти факты и внятно их изложить. Дальше должны работать совсем другие структуры. Но они не работают. Потому что украинское общество – толерантно к коррупции. 

Толерантно к вранью в декларациях чиновников. Толерантно к несправедливому суду. Толерантно, инфантильно и лениво. Практически о любой проблеме, как бы громко она не звучала, забывают в течении пары недель. И фигуранты журналистских расследований в общем-то прекрасно об этом знают. В Киеве буквально пара общественных организаций, которые системно занимаются юридической поддержкой расследований. То есть после расследвоания они пишут заявления, пинают прокуратуру и вообще системно занимаются решением проблемы. А их должны быть десятки. На медиа должно реагировать общество, а не власть. И реагировать не «мы и так знаем, что там все воруют», а «давайте соберемся, погвоорим и следующий год будем писать заявления, разбираться в проблеме и требовать ее решения, анализируя ответы власти и не позволяя ей вешать нам лапшу на уши».

– Журналістські розслідування — традиційно вияв якісної журналістики. І кожен з каналів хоче мати найбільш резонансні  матеріали. Утім, якість сюжету прямо пропорційна часу на його виконання. А канали, як правило, підганяють журналістів через дедлайн. Як знайти компроміс?

– Ну, например, можно взять расследование телеканала поменьше, переснять и выдать за свое. А вообще, для жанра расследований единственно правильным ответом является – урезать программу, пока дедлайн не станет условно комфортным. Нам объективно не светит тратить на расследования по году-полтора (шведский пример), но в большинстве случаев пара недель – достаточный минимум. 

Всё, что требует большего ресурса – проще не брать, чтобы не делать работу плохо.

– Якщо говорити відверто, то деякі українські розслідувальники зробили кар’єру на зливах. Це прийнятно? Тобто, чи нормально використовувати інформацію від джерела, коли ти розумієш, що воно може тобою маніпулювати проти інших груп впливу?

– Смотря что считать сливом. Если речь идет о бездумной ретрансляции чужой информации – то это не расследывательская журналистика вообще. Если речь идет о фактах, которые были тщательно перепроверены, очищены от мнений и имеют ценность – то заинтересованность источника не имеет никакого значения. 

– Денисе, тобі часто погрожують або пропонують хабарі? Адже теми, які ти разом з колегами підіймаєш – часто мають великий резонанс?

– Уже нет. Деньги активно предлагали на протяжении нескольких месяцев после того, как программа «набрала силу» – где-то через полгода после запуска. На протяжении месяцев 4-5 раз в две недели кто-то пытался договориться. Мы денег не берем, так что и предлагать постепенно перестали. Что до угроз, то был только один эпизод – по сюжету о заместителе генпрокурора Яремы Анатолии Даниленко. 

– Воюємо чи торгуємо. Порошенко на прес-конференції заявив, що немає відношення до компанії «Рошен» в Росії. Чому журналісти раз і назавжди не з’ясують, чи це так? І не зроблять розслідування про солодке російське життя?

– Не нашел этой новости. А что значит – не имеет? К бизнес-процессам и управлению может и не имеет. Но во владении никто ж вроде и не сомневался. 

– Чи доводиться в професії зустрічатися із самоцензурою? Як знайти компроміс із совістю?

– Не приходилось. А зачем искать компромисс с совестью?

– Якщо говорити про теми для розслідувань – то традиційно важливою є – довести , що зброю в ДНР та ЛНР передає Росія. В тому числі – через гумконвої. Чому ви не робите сюжету про те, що за гуманітарку насправді дає Росія?

– Потому что это долго, дорого, и так всем понятно, и не имеет никакого отношения к бюджетным средствам Украины.

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      У Верховній Раді намагалися приховати, що платили нардепам Ковальову і Козаку після втечі

      На запити Bihus.Info щодо бюджетних виплат народним депутатам у 2022 році у  Апараті Верховної Ради надали дві кардинально різні відповіді щодо колишнього “слуги народу” Олексія Ковальова, який перейшов на бік ворога та соратника Віктора Медведчука Тараса Козака, який втік з України ще на початку 2021-го. Є підозра, що в парламенті намагалися приховати інформацію про те, що ці нардепи отримували гроші після початку повномасштабного вторгнення росіян.

      Новини

      “They Thought They Would Take Ukraine in Eight Days”: The Story of an Odesa Chaplain Who Survived 70 Days of Captivity

      In late February, Odesa chaplain Vasyl Vyrozub, together with the crew of the tug Sapfir traveled to Snake Island to retrieve the bodies of Ukrainian border guards believed dead. They were detained by the Russians near the island. After this, Vyrozub was held captive for two months, interrogated daily, tortured, and pressured to confess to cooperating with the Ukrainian Security Service.

      Новини

      “Я ще не готова побачити цю братню могилу під тим, що було моїм будинком”: історія мешканок Ізюма, які вибралися з пекла

      “24 лютого, коли почали стріляти, ми були у Харкові. Вранці почалися вибухи, потім нам сказали, що на роботу не потрібно йти до окремого розпорядження. Ми вагалися - їхати в Ізюм чи залишатися в Харкові. Потім вирішили поїхати в Ізюм. По-перше, там своя квартира. По-друге, там батьки наші. Ми думали, що там нас омине. Ця квартира в Ізюмі… Це була наша віддушина. Ми жили цією квартирою, в нас там такий чудовий краєвид, хотіли в ній на пенсії жити”, - розповідає Анна (на її прохання ми змінили ім’я). Жінка каже, що ввечері 24 лютого в Ізюмі було набагато тихіше, ніж у Харкові. Тож родина вирішила залишитися тут, а Анна навіть почала кликати до себе колег. Але на початку березня ситуація різко змінилася.