Новини

Гей-радар, (не)втрата друзів і потреба в прайдах – представники ЛГБТ в проєкті “Геометрія Л”

FacebookTwitterTelegram

Як живуть геї, лесбійки, трансгендери і бісексуали в Україні? Чи мріють вони про дітей, кого бояться, та чому на співбесідах їх орієнтація може бути перевагою? Розпитали у представників ЛГБТ в новому випуску проєкту #Геометрія_Л від Bihus.Info.

Щоразу в “Геометрія Л” ми збираємо людей, яких щось об’єднує. Герої нового випуску – представники ЛГБТ-спільноти і ми розпитали їх не про “видовищне”, а про життя. Як вони почуваються в суспільстві, що їх турбує, для чого потрібні прайди і як вони будують стосунки в сім’ї та на роботі.

Про безпеку

“Вчора на мене напали і з криками: “Лесбуха” штовхнули мене на асфальт і побігли. Я лесбійка, яка відкрита, яка говорить про себе відкрито на телеканалах, тому так, я відчуваю постійну загрозу.”

“Тебе можуть звільнити з роботи, і не пояснити, звичайно, що це гомофобія або трансфобія, але це ти знаєш.” (Олена)

“Я відчуваю небезпеку через те, що відкрито говорю про сексуальну орієнтацію. Коли ти активіст, коли ти також ходиш на телеканали – так, це дійсно небезпечно. Коли ти просто гей чи лесбійка, це в якійсь мірі небезпечно.” (Євген)

Про гордість

“Для мене, прайд – це інструмент. Мені не вистачає в цьому якогось більш глибокого контексту: а за що ми вийшли, чому ми вийшли, тобто цю думку ми не доносимо, тому що коли ти чуєш фідбек і бачиш соц. мережі, дуже часто люди не розуміють чому ми виходимо і для мене це проблема.” (Тимур)

“Для мене, прайд – це гордість, для мене прайд – це Майдан. Я виходила на Майдан боротися з несправедливістю, я виходила боротися за те, щоб у нас було краще життя. З тими самими вимогами я виходжу на прайд.” (Олена)

“Коли будуть у нас шлюби, буде захист від дискримінації – тоді це може бути свято, а зараз це має бути боротьба. Але це має бути у будь-якому разі.” (Інна)

Хто їх підтримує?

“Я можу пригадати точно три співбесіди, куди мене взяли на роботу лише через симпатію до того, що я належу до ЛГБТ.” (Володимир)

“Одна подруга після того, як їй відкрилася, дуже різко на це відреагувала і ми припинили потім спілкуватися.” (Інна)

“Всім кому я говорив, вони всі сприймали типу: “Круто”, “Прикольно” і починали розпитувати що, як і куди, як ти взагалі це зрозумів. Тому мені пощастило в цьому плані” (Євген)

Про гей-радар

“Мне кажется, что это просто стереотип немного. А с другой стороны считается, что да, есть условно какой-то радар. Ты видишь человека и вот этот eye contact, как друг на друга вы смотрите. Как минимум, можно уловить интерес.” (Тая)

“Як у суспільстві: “Чоловікоподібна жінка” і все таке інше. І звичайно, що ми також всі ці стереотипи сприймаємо, але вгадати серйозно стає ще важче й важче з кожним роком” (Олена)

Проєкт реалізується за підтримки проекту USAID «Медійна програма в Україні», що реалізується міжнародною організацією Internews.

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      Росіяни цілеспрямовано обстріляли колону мирних мешканців поблизу Давидового Броду: розповідь свідка

      З початку повномасштабної війни Росії проти українців, окупанти на Херсонщині не пропускали українських волонтерів з гуманітарною допомогою, а грабували гуманітарні вантажі. Не випускали людей з області, а розстрілювали їх. Розстрілювали навіть тих, хто намагався повернутись на Херсонщину, бо розмовляють без поваги.

      Новини

      “П’яна солдатня ходила купою на неї дивитися”: історія вчительки з Балаклії, чия родина пройшла крізь окупацію і тюрму

      “23 лютого у нас був захід для 6-го класу “Україна – це моя Батьківщина”, проводили патріотичні уроки. Після цього я пішла додому готуватися до занять на наступний день. А вранці прокинулися від сирени”, - пригадує початок повномасштабного вторгнення Вікторія Щербак, вчителька з Балаклії. Разом з іншими населеними пунктами Харківщини, українські збройні сили звільнили її від ворога на початку вересня. Нині тут працюють правоохоронці, ледь не щодня знаходячи свідчення масових злочинів росіян, вчинених за півроку окупації. Вже відомо і про сотні загиблих з ознаками знущань та насильницької смерті, і про існування спеціально облаштованих катівень, де людей утримували в жахливих умовах.