Дорожній розпил по-львівськи: хто і як будує шляхи імені Зеленського

Завищені ціни в дорожніх монополістів, які отримують підряди у Львівській області, п’ятизірковий відпочинок сім’ї керівника обласної Служби автомобільних доріг та двоповерховий особняк, який Олег Береза забув задекларувати –  про це йдеться у розслідуванні Мар’яни Сич в рамках проєкту «Лабораторія Викриттів 2.0» від «Bihus.Info».

“Майже Туреччина” очільника САД

Олег Береза – депутат Львівської міської ради, донедавна – «самопомічанин», а нині очільник Служби автомобільних доріг Львівщини. 

Ірина, найстарша донька головного дорожника області, на початку серпня тішила своїх підписників у «Інстаграмі» світлинами та відео з відпочинку. 

На фоні морських та гірських пейзажів Ірина фотографується з мамою. На одній із світлин поруч з жінкою відпочиває чоловік дуже схожий на самого Олега Березу, який, за повідомленням САДу, справді в цей період знаходиться у відпустці. 

Біля пальм, басейну, на аналогічному фоні позують ще дві доньки Берези. Один і той же геотег підказує – релаксує сім’я на березі Середземного моря у Туреччині. 

«Delphin BE Grand» – 5-ти зірковий готель неподалік Анталії. Басейни, аквапарк, пляж, лунапарк, кінотеатр, спортзал, футбольне поле, тенісний корт, спа-центр з джакузі, турецьким хамамом, соляними та дощовими кімнатами. Ці 11 гектарів релаксу приваблюють сім’ю не вперше.

Припускаємо, що на березі Середземного моря 5 осіб ніжилися тиждень. Бо саме стільки Олега Берези не було на роботі. За нашими підрахунками лише проживання сім’ї обійшлося майже у 184 тисячі гривень. 

«Це виключно моє питання, в скільки мені обійшовся відпочинок. Повірте, все, що я роблю, я декларую. І в мене є кошти, щоб відпочити, купити дорогі речі і так далі», – розповідає Олег Береза. 

Так, у Берези дружина бізнес-вумен. Сам чоловік був підприємцем і може собі дозволити жити на широку ногу. Питань до, наприклад, цього відпочинку нема. Але от до того, що в декларації дорожника є таки не все – є.

Сім’я Олега Берези, схоже, настільки закохана у батьківщину Сулеймана, що «майже Туреччиною» найстарша донька називає локацію і в елітному селі біля Львова. Ось ще одне фото з її соцмережа – з цього ж місця і з підписом «дача». 

Олег Береза справді має землю у Солонці. Її подарували чоловіку чотири роки тому. Сусіди, які називають Березу “великим начальником”, радо показують точне місце. Ми очікували побачити ділянку “для підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння чи випасання худоби”. Так написано в документах. А в реальності тут – двоповерховий маєток з терасою, господарська будівля і вихід до озера. 

Чому земля в декларації є, а будинок – ні?

Олег Береза каже – ще не встиг ввести його в експлуатацію: «Той будинок, він ще не зовсім введений в експлуатацію, як на то пішло. Цей будинок мій батько побудував 20 років тому назад і він стоїть, як незавершене будівництво. Цю коробку, будемо так казати, мама після смерті батька сказала, що мені подарувала цю ділянку. І відповідно попросила, щоб я відновив в пам’ять про батька. На сьогоднішній день завершую, будемо так казати, там відповідні роботи. І як тільки він буде готовий, я, як то кажуть введу його в експлуатацію, зареєструю правильно і подам в декларацію».

Ну але – маєток зводиться вже, відповідно – гроші на нього витрачаються. Плюс, об’єкти незавершеного будівництва – теж мають декларуватися. 

За логікою Берези в декларацію можна було б не вносити, наприклад, ще одну квартиру та паркомісце за майже два мільйони гривень, якими нещодавно поповнився список родинної нерухомості. Це житловий комплекс на Сихові, що у Львові, також нині будується. Між тим, в змінах до декларацій Берези ці придбання таки вказані.

Пересувається головний дорожник на службовому авто. Навіть на двох.

«Люди добрі, а як я маю доїжджати на роботу. – У Вас є ж ваша автівка. – Нє, ну дивіться крім того я можу зразу їхати з дому в облдержадміністрацію, де проводяться будівельні роботи. Ви думаєте, що я маю їхати своєю автівкою чи як», – розповідає Олег Береза. 

Дорогий родинний відпочинок, маєток, нова квартира, одразу два службових автомобілі… Аналогічна і не дуже економна поведінка притаманна не лише чиновнику, але й Службі автомобільних доріг, яку він очолює. Бюджетні кошти на будівництві доріг на Львівщині вона не економить. Зовсім.

“Велике будівництво” для обраних

Львів-Пустомити-Меденичі – нині це найкоротший шлях зі Львова до курортних Трускавця та Східниці. Перші кілометри тут проклали ще до Євро-2012. Через декілька років роботи продовжили. Будували, інспектували, знов будували і добудували. Загалом 47,5 кілометрів обійшлися держбюджету у понад мільярд гривень. І хоча кілометрами і мільйонами вкладалися влади різні, шлях вписали у програму нинішнього президента Володимира Зеленського. Чому?

Головний дорожник країни Олександр Кубраков пояснює так: «В межах 700 мільйонів було профінансовано саме ця дорога, коли він став Президентом. Можна подивитися скільки було до цього. Було трохи менше за всі попередні

два роки. Тому, я думаю, що тут не потрібно про це говорити». 

Між тим, у «Велике будівництво» вписали все – наприклад, на Львівщині назбирали аж 16 дорожніх об’єктів. Керівник “Укравтодору” Олександр Кубраков сповнений оптимізму: «Львівська область завжди відрізнялася. Були роки, коли 100 кілометрів, 120. Але цього року ми плануємо, якщо подивитися на наш амбітний план побудувати, ввести в експлуатацію майже 250 кілометрів доріг».

Амбітний план для Львівщини цьогоріч обійдеться держбюджету у близько 3 мільярди гривень. Хоч будівництво велике, але коло його учасників, схоже, дуже вузьке. Виглядає все так, що якщо на торги приходить “зайвий” гравець, його під будь-якими приводами обласна Служба доріг не допускає. Ці рішення або ж навіть самі умови тендерів компанії оскаржують в Антимонопольному комітеті. І там їх теж відкидають. На що жаліються фірми, що хотіли взяти участь в торгах на будівництво, але не змогли? На обмежену конкуренцію і прописані дискримінаційні вимоги, які нібито “пропускають” на торги лише обрані компанії. 

Олександр Кубраков ситуацію пояснює так: «Вимоги в нас ні під кого не виписуються. Вони в нас однакові по всій країні. Тобто, це те, що якраз змінилося зараз за пів року. Раніше, коли було, виписувалися якісь специфічні машини, технології вписувалися в тендерну документацію. А от зараз цього немає». 

Олег Береза ж каже – вимоги мають відсіяти виключно “тендерних тролів”:

«Є так звані «тендерні тролі», які це просто подають, знаючи, що вони це не можуть виконати. Звісно, що в нас є певні вимоги. Цього року державною виділено дуже велика сума коштів. Ми хочемо, щоб ці кошти були використані правильно і в повному обсязі ми отримали якісний продукт».

Звучить ніби переконливо, але кожна палиця має два кінці. Ми подивилися як проходили окремі великі торги і в нас з’явилося чимало питань.
Наприклад, зробити дорожні смуги на трасі Киів-Чоп чи зробити капітальний ремонт дороги Миколаїв-Бібрка захотіли турецька компанія «Онур» і одеська «Автомагістраль-Південь». Обидва підряди отримала турецька компанія. 

За будівництво дороги Східниця-Пісочна вирішили позмагатися чотири компанії. Двох з них на торги обласна служба доріг не допустила, а об’єкт розіграли вже знайомі нам дві фірми. В прямому сенсі розіграли, бо кінцеві ціни компаній різняться аж…у 2 гривні. З цим “шаленим” зниженням ціни до перемоги цього разу прийшла «Автомагістраль-Південь». 

Загалом «Онур» натендерила на підрядах САД на понад 6,5 мільярдів гривень, «Автомагістраль» – більше 5,5 мільярдів. 

Друга – давній і відомий гравець. Перша – “улюблена” компанія президента Зеленського, бо саме їх свого часу рекомендував обирати на тендерах сам Володимир Зеленський. Нині “Онур” навіть обвісив свої машини наліпками «Велике будівництво», а САД публікує на своїй сторінці у соцмережі ролики про турецького підрядника. 

Ну окей, вони не торгуються між собою і розігрують великі підряди на двох. Але ж може вони й так пропонують найвигідніші ціни? 

Дивіться. У червні турецький підрядник продає Службі автомобільних доріг щебінь по 884,43 гривні за метр кубічний. У липні – вже по 1029,88 грн. Натомість «Автомагістраль» у серпні запропонувала щебінь тієї ж фракції по 850,77 грн. Аналогічна ситуація з бітумною емульсією. Це – така рідина, яку використовують для щеплення асфальтобетонних сумішей. У липні турецька компанія її запропонувала по 13 361,77 грн за тонну. А двома тижнями раніше – по 10 402,88. Натомість у серпні одеська компанія пропонує ту ж бітумну емульсію по 9 399,56 грн. І третій приклад з піщано-щебеневою сумішшю, так щоб вже для впевненості. У червні «Онур» її пропонує по 955,88 грн за тонну, а у липні – по  1226,19. Одеська компанія продає його обласній САД у серпні по 1006,05 грн. При чому впродовж останніх місяців піщано-щебенева суміш на Львівщині вартує на рівні 913,84 грн.

Різниця між 900 і 1 200 гривень не виглядає якоюсь трагічною, правда? Але це ціна за тону. Для будівництва цих тон потрібно багато. Дуже багато. І ось тоді ці 100, 200, 300 гривень різниці перетворюються на мільйони. Але ще сумніше стає, коли на цьому відкрито заробляють свої ж. Різниця «Онуру» за асфальтобетоні суміші осідає в спорідненій компанії – «Онур Тааххут». «Автомагістраль» купує їх у своєї “землячки” – «Шляховик-97». І тут вже питання, чому у службі заплющують очі на такі кошториси? 

«Все, що в нас відбувається, все відбувається в рамках закупівлі на «Прозорро». Будь-які речі, які в нас відбуваються, укладання договорів і так дальше , все це відбувається в рамках і межах чинного законодавства. Все, якщо вас щось інше цікавить, то давайте відповідні запити і ми вам відповімо», – заявляє Олег Береза.

Ціни у компаній нестабільні і високі – це факт. Плюс на торгах монополісти торгуються так собі. Це теж факт. В результаті – економія для бюджету від цьогорічних трьох тендерів від 3 до 6%. Чи могли зекономити більше? За 2017-2019 роки можна знайти не один десяток торгів обласної Служби, де економія була від 8 до 13%. І там дороги між собою розігрували не лише обрані компанії, але й треті гравці. Їх допускали на закупівлі і, якщо вони підрядів і не вигравали, то принаймні створювали конкуренцію, знижуючи ціни. Не на 2 гривні, до слова.

Але, програма Президента є і чиновники кинулися виконувати її. Як і якою ціною – це вже інше питання. САД Львівщини роздає державні гроші обраним компаніям з високими цінами у кошторисах. Ну а сам керівник служби тепер ще й йде на місцеві вибори –  з президентською партією «Слуга народу».