Новини

Дітям нового губернатора Донеччини подарували квартиру за 4 млн гривень

11143743-1406730259650145-3061403335986946781-o1.jpg
FacebookTwitterTelegram

22 червня президент Петро Порошенко призначив нового голову Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. Ним став генерал-майор Служби безпеки України Олександр Куць. Оскільки декларації працівників СБУ є засекреченими, журналісти Bihus.Info дослідили його статки за допомогою відкритих джерел.

У вересні 2017 році батько, брат і Катерина Куць, яка, ймовірно, доводиться генералу дружиною, заснували у селі Лісники під Києвом обслуговуючий кооператив “Садове товариство “Садиба”. Власниками 90-метрового будинку, у якому зареєстрована юрособа, і 10 соток землі під ним, виявилися діти Куця – Анастасія та Олександр. Нерухомість була їм подарована 6 грудня 2017 року.

Проте того дня Анастасія й Олександр Куць отримали і значно цікавіший подарунок – квартиру площею 98 кв. м у житловому комплексі бізнес-класу “Французький квартал”. Ціни на подібні трикімнатні квартири тут стартують від 44 тисяч гривень за метр квадратний, тому вартість даного помешкання складає близько 4,3 млн.

Згідно інформації із відкритого реєстру МВС, новий губернатор володіє автомобілем Volkswagen Touareg 2007 р. в., Катерина Куць також є власницею мікроавтобуса Volkswagen Multivan 2010 року. Приблизна вартість цих автівок на даний час становить приблизно 35-40 тисяч доларів.

До свого призначення у 2015-2017 роках Олександр Куць очолював Головне управління СБУ у Донецькій області, а раніше протягом року працював начальником спецслужби на Київщині. У 2009-2014 роках Олександр Іванович був заступником начальника відділу боротьби з корупцією і організованою злочинністю ГУ СБУ в Києві та Київській області.

Будь як СБУ! Слідкуй за нами :)

Підписуйся на нашу розсилку. Лише найлютіше. Лише раз на тиждень!

І не забудь підписатись на наш YouTube та Телеграм

Маєш, що додати? Додай!

    Хочеш закинути нам тему? Закинь!

      Новини

      “Я ще не готова побачити цю братню могилу під тим, що було моїм будинком”: історія мешканок Ізюма, які вибралися з пекла

      “24 лютого, коли почали стріляти, ми були у Харкові. Вранці почалися вибухи, потім нам сказали, що на роботу не потрібно йти до окремого розпорядження. Ми вагалися - їхати в Ізюм чи залишатися в Харкові. Потім вирішили поїхати в Ізюм. По-перше, там своя квартира. По-друге, там батьки наші. Ми думали, що там нас омине. Ця квартира в Ізюмі… Це була наша віддушина. Ми жили цією квартирою, в нас там такий чудовий краєвид, хотіли в ній на пенсії жити”, - розповідає Анна (на її прохання ми змінили ім’я). Жінка каже, що ввечері 24 лютого в Ізюмі було набагато тихіше, ніж у Харкові. Тож родина вирішила залишитися тут, а Анна навіть почала кликати до себе колег. Але на початку березня ситуація різко змінилася.

      Новини

      “На службі пропаганди”: як церковники з Харківщини допомагали окупантам

      На початку вересня Збройні сили України звільнили майже всю Харківську область, частина якої півроку перебувала під російською окупацією. З моменту звільнення пройшло декілька тижнів, але досі чи не кожен день українці дізнаються про нові подробиці звірств окупантів. Окремі населені пункти Харківщини зараз знищені майже повністю. Серед них і Ізюм, де після деокупації було знайдено масові поховання вбитих росіянами цивільних. Ворог також "лишив в спадок" місту розбиті мости і будинки, де немає світла, газу і зв'язку. Росіяни старанно приховували злочини всі місяці окупації, прикриваючись пропагандистськими роликами про "визволителів" і створюючи ілюзію турботи про місцевих. 

      Новини

      Журналісти Стремоусова, прихильниця Шарія та учасник “Безсмертного полку”: хто з Енергодару підіграє пропагандистам, звинувачуючи ЗСУ в ударах по ЗАЕС

      Запорізька атомна електростанція, розташована в тимчасово окупованому Енергодарі, за півроку пережила дуже багато. Тут росіяни катували та вбивали працівників, розміщували свою техніку прямо в машинній залі, а ракетні комплекси - на території. Але найстрашнішим є той факт, що окупанти перетворили станцію на центр ядерного шантажу чи не усього світу, регулярно б’ючи по АЕС і звинувачуючи при цьому ЗСУ.