Bihus.Info: незаконний арешт рахунків 24 каналу та журналістів у справі Семочка – тиск на ЗМІ

Суд допоміг Семочку заарештувати рахунки телеканалу “24” та журналістів Дениса Бігуса і Лесі Іванової, порушивши їхнє право на апеляційне оскарження. Суддя видав виконавчі листи, які дозволили арештувати рахунки телеканалу і журналістів навіть до ознайомлення автора сюжету з текстом судового рішення. Про це повідомляє Bihus.Info.

Суддя Голосіївського районного суду м.Києва Юрій Мазур за одне засідання задовольнив позов Сергія Семочка до журналістів і зобов’язав їх спростувати інформацію про російське громадянство і численне майно родичів ексрозвідника. В рішенні не розглядається наявність паспортів і майна по суті – суддя вирішив визнати цю інформацію недостовірною на основі того, що Семочко не вважає пасинка і падчерку з зятем своїми родичами (детальніше читайте тут).

Повний текст рішення суд тривалий час не надавав і не публікував. При тому, що відповідач має право на апеляційне оскарження впродовж 30 днів саме з моменту ознайомлення з повним рішенням, про що суддя не міг не знати. 
Авторка сюжету Леся Іванова отримала повне рішення від суду 16 жовтня, після чого у відведені законом строки подала апеляцію. Однак виявилося, що на той момент суддя Мазур ВЖЕ видав виконавчі листи на примусове виконання рішення суду – спростувати і виплатити Семочку судові витрати.

За законом, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Про це суддя також не міг не знати – однак це не завадило йому видати виконавчий лист взагалі до ознайомлення відповідача з рішенням.
На основі листа суду приватний виконавець, також не чекаючи апеляції, арештував рахунки – каналу “24”, Денису Бігусу та журналістці Лесі Івановій. Про те, що суддя видав ці приписи, журналісти та представники телеканалу дізналися вже після того, як їм арештували рахунки.

Дії судді редакція вважає свідомим порушенням усіх законних процедур, мета якого – тиск на ЗМІ та спроба максимально ускладнити роботу медіа.

“Приписи, на основі яких відбувся арешт всіх рахунків журналістів, всіх рахунків великого телеканалу заради кількадесят тисяч гривень судового збору, ще й всупереч всім термінам, всупереч праву на апеляцію – просто неможливо розцінювати інакше, як помсту і тиск”, – зазначив Денис Бігус.

Наразі журналісти вже готують скаргу на суддю Мазура до Вищої ради правосуддя.

Нагадаємо, у 2018 році в ефірі програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» вийшло розслідування про Сергія Семочка, на той час замголови Служби зовнішньої розвідки. Журналісти знайшли обґрунтовані підстави вважати, що у численних родичів розвідника – його дружини, пасинка, падчерки і зятя та ін. – є російські паспорти, видані на території анексованого Криму, а також низка елітних об’єктів нерухомості в Козині під Києвом. Також йшлося про тиск СБУ на фармбізнес та втручання економічної контррозвідки СБУ, якою до розвідки керував Семочко, у держзакупівлі діалізних препаратів, що за словами постачальників ліків призвело до зупинки поставок і близько 200 смертей пацієнтів.

Справу розглядали близько року: в суді допитували свідків, робили огляд державних реєстрів, зокрема прямо на суді журналісти продемонстрували, як перевірити наявність паспортів у родичів Семочка в офіційному реєстрі РФ. Однак влітку суддя звільнився і справу передали іншому – Юрію Мазуру. Той замість слухати справу спочатку – за одне засідання прийняв рішення задовольнити вимоги Семочка: визнав недостовірною та зобов’язав спростувати низку цитат із сюжету та окремого ефіру після нього.

Цікаво, що всі докази, які стосуються громадянства і майна пасинка, падчерки і зятя Семочка – суд не спростував, а просто не прийняв як докази. Бо Семочко заявив, що класифікує людей як родичів тільки в юридичному значенні Сімейного кодексу, тому визнає родиною тільки дружину і сина, а решту – ні. Тобто інформація щодо їхнього громадянства і майна не була спростована, але суд спростував усі дані щодо них тільки тому, що Семочка не вважає їх родичами. При цьому, також виходить, що “за компанію” суд спростував інформацію і про дружину – хоча її Семочко членом родини визнав, а дані щодо її майна та паспорта підтверджуються українськими та російськими реєстрами відповідно..

Окрім того суддя, всупереч закону і здоровому глузду, зобов’язав журналістів спростувати:

1. Фрази, що не належать авторам сюжету, а є свідченнями сторонніх осіб (в сюжеті є коментарі представника діалізної фірми, який розповідає про тиск СБУ на фармбізнес: «Им очень важно было показать дистрибьюторам, что не платить нельзя” , “Вместо того чтобы пресекать эти схемы, они их курируют»)
2. Фрази, в яких не йде мова про Семочко і він там взагалі не згадується (напр. «Ні для кого не секрет, що роками фармбізнес доїв бюджет і косив від податків…»)
3. Художні прийоми, метафори, алегорії (напр. «Він у нас демон в двох іпостасях» або «паспортів з куркою більше ніж з тризубом»
4. Оціночні судження, які ґрунтуються на офіційних документах, публікаціях інших ЗМІ, показах свідків (напр. про те, що СБУ, а саме економічна контррозвідка Семочка втрутилася у закупівлі діалізних препаратів і це закінчилося смертями пацієнтів – це журналістська оцінка документів за підписом Семочка, численних публікацій зокрема у виданні «Наші Гроші» та слів представника фармбізнесу, який на суді навіть надав список померлих пацієнтів). Документи суддя проігнорував, а покази свідків у суді просто не прийняв взагалі.