АРМІЯ. ДРУЗІ. БАБКИ. Частини 4 і 5

В яких правоохоронні органи закривають очі на Жукова-Гладковського. І кримінальні провадження по ним теж закривають. Скільки коштує лояльність податкової та СБУ? Як прокуратура тричі поховала розслідування по оборонних аферах хлопчиків? І як НАБУ їм допомагало? Читайте далі.

Після публікації першої та другої частини розслідування «Армія! Друзі! Бабки!» ми отримали безрезультатні спроби «Укроборонпрому» щось спростувати та цілком очікувану погрозу Ігоря Гладковського нас засудити і «навішати люлєй». Однак – паралельно з цим – ще й неочікувану реакцію правоохоронних органів. Вони нічого не заперечували. Навпаки – виявилося, що всі все знали, у всіх все було, але ніхто нічого не робив. Аж поки інформація про оборонні афери сина першого замсекретаря РНБО Олега Гладковскього не потрапила в публічну площину.

Генеральний прокурор скликав окремий брифінг, виголосив промову на РНБО і дав розгорнуте  інтерв’ю виданню «Цензор.Нет». Юрій Луценко підтвердив реальність опублікованих програмою листувань. Але запевняв  – правоохоронці вже самі стояли «на фінішній прямій» й готувалися вручати підозри. Після виходу першої програми молодшому партнеру угрупування Андрію Рогозі і справді вручили підозру в ухиленні від податків, і змусили сплатити в бюджет 26,6 млн грн.

Луценко хвалив результативність прокуратури, акцентував: телефони учасників оборудки з листуваннями – вже на експертизі. І головне: усі дії прокуратури це старий план, а не реакція на новий публічний скандал.

Але сфера відповідальності прокуратури обмежується ухиленням від податків, зауважив Генпрокурор. Адже на цьому підслідність прокуратури закінчується. Корупція в УОП та РНБО, хабарі, завищені ціни, і найголовніше – Гладковські – це вже питання до Національного антикорупційного бюро.

Очільник НАБУ Артем Ситник опонував Луценку – НАБУ нічого не знало про схеми за участю Гладковського, і тепер, завдяки журналістам, нібито починає «з нуля». «Знали/не знали» перевірити важко, однак… народний депутат Борислав Береза опублікував докази того, що ГПУ ще 17 року передала частину матеріалів справи в НАБУ.

Прес-служба НАБУ поспішила запевнити, що листування, оприлюднене в сюжетах, «ГПУ до НАБУ ніколи не передавала». Однак робити вигляд, що НАБУ взагалі не знало про існування переписок, в Бюро вже не могли. Коли Ситник похвалився обшуками у Жукова і Гладковського, його запитали – чому тільки зараз? Адже частину матеріалів НАБУ мало ще два роки тому. Ситник запевнив: так, частину отримали, але НЕ про Гладковського.

Збрехали і Луценко, і Ситник.

Заключну частину ми відпочатку планували присвятити правоохоронним органам, насамперед ГПУ і НАБУ. Адже правоохоронці роками активно прикривали схеми хлопчиків. За ці два тижні Генеральний прокурор і очільник НАБУ наробили гучних заяв, намагаючись показати бурхливу діяльність своїх органів. І водночас “притопити конкурента”. Однак матеріали судових справ та листування вказують: вся ця активна діяльність мала б відбутися ще два роки тому. А не відбулася тому, що усі правоохоронні органи увесь цей час активно допомагали схематозу.

ФІНІШНІ КРИВІ

Якщо почитати судовий реєстр, то стане очевидним – за роки діяльності Гладковського-Жукова-Рогози, не лишилося органу, котрий ще не брався її розслідувати. Податкова, Нацпол, СБУ, прокуратура, НАБУ  – всі вони починали … але або ховали, або спускали розслідування на гальма.

А якщо після судового реєстру уважно перечитати листування учасників схеми – то стане очевидним і інше – ці розслідування “скисали” не безкоштовно. Скажімо прямо: проблема нашої правоохоронної системи зовсім не в сліпоті. Вона в апетитах. Поки судовий реєстр ряснів кримінальними провадженнями – переписки Рогози і Жукова рясніли діалогами про те як, коли, скільки і за що саме вони носили хабарі в правоохоронні органи. Наприклад ось такі:

02.09.2016

РОГОЗА:Что ДФС? Меня дергаю там 8т$

ЖУКОВ: Набери Саню,скажи ему про 8,я ему сказал что сперва было 20,Андрюха сбил до 8

29.10.2016  

РОГОЗА: Гпу хочет передачу

ЖУКОВ: Сейчас пойду куплю конфет

14.11.2016

РОГОЗА: Нам сегодня кровь из носу надо закрыть 30 – 20 гпу и 10 дфс.

ДФС: Допоможи фіктарю скосити

ДФС, тобто податкова, першою почала розмотувати ланцюжки, від нижньої їхньої ланки. Податківці накривали конвертаційні центри, через котрі хлопчики обналили гроші оборонних заводів. Потім під підозру автоматично потрапляли й “Оптимумспецдеталь” та “Ренал”, центральні фірми оборонних афер Гладковського-Жукова-Рогози. І за логікою і за законом вони мали “залетіти” – за ухилення від податків. Це сьогодні підтверджує сам генеральний прокурор.

«Отримали кошти – чи сплатили вони податки? Стверджую – ні не сплатили. Використали фіктивні підприємства для виводу грошей у готівку й розділили між собою», – зазначав Луценко. Та переконував – увесь минулий рік податківці проводили перевірку, вже перевірили 10 «конвертів», ще 30 на черзі.

Після цієї заяви робота в ДФС явно прискорюється. Лише за 1 тиждень після публікації Генпрокурор оприлюднить результати податкової перевірки – 26,6 млн недоплачених податків, Рогозі вручать підозру, і вказану суму він сплатить до бюджету.

От тільки чому Луценко це з”ясував лише зараз? І чому податкова рік перевіряє 10 “фіктарів”, а тоді за кілька днів встигає перевірити аж 30? Тому що до скандалу хлопчики роками «домовлялись» з податковою.

У судовому реєстрі щонайменше чотири кримінальні провадження ДФС, в котрих фігурували  «Оптима» і «Ренал» з їхніми фіктивними постачальниками. Найбільше хлопчикам дошкуляло КП 32016100030000025 київської податкової  (ще від 18.05.2016). В рамках нього навіть викликали на допити директорів держзаводів та «Ленкузні». Окрім того активно добивалися в судах перевірок житомирські податківці (КП 42016060360000121 від 30.06.2016). Із переписок учасників схеми також відомо, що контрактами цікавилися ще два підрозділи – в т.ч. Офіс великих платників податків, котрий перевіряв контракти «Ленкузні».

Але попри всі ці перевірки, звірки, виклики на допити і т.д. – податківці нарешті зробили свою роботу тільки зараз. Пояснення просте: «закрити питання» на рівні фіскалів було найлегше. Про це пише Андрій Рогоза, в групі саме він переважно займався “співпрацею” з органами. Найяскравіше про цю легкість свідчить подана нижче цитата з листувань Рогози (правопис оригіналу).

17.01.2017  

РОГОЗА: Вот я просто приведу пример. Сотрудничаю с центральным дфс – б*я цыфры смешные – встречи с боссами сразу конкретно это сюда это сюда на письмо, на это забей. А с гп я передал с*ка в 4 раза больше за 2 раза меньше объёма.

СБУ: Служба безпам’ятства України

Цитата Рогози вище – з листвання із його давнім товаришем, слідчим київського СБУ – Дмитром Москаленком. Він організовував хлопчикам потрібні документи з СБУ та з прокуратури, на прохання Рогози  – міг наїхати на директора оборонного заводу, ну і взагалі «рішав» питання. Судячи з переписок Рогози з Москаленком і Жуковим, «цукерки» в СБУ возилися на постійній основі. Адже основним джерелом товару угрупування була контрабанда, і її вільне проходження було не безкоштовним. Ось наприклад, Жуков на початку 2017 року нагадує Рогозі, що в СБУ треба занести регулярний “платіж”: “Про сбу не забудь,мы им с нового года ничего не давали”

Взимку 2017 року контррозвідники Київського главку СБУ розсилають бронетанковим заводам ось такі листи. В рамках контррозвідувальних заходів за справою №35 вимагають пояснень щодо контрактів із «Оптимою»: просять договори, накладні, акти виконаних робіт тощо, а також просять керівництво заводів з’явитися в СБУ для надання пояснень.

Після оприлюдненння першої частини нашого розслідування, ми запитали про цю справу у начальника департаменту контррозвідки СБУ Олексія Петрова, однак він не зміг пригадати таку справу, більше того заявив що нумерація «№35» йому не знайома, вона нібито «не відповідає нашій цифровій системі». На наш запит в СБУ відповіли, що така справа усе ж таки була, однак Київський бронетанковий, наприклад, відповів службістам, що контракти за 2016 р були – а перерахувань по них не було. Про питання про Харківський бронетанковий у відповіді взагалі проігнорували. Зазначили тільки, що про жодні подальші кримінальні провадження по цих фактах СБУ невідомо. 

Можливо, в СБУ краще б запам’ятали цю справу, якби хоча б перевірили свого часу відповідь КБТЗ. Адже за запитуваний 2016 рік завод таки перераховував «Оптимі» гроші. За даними фінансової звітності заводу – близько 3 млн грн.  Щоб це з’ясувати СБУ було потрібно 30 хвилин. Але вони, вочевидь, просто нічого не з’ясовували. Справа похована і витерта з пам’яті. І, судячи з листувань Рогози і Москаленка, амнезії добре сприяли передачки і подарунки від хлопчиків.

Окрім того, що в СБУ возили гроші, в обмін на свої послуги сбушник Москаленко тривалий час випрошував у хлопчиків один з мерседесів Жукова. І, судячи з подальших листувань – отримав. Щоправда не мерседес Жукова, а котрусь із БМВ Рогози.

Але не з усіма структурами Москаленко міг вирішити питання. Була ще Військова прокуратура. З нею, судячи з переписок, морочилися вже самі Рогоза з Жуковим.

ГПУ: Генеральний прокрастинатор України

«В момент виходу журналістського розслідування вся справа йшла, рахунок йшов на дні. Фактично журналістське розслідування з’явилося в той момент коли ми стояли на фінішній прямій», – ось уже два тижні переконує Юрій Луценко у численних публічних виступах. Але на жаль, уся ця “райдуга з фінішних прямих”, живе тільки в уяві Генерального прокурора. В реальному житті спроби його прокуратури розслідувати оборудки групи Гладковського-Жукова-Рогози донедавна більше нагадували якщо і фінішні, то криві. І було цих кривих – аж три.
Вперше Військова прокуратура Київського гарнізону взялася за центральну компанію схематозу хлопчиків “Оптимумспецдеталь”, ще наприкінці 2015 року (КП 42015110330000094). Тоді зачепились лише за одну поставку з багатьох – Київського бронетанкового, на невелику суму – 5 мільйонів. Ходили на обшуки, допитували жіночку, котра записалась у схему фіктивним власником в один із конвертаційних центрів, через котрий обналили гроші з того контракту.  

Упродовж півроку провадження об’єднували, виокремлювали, перекваліфіковували (в реєстрі можна знайти цілу низку номерів цих дотичних проваджень 42015110350001275, 42016110350000127, 42016110350000102) – і зрештою завершилося тим, що розтрат і привласнення коштів не виявили. А виявили тільки громадянку, котра «з метою прикриття незаконної діяльності створила» фірму, і провернула схему з фіктивними поставками на державний бронетанковий завод. Коротше, займалася фіктивним підприємництвом.

Йшлося про ту саму жіночку – фіктивну власницю однієї з фірм-обналок. Іще в 2017 році ця безробітна мешканка села в глибинці  розповідала нашій програмі, що просто оформила фірму на себе за копійки і навіть не знала, чим та фірма займалася: «Це мене получаєцця попросили тіпа, шоб я зарегістріровалася і вони там виплачували мені тіпа, в місяць обіщали по 1000 гривень. Каже, нічого страшного немає, просто підпишеш документи і всьо буде харашо. Шоб я знала, шо воно таке, я б не підписувала б ніяких документів».

Жодного натяку на усвідомлену “мету до здійснення незаконної діяльності”, яку військова прокуратура побачила у діях Сірик. Однак саме вона – стала єдиною, хто отримав вирок.

Але це була лише перша спроба. Другий підхід до снаряду Матіос і його прокурори зроблять взи��ку 2017р.. Тоді до Військової прокуратури передали провадження із Нацполу (КП 12016100100011919 від 23.09.2016). У цьому провадженні, принаймні на папері, все було серйозніше: чотирьом заводам нібито завдано збитків на 300 мільйонів гривень. Але потрапило воно все до того ж Київського гарнізону, котрий уже поховав першу справу. Поховав і цю. Внизу відповідь ВП КГ на наш запит про долю провадження: розтрати й привласнення там знову не побачили – матеріали розслідування сплавили в ДФС розбиратися з податками. Тобто найменшим злом в усій цій історії.

Але! Тут дуже важливі дати. Слідкуйте. 15 лютого 17 року Рогоза пересилає Жукову листи від Військової прокуратури Київського гарнізону. Там ідеться про це саме провадження 1919: «Оптиму» підозрюють в оборудках і вимагають документів про реальність поставок на держзаводи. А буквально  через день, між Рогозою і Жуковим відбувається наступний діалог.

17.02.2017

РОГОЗА:  Фраерок. Ты че там

ЖУКОВ: 20 ка )))

РОГОЗА:  Шо не понял

ЖУКОВ: Надо закрыть

РОГОЗА:  Ты где?

ЖУКОВ: Вп

РОГОЗА:  Мне тоже срочно надо закрыть. Разведка, Житомир дфс сб – хули там твой ВП

ЖУКОВ: Красиво

«ВП» – так хлопчики називали Військову прокуратуру. І то правда, красиво: за двадцятку поховати справу, ціною у мільйони для бюджету.

Але була ще третя спроба військової прокуратури розслідувати схему хлопчиків. Навесні 2017 року ВП йде із обшуком у святая-святих – центральний офіс «Укроборонпрому». Шукають документи саме по “Оптимумспецдеталі”.

Про це стало відомо із судової ухвали, що дозволяла цей обшук. В ухвалі зокрема було зазначено, що дозвіл на обшук слідчі просили в рамках КП 42016110350000102 по закупівлях Київського бронетанкового. Стару справу, колись поховану Київським гарнізоном, підняла із забуття Головна військова прокуратура.

Її слідчі вже просунулися набагато далі за попередні два рази. По-перше, вони допитали фіктивного власника «Оптими» і той зізнався, у підприємства були відсутні складські приміщення, автотранспорт та трудові ресурси. А метою реєстрації самої фірми було заволодіння державними грошима, які були виділені на оборонний сектор. По-друге, встановили, що «Оптима»  і «Ренал» торгували не тільки з Київським бронетанковим, а й з іншими підприємствами концерну. По-третє, прокуратура зацікавилась, як “Оптима” взагалі пройшла перевірку Департаменту безпеки концерну і отримала кваліфікацію? Адже без складів/транспорту/працівників компанія не могла потрапити в перелік постачальників УОП взагалі ніяк.

Грубо кажучи, слідчі нарешті побачили, що «Оптима» – це прокладка, що афера масштабна і в ній задіяні посадовці концерну. І стояли за крок від реальних організаторів оборудки. Але потім знову щось пішло не так. Обшук відбувся, та далі справа заглухла.

Більше того, Військова прокуратура спробувала навіть зачистити сліди того, що якесь розслідування взагалі існувало. Ухвалу, якою суд дозволив той обшук в концерні, тупо вилучають із судового реєстру. З того часу й по сьогодні жодних слідів активності прокуратури по справі «Оптимумспецдеталі» не було.

Після виходу в ефір нашого розслідування – прокуратура розвила бурхливу активність. Як ми вже зазначали на початку – упродовж тижня (!) завершили податкову перевірку, вручили Рогозі підозру за ухилення від податків і стягнули з нього ці податки. Розповідаючи про це на засіданні РНБО Луценко вчергове наголошував: «Не медіа-скандал привів до рішень правоохоронних органів, а навпаки діяльність правоохоронних органів  призвела до витоку, що розцінюється як медіаскандал».

Але є момент, котрий дає нам повне право сумніватися у заявах Генерального прокурора.

Увесь ланцюжок із конвертаційними центрами та обналкою – тобто ухиленням від податків – наша програма показала ще у першому розслідуванні 2017 року. Вже тоді інформації та доказів було достатньо, аби притиснути угрупування бодай за податки й зробити все те, що було зроблено за останні кілька тижнів. Але тоді прокуратура не відреагувала жодним чином.  А відреагувала лише тоді, коли ми оприлюднили переписки, що свідчили про причетність до афер великої кількості чиновників від оборонки, з Гладковським включно. І якби не ця публікація, прокуратура і далі продовжувала би шпортатися об свою фінішну криву іще багато років.

Але. В справі Хлопчиків є розчарування у сто разів більше, ніж прокуратура.

НАБУ: Нащо Артем бреше

Ми вже не раз повторювали, що найбільший злочин в схемі – це не податки, а корупція: переплати, хабарі, відкати, використання ресурсу “тато”. Корупційну складову цієї історії уже давно мало би розслідувати новостворене НАБУ. Мало би.

Якщо почитати матеріали судових справ, то офіційна історія розслідування по «Оптимі» виглядає так. Навесні 2016 року детективи НАБУ починають розслідувати закупівлі Харківського бронетанкового заводу за далекий 2015 рік (КП 52016000000000063 від  02.03.2016). Аналізували різні поставки, зокрема увагу детективів привернув контракт заводу з «Оптимою» на приціли 1г42, так звані «гешки», загальною кількістю 12 шт і вартістю близько 13 млн грн. Аналіз ланцюжка постачання цілком очікувано привів до фіктивних контор, тож детективи спочатку поставили під сумнів, що ці приціли, близько мільйона за штуку, взагалі постачалися на завод. НАБУ активно визбирало всю інформацію на фірму (брали в суді доступи до реєстраційних даних, банку, навіть до фото/відео з банкоматів при зніманні готівки), податкової, провайдера, брали трафіки на директора «Оптими» і т.д.

Вочевидь, на якомусь етапі детективи зрозуміли  «нюанси» контрабандної бухгалтерії, з’ясували, що поставка все ж була, і вирішили, що більше в цій історії розслідувати нічого. Адже  з літа 2016р. в реєстрі під цим номером провадження вже досліджують інший завод, інших постачальників, інші контракти. Два роки «Оптиму», судячи з судових ухвал, взагалі не чіпають.

Аж ось наприкінці літа 2018 в реєстрі з’являються нові ухвали, з яких видно – фабула по «Оптимі»змінилася. Виявилося, що хоч поставка прицілів і була, «гешки» насправді хлопчики не постачали – завод через «Оптиму» спродав сам собі приціли Міноборони, що лежали на зберіганні на заводських складах: «Вказані вище поставки насправді не відбувались, запчастини до бронетанкової техніки перебували у власності МОУ, знаходились на зберіганні на ДП «ХБТЗ» та були неправомірно вилучені зі зберігання посадовими особами ДП «ХБТЗ», а зазначений вище договір укладено з метою приховання неправомірного заволодіння майном МОУ шляхом імітації закупівлі продукції».

Попри такий дикий поворот з того часу справа знову заглухає. Аж на півроку, поки наша програма не оприлюднює розслідування про угрупування Гладковського-Жукова-Рогози і їхню «Оптиму». Через півтора тижні після першої серії НАБУ нарешті проводить обшуки у всіх трьох вище вказаних персонажів. Коли Ситника на брифінгу спитали – чому тільки зараз, директор НАБУ продовжував наполягати, що раніше він про це все не знав. Що переписок по Гладковському їм прокуратура в 2017 не передавала, тож вони про його участь не здогадувалися, і що тепер розслідування НАБУ  веде ніби як «з нуля», при чому з круглого нуля, адже повну версію листувань НАБУ не витребувало й досі.

Це – офіційна історія. Вона була в цілому зрозуміла, але надто дивна, аби в неї можна було б повірити. Тому що вона лишала незакритими три питання. Перше – чим Бюро займалося цілих три роки, адже вони почали розслідувати «Оптиму» ще в 2016р.? Друге – чому зараз обшуки проводять аж через півтора тижні після оприлюднення нашого розслідування, коли в усіх фігурантів уже навряд чи лишилося що обшукувати? І третє – що насправді отримав Ситник від прокуратури в 2017 році й чому так не поспішає забирати решту сьогодні?

Паралельно, неофіційно, розвивалася зовсім інша історія. Яку ми дізналися завдяки перепискам Жукова і Рогози. І яка досить чітко дає відповідь на усі три питання. І відповіді ці невтішні – Ситник збрехав.

Наприкінці грудня 2016 року хлопчики дізнаються, що НАБУ на запит концерну видало УОП перелік фірм, котрі проходять по тій самій харківській справі і котрі Бюро вважає такими, що мають ознаки фіктивності. У переліку було 8 комапній, серед них «Оптима». Коли цей список потрапляє до Жукова – йому “зриває дах”, адже через цей папірець концерн зупиняє виплати.

Тож Жуков влаштовує істерику Рогозі: “Я сейчас всех разорву бл*ть.  Завтра с*ка с утра чтоб Г.Углава написал письмо что помилково внесли Оптимумспецдеталь в этот список.  Мне бл*ть все позвонили и сказали что ни*уя не заплатят и не подпишут если письма завтра не будет”.

Через місяць, коли всі вийдуть нарешті із новорічних свят, Рогоза відпише Жукову – все в порядку, бюро викреслить їхню компанію із підозрілих: «Они сегодня подпишут детализацию шо там пи*дец по всем конторам – но нас там не будет».

Наступного дня після цієї переписки, замдиректора НАБУ Гізо Углава і справді підпише новий лист у концерн. Зауважимо, що концерн просив деталізацію по усіх 8 фірмах з попереднього списку потенційних “фіктарів”.

Однак у переліку підозрілих компаній від НАБУ  – було не вісім, а лише сім. «Оптима» зі списку, як і очікував Рогоза, зникла. А формулювання «фіктарі» змінюється на «постачальники, які мають ознаки протиправної діяльності». Це важливо. Тому що видалити «Оптиму» зі списку «фіктарів» – було в цілому логічно. Все-таки хлопчики деталі постачали – контрабандні, часом неякісні, втридорога, з відкатами, але постачали. Але яким магічним чином НАБУ дійшло висновку, що будь-якого іншої «протиправної діяльності» у цієї компанії немає?

Більше того, коли хлопчики захотіли персональну довідку, що вони чисті – то НАБУ видало і її. Що цікаво, минулого тижня на брифінгу Ситник запевняв, що жодних довідок компаніям на предмет того фіктивні вони чи ні – Бюро не видає. Але ось нижче – лист саме такого змісту. Його теж підписав один з керівних детективів Олег Борисенко. Довідку про безпроблемність «Оптими» фірмі видав член групи детективів, котра в цей самий час мала би розслідувати діяльність «Оптими».

А розслідувати там було що. До відома НАБУ: приціли Харківський бронетанковий купляв у хлопчиків із кількаразовою переплатою. Внизу одна з табличок їхньої внутрішній бухгалтерії за 2017 рік – ціна у постачальників складала 18 тис дол за штуку (в переписках Рогози зі співробітниками також фігурує 15 тис дол), а запланована ціна продажу на завод – 54 тисячі. Приблизно за такою ж продавали і в 2016у. Тобто, поки НАБУ «розслідувало» старі закупівлі за 2015 рік з цінами по мільйону за штуку – ХБТЗ продовжував купувати ці самі приціли у хлопчиків вже майже по 2 млн грн за штуку. Через «Оптиму» в 2016 р. пройшло декілька партій, загалом на 13,300 млн грн, в яких «гешки» впарювали заводу по 1,9 млн грн за штуку. Більше того, в 2017 році, хлопчики продовжують  торгувати з ХБТЗ ще і через другу свою прокладку – «Ренал». Через неї проганяють ще понад 9 млн грн Харківського бронетанкового.

Але яким чином група Гладковського-Жукова-Рогози забезпечила собі таке лояльне ставлення НАБУ? Контакти в НАБУ хлопчикам забезпечував давній друг Рогози – «спецагент» Євген Шевченко. Мова йде про того самого Євгена Шевченка, який брав участь у багатьох операціях НАБУ під прикриттям, поки не розсекретив себе у великому інтерв’ю на початку 2018 року. «Спецагент» у лапках, адже Шевченко ніколи не був штатним співробітником НАБУ – був радше добровільним помічником Бюро на волонтерських засадах. Сам себе Женя сьогодні називає «другом» НАБУ. Але в цій історії Шевченко друг не лише для НАБУ, а й для групи Гладковського-Жукова. І головне – дружив бюро і хлопчиків між собою. Зокрема, питаннями вищевказаних листів – також займався саме він. Ось, наприклад, переписка Жені з Рогозою за грудень 2016 року, коли піднялася колотнеча через «список фіктарів».

27.12.2016

ЖЕНЯ: Дима на выезде – будет завтра утром. Инфу передал – промониторит на всякий и маякнет. (…) Ему нужно вернуться, поднять всю инфу и подготовить обратное письмо с аргументами.  Ему – в смысле Диме.

РОГОЗА: Понял

На відміну від «спецагента» Жені, Діма – це вже штатний співробітник НАБУ. Детектив Дмитро Литвиненко. Це він готував обидва листи – в концерн і персонально «Оптимі». Готував у досить дивному форматі. Ось цитата з його переписки із самим Рогозою.

19.01.2017  

ЛИТВИНЕНКО: Привет Андрей. Из списка твоя только Оптимумспец…?

РОГОЗА: да

Виглядає як «Андрій, котру твою викреслювати?». І її, як пам’ятаємо, викреслили.

Другий лист, «довідку» для хлопчиків, Женя мав підписати у Углави. Про це свідчить його переписка з Рогозою за 27 січня 2017 року: «Привет Друже, как думаешь, есть шанс сейчас подписать бумагу у Гиви?» – «Привет! Бумага у него на столе лежит – жду, когда приедет». Але Углави не було на місці, тож й той же день папери підписує Борисенко.

На превеликий жаль, у переписках учасників афери є однозначні вказівки на можливу платність канцелярських послуг НАБУ для злочинного угрупування. Сам Женя заперечує, що брав гроші від хлопчиків для передачі в НАБУ. Однак серед листувань Жукова і Рогози натрапляємо на таке ниття Рогози: “…я должен одалживать что бы закрывать везде дыры в том же НАБУ вот мне женя пишет третий день что ему надо деньги…”

Але якщо у вас склалось враження, що Женя для групи був просто “бігунком”, то помиляєтесь. Нагадаємо, Шевченко не штатний детектив НАБУ. Він просто «друг», а по життю – займається різним бізнесом. І серед цього різного бізнесу знайшлося місце і для поставок контрабандних запчастин на заводи УОП. Про це Шевченко спершу ненароком зізнався в програмі «Он воно як». Зрештою деталі нам вдалося випитати у Шевченка в окремому інтерв’ю. Виявилося, що поставками він займався – разом із Андрієм Рогозою. За словами Шевченка, з Рогозою він уже багато років дружить, і саме Рогоза привів його у цей бізнес, в якому Шевченко став інвестором. Інвестував , за його словами, близько мільйона доларів – і заробив від 200 до 300 тис дол. В котру саме фірму Рогози інвестував – Шевченко відмовляється говорити, і  чомусь запевняє, що працював винятково з Рогозою – без Жукова і Гладковського. Що звучить досить дивно, враховуючи що Рогоза-то свій бізнес вів саме з Жуковим і Гладковським.

Про те, що Женя Шевченко знайомий із хлопчиками – ми знали ще два роки тому. Тоді до рук потрапили ось ці кадри з камер спостереження Житомирського бронетанкового: Женя приїжджав на завод … ні, не з Рогозою, а з Жуковим, з котрим, як переконує Шевченко, він так і не спрацювався.

Два роки тому ми не оприлюднювали цих кадрів з простої причини: спершу , в 2017 році, ми й самі не знали – хто такий Євген Шевченко. Пізніше, в 2018 він дав своє легендарне інтерв’ю, в якому розсекретився як «спецагент». Тож тривалий час ми сумнівалися – а раптом там і справді якась спецоперація НАБУ. Тим більше, що на той час Бюро і справді вело провадження по ХБТЗ й «Оптимі».  

Однак потім до рук потрапила доповідна із того самого Житомирського бронетанкового, котру завод після візиту Жукова і Шевченка послав нагору, в концерн. У доповідній ішлося про те, шо хлопці приїжджали домовлятися за поставки, при цьому Жуков нібито погрожував – або співпрацюєте з нами, або маєте проблеми – а Шевченко представлявся  «куратором» цієї співпраці, а точніше самої «Оптими» від замдиректора концерну Стеценка.

В розмові з нами Женя запевняв, що як спецагент НАБУ – “розробляв” директорів заводів і мріяв засадити на нари мало не всю верхівку концерну. І нібито саме для цього для цього їздив на Житомирський бронетанковий – «розробляти» його директора. Окрім директора заводу Шевченко, запевняє, хотів посадити і тодішнього директора концерну Романа Романова, і навіть «головного смотрящого» – самого Гладковського.

Але ця теорія тріщала по швах. По-перше, бізнес чомусь вдався, а посадити, як ми вже всі розуміємо, так нікого і не вийшло. По-друге, на минулому тижні директор НАБУ Ситник в ході брифінгу декілька разів повторював, що Женю як «волонтерського спецагента» залучали тільки до трьох справ – і оборонка не в їхньому числі. Тож стало зрозуміло, що окрім бізнесу тут навряд чи про щось ішлося.

А результат цих перипетій такий.

На фоні цієї глибокої дружби, а місцями і співробітництва НАБУ, їхнього «медіа-спец-агента», та групи Гладковського-Жукова-Рогози, десь влітку 2016 року компанія Оптима випадає з активного інтересу антикорупційного органу. Це, як ми вже зазначали вище – чітко прослідковується в судових справах. Хоча бюро вже тоді мало всі шанси з’ясувати, що ті багатостраждальні приціли, які група продала на Харківський бронетанковий завод – вкрадені в самого цього заводу. Але натомість близько року НАБУ хлопчиків не чіпало, а навпаки – викреслювало їх із «поганих списків» і видавало «хороші довідки».

Судячи з письмової відповіді НАБУ на наш запит, до детективів таки дійшло, що з «Оптимою» і цими хлопцями “щось не так” – десь через рік, влітку 2017. Тоді НАБУ знову почало включати «Оптиму» у перелік підозрілих компаній, який надсилало концерну.  Але до оборудок на ХБТЗ детективи повернуться аж ще через рік. А потім ще на півроку запанує тиша – аж до виходу першої частини нашого розслідування.

Хоча насправді, увесь цей час, НАБУ мало достатньо інформації та повноважень, аби почати всерйоз займатися не окремими закупівлями одного заводу, а загалом оборонною аферою угрупування хлопчиків – включно з Ігорем Гладковським. Так, НАБУ теж було відомо про участь у схемі сина першого замсекретаря РНБО.

Це останнє питання, на якому б ми хотіли зупинитися окремо: що насправді було весь цей час відомо НАБУ. Як вже зазначалося на початку, навесні 2017 року прокуратура передала в Бюро частину матеріалів своєї справи, включно з деякими переписками – небагато, лише 87 сторінок. Минулого тижня на брифінгу Артем Ситник запевняв – серед переданого було тільки про участь в схемах  Євгена Шевченка, однак не було ні переписок учасників афери зі штатними детективами НАБУ, ані матеріалів про Гладковського.

Ситник збрехав обидва рази.

По-перше, серед переданого листування – була наприклад згалувана вище переписка Рогози з детективом Дмитром Литвиненком, в котрій останній запитував – котру компанію викреслювати зі списку підозрілих.

По-друге, серед переданого листування є діалоги Жукова і Рогози, в котрих вони згадують Ігоря – при чому не тільки як спів-інвестора, але і як людину, яка впливає на роботу Укроборонпрому й має забезпечувати контракти, проплати і «вирішувати питання». Наприклад ось такий (це повідомлення Рогози Жукову від 03.02.2017)

«Подключи Игоря. Вот не надо было ему отдавать все деньги – понимаешь, надо их оставлять всегда в конец, почему я остался терпилой? Почему я выполнив свою работу первее всех, взял при этом чужие деньги, а в юрисдикции Игоря погашения и подписания не выполняются мало того деньги он забрал первый и все! Ему уже не горит и сильно нахуй не надо. Когда надо было шапки летели. Ты извини что тебе пишу ты ж не хочешь что бы я ему напрямую говорил. Но это не попацански что он меня не уважает! Ему пох забрал я деньги или нет а я хочу что бы было не похуй,  как и тебе не похуй, ты бежишь зубами грызёшь а он только когда ему надо деньги. Он как 1,5 назад забрал бабки – но при этом я должен одалживать что бы закрывать везде дыры в том же НАБУ вот мне женя пишет третий день что ему надо деньги. Пож позвони ему пусть делает свою работу. Пусть звонит бабичу Глушко подымает волну и кипишь. Пусть Букин даёт деньги пож я хочу что бы погасили деньги нам срочно надо с тобой. Отгрузить роздатки забрать свои не заработанные деньги. Измени за эмоции – но это уже не эмоции. Просто меня не уважает Игорь не думает о том какие у нас с тобой проблемы!»

У зв’язку з цим, варіантів, чому НАБУ за два роки так і не витребувало все листування у прокуратури й не зайнялося угрупуванням Гладковського-Жукова-Рогози, не так уже і багато. Всього два. Перший – кричуща некомпетентність детективів, які не проаналізували отримані з прокуратури матеріали. Зазначимо, матеріали із Військової прокуратури приймав особисто Керівник Головного підрозділу детективів  Андрій Калужинський. Другий варіант – усвідомлене прикривання керівництвом НАБУ оборонної афери саме у зв’язку з тим, що серед її учасників фігурує син друга і бізнес-партнера Президента – Олега Гладковського і близький до НАБУ Євген Шевченко.

А у зв’язку з тим, що на другий тиждень після виходу розслідування Ситник визнав, що і досі не витребував матеріали – із цих двох лишається тільки один. Другий.

І що далі? Завдяки курячій сліпоті усіх слідчих органів, апетити групи стрімко зростали. У їхніх планах було перевести на «Ленінську Кузню» імпорт двигунів для бронетехніки, продати УОП запчастини для зенітних комплексів і літаків на 100 млн доларів. Занадто масштабні плани, аби просто так відмовитися від цього бізнесу. І хлопчики, попри всі перипетії з правоохоронними органами, не відмовилися.

У вересні 2018 року Андрій Рогоза знову приїжджав на Житомирський бронетанковий. Його візит зафіксували камери спостереження. У коментарі нашій програмі місяць тому Рогоза запевняв, що давним давно не має жодного стосунку до оборонки й поставок на бронетанкові заводи. Однак на ЖБТЗ Рогоза приїжджав не просто так, а домовлятися за нові поставки. І навіть назвав працівникам заводу нову фірму, на котру можна оформлювати контракт – ТОВ «Торгпром ЮА», котра вже нібито відвантажується на Харківському бронетанковому. Ми перевірили – фірма з такою назвою і справді минулого року зайшла на поставки ХБТЗ – вже отримала від заводу близько 3 млн грн.

На кадрі згори – центральна прохідна іншого бронетанкового, Київського. В січні вже цього року нам вдалося зафіксувати, як на завод приїджав Віталій Жуков. Директор заводу Вадим Шкавро запевняв нас, що ні з Рогозою, ні з Жуковим більше не працює, але навіщо Жуков приїжджав на завод – так і не пояснив.  Але ми і без нього вже знаємо. Пояснимо самі: у Жукова теж нова компанія, ТОВ «Спеціальне конструкторське бюро «Вектор-В», спеціалізація – виробництво зброї і боєприпасів. Ця компанія винаймає приміщення на території Ленінської кузні і вже встигла укласти новий контракт із Київським бронетанковим.

Чи досі тріо працює разом – невідомо. У Жукова і Рогози нові фірми із новими партнерами, тож скидається на те, що тепер вони працюють окремо. Чи вкладається знову в котрийсь із цих бізнесів Ігор Гладковський – поки незрозуміло.

Зрозуміло поки лише те, що бізнесові справи хлопчиків налагоджуються швидше і розвиваються стабільніше – аніж кримінальні справи по ним і їхнім аферам у ГПУ і НАБУ. І це зовсім не той результат і кінцівка, на котру заслуговує ця історія.

* * *

Ми не просто так зробили блок про правоохоронні органи – фінальним акордом. Наше розслідування не планувалось “під вибори”, але завдяки ним набрало резонансу і розголосу. Директорів заводів відсторонили, Гладковського-тата звільнили, Луценко з Ситником наробили гучних заяв у телевізор .  Однак ми пам’ятаємо, що три роки офіційні розслідування велись із нульовим результатом. Справи закривались “за цукерки” і “за машинку”. І зараз, коли всі нарешті заворушилися – через вибори – особливо хочеться нагадати ГПУ, НАБУ, СБУ та іншим абревіатурам, що вони мають робити свою роботу, так само як і ми – не зважаючи ні на прізвища, ні на посади, ні на політичні розклади, ні на дату виборів у календарі.